Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №358/1750/25 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1750/25 Провадження № 3/358/51/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Тітов М.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від батальйону №2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1

за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 446543, складеного поліцейським 2 взводу 2 роти 2 батальйону ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області сержантом поліції Романовським В.В. вбачається, що водій ОСОБА_1 7 вересня 2025 року о 17 год. 49 хв. по вул. Травневій в с. Побережка керував транспортним засобом марки ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з ротової порожнини, порушенням координації рухів, порушенням мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки та у найближчому медичному закладі за допомоги лікаря нарколога відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів.

Поліцейським дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 09.10.2025, 11.11.2025 та 05.02.2026 не з`явився, про час, день та місце розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно даних Державного реєстру фізичних осіб – платників податків від 15.10.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вся поштова кореспонденція направлялася судом саме за цією адресою, однак судові повістки повернуті до суду без вручення із відміткою «Адресат відсутній».

Відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, а відтак суд, вживши усіх заходів для явки ОСОБА_1 у судове засідання, вважає за можливе розгляд справи проводити за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 вищевказаного Порядку).

Аналогічне положення щодо фіксування факту відмови водія від проведення огляду в закладі охорони здоров`я закріплено в п. 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 (далі Інструкція 1).

Згідно п.п. 2, 3, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 (далі Інструкція 2), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Таким чином, вищезазначені нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан сп`яніння водіїв транспортних засобів, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно до п. 8 розділу ІІ вищевказаної Інструкції 2, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103).

Натомість, посадовою особою, яка склала протокол щодо ОСОБА_1 не було дотримано зазначених положень нормативних актів та протокол щодо останнього про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, складено за відсутності відповідних достатніх доказів про вчинення вказаного правопорушення.

Так, із переглянутого в судовому засіданні відеозапису відео реєстратора вбачається, що працівники поліції наздоганяють автомобіль, який згодом на узбіччі дороги зупиняється та з дверей водія вибігає чоловік та втікає. У цей же час із переднього пасажирського місця також виходить чоловік, і на цьому відеозапис обривається.

Вже із наступного відеозапису вбачається, що працівники поліції пропонують чоловіку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, аргументуючи це тим, що у нього є ознаки алкогольного сп`яніння, проте він відмовляється пройти огляд, і каже, що не є водієм та не їхав за кермом автомобіля. Після цього працівники поліції складають акт про направлення особи на огляд для виявлення стану алкогольного сп`яніння та складають протокол.

Дійсно, із відеозапису можна допустити, що чоловік на відео перебуває з ознаками алкогольного сп`яніння, однак у зв`язку із тим, що відеозапис не є безперервним, неможливо встановити, чи саме цей чоловік був за кермом автомобіля ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_2 , чи це пасажир транспортного засобу.

Таким чином, наданий відеозапис не дає можливості достеменно встановити, хто саме перебував за кермом транспортного засобу у момент його руху.

Інших належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Крім того, суд зазначає, що до матеріалів справи долучено диск із відеозаписом, який відповідно до супровідних даних, здійснено на власний технічний пристрій – мобільний телефон Iphone 15, відомості про використання поліцейським під час документування правопорушення службових технічних засобів, передбачених законодавством для здійснення відео фіксації, відсутні.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №446543 від 07.09.2025 у графі 10 «Технічний засіб відеозапису» також зазначено « Власний Iphone 15».

Перелік дозволених для застосування технічних пристроїв, а також вимоги щодо їх використання прописані в Інструкції із застосування органами поліції технічних приладів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, затвердженій наказом МВС України від 18.12.2018 №1026.

Ця Інструкція містить чіткий перелік пристроїв, за допомогою яких працівникам поліції надано право проводити відеофіксацію. Зокрема, дозволено застосовувати портативні відеореєстратори на форменому одязі поліцейського, встановлені відеореєстратори на службових транспортних засобах, стаціонарні відеокамери в цілодобовому режимі. Крім того, прилади для відеофіксації повинні бути службовими. Службові прилади та карти пам`яті мають перебувати на обліку в органах МВС, зберігатись там та мати інвентарні номери. Вони повинні видаватись і повертатись суто під розписку у спеціальному журналі.

Отже, Інструкція №1026 не надає право поліцейським здійснювати відеофіксацію порушень ПДР чи процедуру розгляду адміністративних справ власними мобільними телефонами.

Відтак, відеозапис події, долучений до матеріалів справи, суд не може брати до уваги як належний та допустимий доказ підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності грунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права.

Виходячи з принципу верховенства права, конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними і допустимими доказами, а не грунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

ЄСПЛ, у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обгрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

До прикладу Київський апеляційний суду в своїй постанові від 05 жовтня 2023 року по справі№ 760/15246/22 дійшов висновку, що «Як вбачається з відеозапису, долученого до протоколу, момент керування та зупинки транспортного засобу «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_3 не зафіксовано, відсутні будь які докази про те, що ОСОБА_1 саме 23 вересня 2023 року о 00 годині 26 хвилин дійсно керував вказаним у протоколі транспортним засобом.» Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року по справі 757/22878/22-п, від 25 січня 2024 року 758/11685/23.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів того, що 7 вересня 2025 року о 17 год. 49 хв. по вул. Травневій в с. Побережка керував транспортним засобом марки ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_2 саме ОСОБА_1 , а не інша особа, вважаю недоведеним наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема його об`єктивної сторони.

У відповідності до правової позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 204/803 6/16-а, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП протокол складається при вчиненні адміністративного правопорушення. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, правопорушення.

Сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Вимоги практики ЄСПЛ вказують на те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, регламентовано Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», №580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, ч.1 ст.130, 245, 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП - закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена порушником, його представником чи захисником, потерпілим або його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов