Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №274/4696/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/4696/25 Провадження № 2/0274/487/26

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.26 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі – Суд), за участю секретаря судового засідання Руденченко В.С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 , представником якої є ОСОБА_2 ,

доОСОБА_3

провизнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому просить визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , яку він успадкував після смерті батька – ОСОБА_4 , останній успадкував цю частку після смерті своєї матері – ОСОБА_5 . Іншу частку після смерті ОСОБА_5 успадкувала дочка останньої – ОСОБА_3 , проте права власності на цю частку вона не оформила, у будинку не проживала та участі в утриманні будинку не приймала, комунальні платежі не сплачувала. Після смерті ОСОБА_5 у будинку проживали лише ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , після смерті останнього у будинку проживає лише ОСОБА_1

ОСОБА_3 своєї позиції щодо предмета спору у порядку, встановленому нормами Цивільного процесуального кодексу України, не повідомила.

Судом з`ясовано, що на підставі свідоцтва від 22.01.2008 р. про право власності на нерухоме майно (а. с. 10) право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , 30.01.2008 р. було зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією від 02.07.2025 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а. с. 14 – 15).

ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом від 04.08.2011 р. про смерть (а. с. 11).

Спадщину після смерті ОСОБА_1 прийняли у порядку статті 1269 Цивільного кодексу України її син – ОСОБА_4 , та дочка – ОСОБА_3 , подавши 18.08.2011 р. до Бердичівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (зворотній бік а. с. 67, а. с. 68).

Між тим, право власності на успадковані частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не зареєстрували, що підтверджується інформацією від 02.07.2025 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а. с. 14 – 15).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом від 01.04.2021 р. про смерть (а. с. 12).

Належну ОСОБА_4 1/2 частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яку той успадкував від ОСОБА_1 , успадкував його син (а. с. 17) – ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією від 02.07.2025 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а. с. 14 – 15), з якої випливає, що за ОСОБА_1 08.11.2021 р. було зареєстровано право власності на неї на підставі свідоцтва від 08.11.2021 р. про право на спадщину за законом.

ОСОБА_3 у нотаріально посвідченій заяві від 11.11.2024 р. на ім`я нотаріуса м. Бердичеві Житомирської області зазначила, що оформлювати спадкові права після смерті матері – ОСОБА_5 , вона не бажає, на спадщину не претендує (а. с. 21 –22).

З письмових пояснень від 09.02.2026 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що з 2011 р. після смерті ОСОБА_5 будинком за адресою: АДРЕСА_1 , користувалися ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , після смерті у 2021 р. ОСОБА_4 у будинку проживає та утримує його у належному стані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у 1980-х рр. виїхала проживати в росію та у будинку не проживає з 1993 р. (а. с. 74 – 76).

З вказаного вбачається, що ОСОБА_1 з 2011 р. проживав у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як член сім`ї співвласника будинку – ОСОБА_4 , а з 01.04.2021 р. проживає там один як власник 1/2 частки будинку (тобто добросовісно), утримує будинок, робить це відкрито та безперервно.

При цьому інший співвласник зазначеної житлового будинку, до якого у 2011 р. перейшло право власності на 1/2 частку цього будинку, – ОСОБА_3 , у будинку тривалий час не проживає та участі в утриманні будинку не приймає, право власності на успадковану 1/2 частку будинку реєструвати не бажає, з лютого 1992 р. або раніше проживає у російській федерації та є громадянкою цієї держави, що підтверджується її паспортом, заявою від 18.08.2011 р. про прийняття спадщини, нотаріально посвідченою заявою від 11.10.2024 р. (а. с. 19, 68, 21).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Зважаючи на наведене, Суд вважає, що наявні законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , а тому задовольняє позов.

Керуючись статтями 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , громадянка російської федерації) задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут