Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №460/3413/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/3413/25 пров. № А/857/20816/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

суддя у І інстанції Комшелюк Т.О.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 16 травня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у адміністративній справі № 460/3413/25 було задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ). Визнано протиправними та скасовано рішення Рівненської митниці (далі – Митниця) про коригування митної вартості товарів №204020/2024/000056/2 від 23.08.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2024/000613. Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Митниці судовий збір у розмірі 8852,84грн.

12.05.2025 позивачкою подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 10000 грн.

15.05.2025 відповідач подав заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якій просить залишити заяву позивача про ухвалення додаткового рішення без розгляду, оскільки позивачка не подавала заяви в ході розгляду адміністративної справи про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Тому правові підстави для вирішення питання про стягнення таких витрат відсутні.

Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі №460/3413/25 заяву ФОП ОСОБА_1 задоволено частково і стягнено на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Митниці витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

У апеляційній скарзі Митниця просила скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.

Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що позивачка не звертався до суду першої інстанції саме із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, а заяву та документи про понесення судових витрат скаржник подала лише після ухвалення судом рішення по справі, що виключало можливість ухвалення додаткового судового рішення.

При ухвалені додаткового рішення судом не враховано правові позиції Верховного Суду, наведені в ухвалах та постановах від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, від 08.01.2024 у справі №580/3758/19, від 23.01.2024 у справі №380/12348/22, від 26.07.2023р. у справі №160/16902/20 Верховного Суду.

Наполягає на тому, що позивачка не навела наявності поважних причин неподання відповідної заяви та доказів щодо правничої допомоги своєчасно і у суду першої інстанції не було підстав для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому апеляційний суд на підставі приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернув увагу на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 20.06.2019 у справі № 821/440/17, відповідно до якої на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що справа №460/3413/25 за позовом ФОП ОСОБА_1 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а отже без проведення судових засідань та судових дебатів.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачкою було надано суду: копію договору про надання правничої допомоги №б/н від 30.08.2024 з Адвокатським об`єднанням «Скорпіон»; копію рахунку № 2 від 06.05.2025 на суму 10000грн; копію акту передачі-прийняття наданої правничої допомоги від 06.05.2025 з детальним переліком наданих послуг у справі про визнання протиправним та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів № 204020/2024/000056/2 від 23.08.2024 та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації № UA204020/2024/000613 в адміністративному суді першої інстанції.

Згідно із рахунком № 2 від 06.05.2025 вказані послуги у сумі 10000 грн мають бути оплачені у строк до 06.07.2025.

Частково задовольняючи заяву позивачки, суд першої інстанції, виходячи із конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, вважав за доцільне стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 8000,00 грн.

На думку апеляційного суду, зазначені докази про підстави надання адвокатом правничої допомоги позивачу у адміністративній справі №460/3413/25 у сукупності із фактичними обставинами, встановленими у ході апеляційного розгляду, дають підстави для висновку про те, що сума витрат на правничу допомогу у 8000 грн відповідає реальності та необхідності таких витрат, розумності їх розміру, а стягнення з Митниці таких витрат у вказаному розмірі не становитиме надмірний тягар для відповідача та не суперечить принципу їх розподілу.

Доводи апелянта про порушення позивачкою встановленого порядку подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення у порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, а також доказів на підтвердження понесення таких витрат, на переконання апеляційного суду, є надуманими і свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи на свою користь та помилкове трактування норм процесуального права.

Наведена скаржником практика Верховного Суду на обґрунтування апеляційних вимог не може бути врахована апеляційним судом при вирішення апеляційної скарги Митниці, оскільки обставини справи, що розглядається, не є релевантними до обставин справ, що були переглянутих касаційним судом у зазначених митним органом справах.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі №460/3413/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар