Вирок від 08 лютого 2026 р. у справі №592/1692/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/1692/26

Провадження № 1-кп/592/498/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності сторін кримінального провадження № 12026205520000007, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2026 обвинувальний акт за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бездрик, Сумського району, Сумської області, громадянки України, з середньою освітою, працездатної, яка не працює і не навчається, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , раніше не судимої

у вчиненні кримінальних проступків проступку, передбачених частиною 1 статті 182, частиною 1 статті 361, частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України,

установив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Кваліфікація дій обвинуваченої судом (стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винною у вчиненні яких визнається обвинувачена. Встановлені судом обставини.

25.10.2025 у вечірній час (більш точний час встановити в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи належний ОСОБА_4 мобільний телефон «Redmi 8А», із сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_2 , який не мав паролю захисту, знаючи пароль, виявила у ньому наявність мобільного додатку «A-Банк», який є системою, призначеною для дистанційного керування банківськими рахунками AT «Акцент-Банк» у режимі реального часу (інтернет-банкінг), в тому числі електронними платежами, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою.

Банк» з прив`язкою до банківського рахунку НОМЕР_3 , який відкритий на ім`я ОСОБА_4 , достовірно знаючи пароль та ввівши його авторизувалася у вказаному додатку від імені потерпілої без її згоди та відому, видавши таким чином себе за законного володільця персональної інформації - клієнта банку AT «Акцент-Банк» ОСОБА_4 та таким чином отримала доступ до персональних даних останньої.

Стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначає персональні дані як відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Положеннями ст. 21 Закону України «Про інформацію» передбачено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, яка може поширюватись за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов.

Згідно зі ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

В порушення вказаних вимог законодавства, ОСОБА_3 з метою подальшого отримання кредитів, шляхом утримання при собі мобільного телефону «Redmi 8А», належного ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою отримання кредиту через мережу Інтернет, шляхом укладення кредитних договорів в електронній формі, подала від імені ОСОБА_4 онлайн заявки про отримання кредитів до банку, зазначивши персональні дані останньої, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, її номер мобільного телефону та номер банківського рахунку НОМЕР_3 , зокрема у банківській установі AT «Акцент-Банк». Так о 18 год. 15 хв. 25.10.2025 подала онлайн заявку для отримання грошового кредиту в сумі 2900 грн, о 19 год. 03 хв., 25.10.2025 подала онлайн заявку для отримання грошового кредиту в сумі 22000 грн, та в подальшому пройшов верифікацію через систему BankID НБУ, таким чином, без дозволу та відома ОСОБА_4 незаконно використала конфіденційну інформацію про неї.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинила незаконне використання конфіденційної інформації про ОСОБА_4 , тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 182 КК України - незаконне використання конфіденційної інформації про особу.

Не зупиняючись на вчиненому, у ОСОБА_3 , 25.10.2025, у вечірній час (більш точний час встановити в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 використовуючи належний ОСОБА_4 мобільний телефон «Redmi 8А», який не мав паролю захисту, який використовувався ОСОБА_4 для входу в мобільний додаток «А-Банк» AT «Акцент-Банк» з прив`язкою до банківського рахунку НОМЕР_3 на ім`я останньої, виник злочинний умисел на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) та інформаційно - комунікаційних систем.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 у вказаний день, час та місці, з використанням мобільного телефону «Redmi 8А», належний ОСОБА_4 зі встановленим мобільним додатком «A-Банк» AT «Акцент- Банк», незважаючи на те, що доступ до особистих банківських рахунків та системи дистанційного доступу до них являється захищеним, здійснив несанкціоноване втручання до інформаційної (автоматизованої) системи мобільного додатку, а саме, знаючи пароль, який використовувався ОСОБА_4 для входу в мобільний додаток «A-банк» AT «Акцент-Банк» з прив`язкою до банківського рахунку НОМЕР_3 на ім`я останньої, та видавши себе за законного володільця персональної інформації - клієнта банку AT «Акцент-Банк» ОСОБА_4 , без її згоди та відому, діючи умисно, з використанням мережі «Інтернет», авторизувалась у вказаному додатку від імені потерпілої.

Крім цього, використовуючи вказаний мобільний телефон, ОСОБА_3 перебуваючи за вищевказаною адресою, через мережу Інтернет, з використанням інформаційно-комунікаційних систем товариств, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, подала від імені ОСОБА_4 онлайн заявки про отримання кредитів, зазначивши персональні дані ОСОБА_4 , а саме, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, які отримала із застосунку «Дія», вхід у який здійснила за допомогою BankID НБУ, її номер мобільного телефону та номер банківського рахунку AT «Акцент-Банк» НОМЕР_3 , дані про які отримала з мобільного додатку «A-банк», та надала згоду від імені потерпілої, без її відома та добровільної згоди, на укладення кредитних договорів, таким чином видавши себе за ОСОБА_4 , зокрема: о 18 год. 15 хв. 25.10.2025 подала онлайн заявку для отримання грошового кредиту в сумі 2900 грн. у AT «Акцент-Банк» та у подальшому, пройшовши верифікацію через систему BankID НБУ, уклала електронний кредитний договір для надходження вказаних коштів на банківський рахунок НОМЕР_3 потерпілої ОСОБА_4 ; о 19 год. 03 хв. 25.10.2025 подала онлайн заявку для отримання грошового кредиту в сумі 22000 грн. у AT «Акцент-Банк» та у подальшому, пройшовши верифікацію через систему BankID НБУ, уклала електронний кредитний договір для надходження вказаних коштів на банківський рахунок НОМЕР_4 потерпілої ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_3 вчинила несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних систем, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 361 КК України.

Не зупиняючись на вчиненому, ОСОБА_3 , 25.10.2025, у вечірній час (більш точний час встановити в ході досудового розслідування не встановлено) перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 діючи з прямим умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, використовуючи належний ОСОБА_4 мобільний телефон «Redmi 8А», який не мав паролю захисту, який використовувався ОСОБА_4 для входу в мобільний додаток «A-Банк» AT «Акцент-Банк» з прив`язкою до банківського рахунку НОМЕР_3 на ім`я останньої через мережу «Інтернет» перейшла до системи BankID НБУ, без відома та добровільної згоди ОСОБА_4 , використовуючи її персональні дані, підписала заяву про надання послуг “Швидка готівка» за № АВНОСТ155101761405250345 та №АВНОСТ155101761496908511 від імені потерпілої, таким чином ввівши в оману працівників фінансової установи щодо персональних даних особи позичальника, в результаті чого було отримано кредитні грошові кошти на суму 24900 грн., які в подальшому використала на власні потреби, проте після отримання грошових коштів, ніяких дій щодо погашення заборгованості за договором позики не вчинила, чим спричинила ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинила заволодіння шляхом обману чужим майном (грошовими коштами належними AT «Акцент-Банк» на суму 24900 грн.), (шахрайство), тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України.

Прокурор звернулася з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Дослідивши обвинувальний акт і додані до нього матеріали, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованих кримінальних проступків повністю доведена, обвинувачена у присутності захисника надала добровільну згоду на розгляд кримінального провадження без проведення судового засідання у її відсутність і підтвердила згоду з обставинами, встановленими органом досудового розслідування, вину визнала беззастережно, порядок апеляційного оскарження їй роз`яснений.

Матеріали містять письмову заяву від 02.02.2026 потерпілої ОСОБА_4 , яка згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена зі своїми правами та згодна на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Оскільки суд не визнав необхідним викликати в судове засідання учасників кримінального провадження, тому є підстави для ухвалення вироку у порядку спрощеного провадження.

Мотиви призначення покарання. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд на підставі ст. 65 Кримінального кодексу України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 не встановлено.

Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, обвинувачена вчинила кримінальні проступки.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї, його матеріальний стан, тощо.

Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що вона не працює, під наглядом у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, неповнолітні діти на її утриманні відсутні, також вона не є раніше судимою особою, не досягла пенсійного віку, наявні пом`якшуючі покарання обставини.

При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_3 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Санкціями передбачених частиною 1 статті 182, частиною 1 статті 361, частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України передбачено як альтернативні такі види основних покарань: штраф, громадські роботи, виправні роботи, пробаційний нагляд, обмеження волі.

Враховуючи зазначені обставини, оскільки обвинувачена не працює, не має заробітку то суд вважає, що штраф та виправні роботи не можуть бути застосовані до обвинуваченої, виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції її від суспільства та можливо застосувати до неї міри покарання у виді громадських робіт та пробаційного нагляду у межах санкцій передбачених частиною 1 статті 182, частиною 1 статті 361, частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_3 остаточно підлягає призначенню покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого у виді пробаційного нагляду.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Дана позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09 квітня 2020 року), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16 липня 2020 року), де зазначено, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Мотиви ухвалення інших рішень.

За твердженням прокурора процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не обирався. За результатами судового розгляду кримінального провадження підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу суд також не вбачає.

Керуючись ст. ст. 100, 118, 124, 302, 368, 374, 381, 382 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінальних проступків, передбачених частиною 1 статті 182, частиною 1 статті 361, частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання:

- за частиною 1 статті 182 Кримінального кодексу України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік;

- за частиною 1 статті 361 Кримінального кодексу України у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки;

- за частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання за цим вироком ОСОБА_3 у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. ч. 2, 3 ст. 59-1 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 до відбуття призначеного покарання обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_3 обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації, відповідно до ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід до ОСОБА_3 не обирати.

Відповідно до частини 4 статті 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Відповідно до статті 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених частини 1 статті 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статей 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_5