Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №357/1618/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1618/26

3/357/1138/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. роглянувши матеріали справи, що надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м.Біла Церква та Білоцерківському районі батальйону №1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює полк патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі на посаді поліцейського, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого за ст.124 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №572246 від 21.01.2026, 21 січня 2026 року о 20 год. 44 хв. у м. Біла Церква по вул. Олега Ольжича (Островського) водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом САП-Е1, н.з. НОМЕР_2 , проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та належним чином не реагував на її зміну. Здійснюючи поворот ліворуч на дозволений зелений сигнал світлофора, він не надав дорогу автомобілю «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався назустріч. У результаті цього сталося зіткнення, транспортні засоби отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальних збитків. Таким чином, водій порушив п.п. 2.3б, 16.6 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 вину визнав. Він пояснив, що дату, час та факт керування транспортним засобом не заперечує. Зазначив, що керував службовим автомобілем Renault, д.н.з. НОМЕР_4 , рухався з дотриманням швидкісного режиму відповідно до Правил дорожнього руху. Під`їжджаючи до регульованого перехрестя, увімкнув покажчик повороту, повідомив інших учасників дорожнього руху про намір змінити напрямок руху та здійснював поворот ліворуч на дозволений зелений сигнал світлофора, передбачений схемою організації дорожнього руху. Перед початком маневру дорожню обстановку він оцінював як безпечну. Водночас зазначив, що транспортний засіб, який рухався назустріч, виїхав на перехрестя з порушенням сигналу світлофора. Разом із тим вину визнав та просив суд не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що керував власним транспортним засобом та рухався по вул. Сквирське шосе з дозволеною швидкістю на зелений сигнал світлофора. На перехресті сталося зіткнення з поліцейським автомобілем, який виїхав на зустрічну смугу, здійснюючи поворот ліворуч та не переконавшись у безпечності маневру. Унаслідок ДТП його автомобіль отримав механічні пошкодження. Щодо міри покарання просив застосувати до ОСОБА_1 штраф без позбавлення права керування транспортними засобами.

Представник потерпілого Капустін В.В. підтримав позицію свого підзахисного та також просив не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши адміністративні матеріали № 357/1618/26, № 357/1138/26, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», у світлі вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язок забезпечення розумних строків судового розгляду покладається передусім на державні судові органи. Розумність тривалості провадження визначається з урахуванням складності справи, поведінки сторін та предмета спору. Нездатність суду ефективно протидіяти штучним перепонам у розгляді справи може свідчити про порушення зазначених гарантій Конвенції.

Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає форму та основні елементи змісту постанови у справі. У ній повинні бути викладені всі встановлені обставини правопорушення, підтверджені сукупністю досліджених доказів, які обґрунтовують наявність складу адміністративного правопорушення та правильність його юридичної кваліфікації..

Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

На підставі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ст.124 КУпАП порушення, учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна– тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п.2.3 б «Правил дорожнього руху України» визначено, зобов`язує водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, контролювати розміщення/кріплення вантажу та технічний стан транспортного засобу, не відволікаючись від керування. Ця норма вимагає постійної концентрації для забезпечення безпеки.

Відповідно до п.16.6 «Правил дорожнього руху України» повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

При ухвалені постанови, суд також бере до уваги п.26 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 та ст.122-4 КУпАП може бути будь-яка особа, яка безпосередньо бере участь у процесі руху на дорозі, як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення «Правил дорожнього руху» України..

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Виходячи з представлених суду матеріалів справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1№ 572246 від 21.01.2026, який складений у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України; даними схеми наслідків ДТП, яка сталася 21.01.2026, якою зафіксовано обстановку місця події та пошкодження транспортного засобу письмовими поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди, відеодисків.

Підстави, які б давали можливість суду вважати, що вказані докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність не встановлено.

Згідно зі ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Суддя враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, дійшов висновку, що необхідним і достатнім буде застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст.7, 9, 221,245- 247,251-252, 283,284 КУпАП та відповідно до ст. 124 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя:О.Л. ГАВЕНКО