Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №460/4586/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/4586/25 пров. № А/857/20711/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ" до Рівненської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

суддя у І інстанції Комшелюк Т.О.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 24 квітня 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ" (далі – ТОВ "ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати:

рішення про коригування митної вартості товарів (далі – Рішення) Рівненської митниці (далі – Митниця) UA204130/2024/000024/1 від 02.12.2024;

картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі – Картка відмови) Митниці № UA204130/2024/000258 від 02.12.2024 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №460/4586/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки той надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару. Тому оскаржувані Рішення та Картка відмови є необґрунтованими та такими, що не відповідає вимогам митного законодавства.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ "ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ".

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості імпортованого декларантом ТОВ "ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ" товару за митною декларацією (далі –МД) № 24UA204130019004U8 було встановлено, що у поданих документах не містяться всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та виявлені окремі розбіжності або неточності, а саме:

відповідно до пункту 3.3 зовнішньоекономічного контракту від 02.09.2024 № 02092024 разом з контрактом Продавець надсилає Покупцеві лист із калькуляцією ціни, що не було подано до митного оформлення;

відповідно до пункту 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 02.09.2024 № 02092024 товар поставляється на умовах поставки FCA (Incoterms 2010), однак в інвойсі № 156241311 від 18.09.2024 зазначені умови поставки CIF GDYNIA;

у експортній декларації країни відправлення в умовах поставки не вказано місце призначення.

Окрім того, Митниця володіла ціновою інформацією про вартість товару, митне оформлення якого здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом.

Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.

Митниця направила декларанту вимогу про надання додаткових документів у відповідності до статті 53 Митного кодексу України (далі – МК).

02.12.2025 декларантом на електронне повідомлення Митниці стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів надано:

01.09.2024 прейскурант (прайс-лист) виробника товару;

02.12.2024 лист б/н про те, що більше документи надати немає можливості з проханням провести митне оформлення за МД 24UA204130019004U8 від 02.12.2024 в найкоротший час без урахування 10 денного терміну очікування.

Відтак, Митницею прийнято Рішення № UA204130/2024/000024/1 від 02.12.2025 та сформовано Картку відмови № UA204130/2024/000258 від 02.12.2025. Для визначення митної вартості оцінюваних товарів використано інформацію щодо митної вартості подібного товару за МД від 12.09.2024 UA204130/2024/014276 – 2,02 USD/1кг.

Випуск товару у вільний обіг здійснено за МД від 02.12.2025 № 24UA204130019077U7, без врахування частини 7 статі 55 МК.

Відтак скаржник вважає оспорювані Рішення та Картку відмови такими, що прийняті у відповідності до вимог митного законодавства та фактичних обставин справи, а висновки суду першої інстанції – помилковими.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ" здійснює діяльність у сфері торгівлі (основний КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля) і 02.09.2024 уклало зовнішньоекономічний контракт № 02/09/2024 на поставку плівки із SLONZE ROMA, Sp. Z.o.o. (далі – Контракт).

За умовами вказаного Контракту SLONZE ROMA, Sp. Z.o.o. (Продавець) зобов`язувався поставити плівку (Товар), а ТОВ "ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ" (Покупець) – прийняти та оплатити Товар на умовах Контракту та відповідних проформ. Найменування, кількість, асортимент, комплектність, ціна Товару та дата відвантаження кожної партії визначаються в замовленнях Покупця, підтверджених Продавцем. Замовлення Покупця вважається узгодженим з моменту отримання Покупцем від Продавця підтвердження Замовлення на постачання партії Товару. Продавець надсилає письмове підтвердження Замовлення у вигляді проформи-інвойсу електронною поштою протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання замовлення.

Товар поставляється на умовах поставки FCA (Incoterms 2010). Разом із Товаром Продавець надсилає Покупцеві такі документи:

- оригінал інвойсу - 3 оригінали, 1 копія;

- пакувальний лист - 3 оригінали, 1 копія;

- товарно-транспортну накладну чи авіа накладну;

- сертифікат походження (ЄВРО1);

- сертифікат якості (СОА) виробника Товару - 1 оригінал, 1 копія;

- лист із калькуляцією ціни.

03.09.2024 ТОВ “ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ” та SLONZE ROMA, Sp. Z.o.o. уклали Додаткову угоду № 1 до Контракту, якою п. 3.1 Контракту викладено у новій редакції, яка передбачає, що умови поставки вказуються в інвойсі. Інші умови Контракту залишено без змін.

За наслідками виконання вказаної господарської операції 02.12.2024 декларантом ТОВ "ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ" було подано Митниці МД №24UA204130019004U8 з метою проведення митного оформлення товару “Плівка з поліетилентерефталату, непориста, неармована, нешарувата, без підкладки, не поєднана подібним способом з іншими матеріалами (не ламінована), без подальшої обробки, завтовшки не більша як 50мкм у рулонах, являє собою сировину для виробництва багатошарових комбінованих (ламінованих) плівок з нанесеним друком та ламінатом для пакування товарів. PET плівка в асортименті - 20067,72кг. Торговельна марка: PETLAR. Країна виробництва: IN" за основним методом визначення митної вартості за ціною договору на рівні 1,420144 USD/кг на умовах поставки CIF GDYNIA.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення до вказаної МД було долучено такі документи:

пакувальний лист;

рахунок-проформу (Proforma invoice) 1-рахунок-фактуру (iнвойс);

коносамент (Bill of lading);

автотранспортну накладну (Road consignment note);

декларацію про походження товару (Declaration of origin);

рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги;

Додаткову угоду;

договори (контракти) про перевезення;

сертифікати;

копію митної декларації країни відправлення.

Митниця направила декларанту вимогу про надання додаткових документів у відповідності до статті 53 МК.

02.12.2025 декларантом на електронне повідомлення Митниці стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів надано:

01.09.2024 прейскурант (прайс-лист) виробника товару;

02.12.2024 лист б/н про відсутність інших документів з проханням провести митне оформлення за МД 24UA204130019004U8 від 02.12.2024 у найкоротший час без урахування 10 денного терміну очікування.

Відтак, Митниця сформовала Картку відмови № UA204130/2024/000258 від 02.12.2024 та прийняла Рішення UA204130/2024/000024/1 від 02.12.2024, яким здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товарів за другорядним резервним методом.

На обґрунтування своїх висновків митний орган зазначив таке.

Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані до митного оформлення документи містять неточності, а саме:

відповідно до пункту 3.3 Контракту разом з Контрактом Продавець надсилає Покупцеві лист із калькуляцією ціни, що не було подано до митного оформлення;

відповідно до пункту 3.1 Контракту товар поставляється на умовах поставки FCA (Incoterms 2010), однак в інвойсі № 156241311 від 18.09.2024 зазначені умови поставки CIF GDYNIA;

у експортній декларації країни відправлення в умовах поставки не вказано місце призначення.

Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.

Водночас Митниця володіє ціновою інформацією про вартість товару, митне оформлення якого здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом.

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МК процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та Митниці прийнятної до застосування інформації митну вартість Товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості подібного товару: плівка з поліетилентерефталату, непориста, неармована, нешарувата, без підкладки, не поєднана подібним способом з іншими матеріалами (не ламінована), без подальшої обробки, завтовшки не більша як 50 мкм у рулонах, являє собою сировину для виробництва багатошарових комбінованих (ламінованих) плівок з нанесеним друком та ламінатом для пакування товарів, за відповідною торговельною маркою: PETLAR, країною виробництва: IN, виробником: SRF LIMITED, митна вартість якого визнана митним органом за МД від 12.09.2024 UA204130/2024/014276 – 2,02 USD/1кг.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 40536,79 USD, що з урахуванням курсу НБУ на день подання МД до митного оформлення у національній валюті України становить 1 685 710,40 грн = (2,02USD/кг х 20067,72кг х 41,5847грн/USD).

ТОВ “ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ” не погодилося із вказаними Карткою відмови та Рішенням Митниці і за захистом своїх прав звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Як визначено у статті 50 МК, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним товару були необґрунтовані, що призвело до ухвалення протиправних Картки відмови та Рішення, що оспорюються.

При оцінці доводів Митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі та коригування заявленої митної вартості, апеляційний суд зазначає таке.

Оцінюючи доводи митного органу у частині невідповідності умов поставки Товару, вказаних у пункті 3.1 Контракту – FCA (Incoterms 2010), вказаним у інвойсі №156241311 від 18.09.2024 – CIF GDYNIA, суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що ТОВ “ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ” та SLONZE ROMA, Sp. Z.o.o. 03.09.2024 у Додатковій угоді № 1 до Контракту передбачили, що умови поставки вказуються в інвойсі.

Оскільки Продавцем було виставлено proforma invoice № 1-05092024 від 05.09.2024 на суму 27091,44дол США із визначенням умов поставки CIF GDYNIA, то апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність відповідних зауважень відповідача з урахуванням того, що Митниці Додаткова угода № 1 до Контракту була надана під час митного оформлення Товару.

Водночас апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість зауважень митного органу щодо відсутності всупереч пункту 3.3 Контракту калькуляції ціни Товару, оскільки таку було надано у розпорядження відповідача листом № б/н від 17.09.2024, про що зазначено у Картці відмови.

Попри те, суд першої інстанції слушно зауважив, що митна декларація країни відправлення з урахуванням положень частини 2 статті 53 МК не належить до документів, якими підтверджується митну вартість товарів, а тому зауваження Митниці щодо відсутності у експортній декларації країни відправлення в умовах поставки місця призначення не впливає на можливість визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

При цьому апеляційний суд враховує висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, відповідно до якого за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції мав належні фактичні та правові підстави для висновку про те, що митний орган не встановив таких розбіжностей, які дійсно мали вплив на правильність визначення декларантом митної вартості, а також ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого товару за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваним Рішенням.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі №460/4586/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар