Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №260/7110/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 260/7110/24 пров. № А/857/9751/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції Маєцька Н.Д.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення 05 лютого 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військова частина НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати йому додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі – Постанова №168) у розмірі до 100 000 грн за вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, січень, лютий, березень, квітень 2024 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини;

зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі до 100 000 грн за вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, січень, лютий, березень, квітень 2024 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №260/7110/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, вказаний позов було задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за період з 15.02.2024 по 05.03.2024.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, збільшену до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за період з 15.02.2024 по 05.03.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що пунктом 1-2 Постанови №168 визначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Тому у відповідача були відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період перебування у відпустці для лікування з 10.10.2023 по 08.11.2023 відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 10.10.2023 року №7282.

Разом із тим, відповідно до свідоцтва про хворобу № 11462с від 13.06.2024 позивач проходив лікування з 15.02.2024 по 05.03.2024 у ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» і відповідачем не надано доказів нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за вказаний період перебування на стаціонарному лікуванні.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за квітень 2024 року, то у матеріалах справи відсутні докази перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за квітень 2024 року у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ВЧ НОМЕР_1 , яка у своїй скарзі просила скасувати рішення суду у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти нове про відмову у їх задоволенні.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивач звернувся із позовом до суду першої інстанції з пропуском тримісячного строку з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аргументи позивача не вказують достатніх підстав для поновлення строків звернення до суду. Висновок суду, викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі, про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду є передчасним і є всі підстави для скасування оскаржуваного рішення та залишення позовної заяви без розгляду.

Окрім того, суд першої інстанції, на переконання апелянта, безпідставно при задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 врахував свідоцтво про хворобу №11462с від 13.06.2024 ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», оскільки вказане свідоцтво лише встановлює придатність до військової служби.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з жовтня 2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У відповідності до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1458/918 від 13.09.2023 позивач 04.09.2023 зазнав вогнепального осколкового сліпого поранення лівого плеча, стегна та гомілки за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу ВЧ НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 .

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду спірним залишається питання щодо виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, за період з 15.02.2024 по 05.03.2024.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 1-1 Постанови №168 на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За правилами пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відтак, виходячи із приписів пункту 1-2 Постанови №168 слід дійти висновку, що нарахування та виплата військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень здійснюється за таких умов:

а) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Частково задовольняючи вимоги позивача ОСОБА_1 , суд першої інстанції взяв до уваги свідоцтво про хворобу № 11462с від 13.06.2024 ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», у якому зазначено про перебування позивача на лікуванні у вказаному лікувальному закладі у період з 15.02.2024 по 05.03.2024.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , приймаючи безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, 04.09.2023 зазнав вогнепального осколкового сліпого поранення лівого плеча, лівого стегна, гомілки, грудної клітки.

Разом із тим, доказів того, що необхідність лікування у ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» у вказаний період була безпосередньо обумовлена наслідками отриманого позивачем поранення матеріали справи не містять.

За правилами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що свідоцтво про хворобу № 11462с від 13.06.2024 ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» встановлює придатність до військової служби та не належить до документів, передбачених приписами пунктом 1-2 Постанови №168, які надають право на отримання спірних виплат.

Доводи ВЧ НОМЕР_1 щодо необхідності залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, на переконання апеляційного суду, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі про відкриття провадження від 16.12.2024, про можливість поновлення строку звернення до адміністративного суду з урахуванням фактичних обставин справи.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення частини позовних вимог. Відтак, рішення суду першої інстанції у цій частині слід скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 260/7110/24 у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та у задоволенні його позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар