Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №165/15/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/15/26

Провадження № 2/165/456/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участю секретаря судового засідання Попіки Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заді суду в м. Нововолинськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, –

встановив:

05 січня 2026 року до Нововолинського міського суду Волинської області через систему «Електронний суд» звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить збільшити розмір аліментів, стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі по 4 000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 14.08.2018 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі по 1 500 грн. щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи з 19.03.2018 і до досягнення дитиною повноліття. Розмір аліментів, які стягуються з відповідача не достатній для задоволення мінімальних потреб дитини, якій зараз 11 років, та зросли витрати на її утримання, а саме: харчування, одяг, взуття, шкільні потреби, навчальні матеріали, щоденні витрати та інше. Сума аліментів в 1 500 грн. є недостатньою для належного утримання дитини та є меншою за рекомендований рівень матеріального забезпечення для дитини відповідного віку. Крім того, позивач вважає, що відповідач має достатню фінансову можливість щодо сплати аліментів у більшому розмірі. Просить збільшити розмір аліментів та в подальшому стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі по 4 000 грн. щомісячно. Свої вимоги мотивує положеннями статей 192, 180, 181, 182 Сімейного кодексу України щодо можливості збільшення у судовому порядку розміру аліментів.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 07.01.2026 року за вищевказаним позовом відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ним копії ухвали.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

У відзиві представник відповідача вимоги позивача визнала частково, зазначила, що відповідач не заперечує проти збільшення розміру аліментів та просить стягувати з нього аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі по 2 000 грн. щомісячно. Свої заперечення проти позовних вимог позивача обґрунтовує тим, що обов`язок належного утримання дитини покладається на обох батьків, та враховуючи рівність прав і обов`язків батьків, позивач теж має нести витрати на утримання дитини в сумі 4 000 грн. Проте, позивач не надала жодного доказу на підтвердження того, що донька потребує таких витрат на її щомісячне утримання, розрахунок на щомісячне утримання також не надала.

Також, в обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначила, що 08.08.2023 року під час здійснення захисту Батьківщини та виконання бойового завдання ОСОБА_2 отримав мінно-вибухову травму та 23.04.2023 року йому було встановлено другу групу інвалідності внаслідок ураження опорно-рухового апарату, поранення, яке пов`язане із захистом Батьківщини. В результаті отриманого поранення стан здоров`я відповідача значно погіршився та він змушений постійно лікуватися, зокрема у неврологічному відділенні та відділенні фізичної реабілітаційної медицини КНП «Нововолинська центральна міська лікарня». Крім того, відповідач перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , дружина відповідача у теперішній час тимчасово не працює, а на його утриманні, крім дитини позивача, перебуває ще троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також вважає, що позивач не довела обставини, які б підтверджували що до стягнення підлягають аліменти у зазначеному нею розмірі, тому враховуючи матеріальний стан та стан здоров`я відповідача, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Враховуючи, що на даний час змінився прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і аліменти в сумі 1 500 грн. є недостатніми для утримання, вважає, що аліменти в сумі 2 000 грн. будуть достатніми для утримання дитини.

На підтвердження викладених у відзиві обставин представник відповідача надала суду відповідні письмові докази.

Позивач ОСОБА_1 надала суду відповідь на відзив, у якій зазначила про незгоду з позицією відповідача та просила суд звернути увагу на те, що відповідач не відобразив усі джерела свого доходу, а їй достеменно відомо, що відповідач регулярно виїжджає за кордон вантажним транспортом для підробітків, отримуючи з кожної поїздки понад 200 євро, проте офіційне підтвердження вказаних обставин в неї відсутнє і може бути надане відповідачем.

Разом з тим, будь-яких доказів щодо вищезазначених обставин позивач не надала, будь-яких заяв або клопотань щодо отримання доказів не заявила.

В судове засідання, призначене на 04.02.2025 року позивач не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила суд проводити судовий розгляд справи за її відсутності та задовольнити позов, також просила долучити письмові докази, а саме: документи, які підтверджують факт укладення нею нового шлюбу та народження в цьому шлюбі двох дітей, інвалідність її чоловіка та багатодітний статус її сім`ї.

Відповідач та його представник, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з`явилися, представник відповідача надала суду письмову заяву, у якій просила судовий розгляд справи проводити за її відсутності, позов визнала частково з мотивів, які викладені у відзиві.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 09.02.2026 року.

Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи та оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами першою та другою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Cтаттею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . Вказана обставина підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області 07.05.2014 року.

01 червня 2018 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис за № 122, прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_10 ». Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Нововолинським міськими відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області 01.06.2018 року.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 14 серпня 2018 року у цивільній справі № 165/639/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі по 1 500 грн. щомісяця з індексацією відповідно до закону, починаючи з 19.03.2018 року до досягнення повноліття дитиною. Рішення суду набрало законної сили та звернуте до виконання.

Неповнолітня ОСОБА_3 зареєстрована та проживає з матір`ю ОСОБА_1 та чоловіком останньої – ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 04.02.2026 та копією посвідчення багатодітної родини серії НОМЕР_3 , виданого УСЗН виконавчого комітету Нововолинської міської ради 07.06.2021 року.

Крім того, після ухвалення вищевказаного рішення суду у позивача ОСОБА_1 змінився сімейний стан та в неї народилося ще двоє дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , вказана обставина підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 , виданого Нововолинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 23.04.2021 року, та серії НОМЕР_5 , виданого повторно Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.02.2024 року, відповідно.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 , виданого ПФУ 11.06.2018 року, чоловік позивача – ОСОБА_9 отримує пенсію по інвалідності 3 групи за загальним захворюванням.

Отже, позивачем не надано будь-яких доказів, щодо майнового стану її родини та які доводять погіршення майнового стану її родини або покращення майнового стану відповідача, а також розмір понесених нею витрат на утримання неповнолітньої дитини, а також будь-яких доказів на підтвердження інших викладених позивачем обставин, в тому числі щодо розміру та стабільності доходів відповідача.

Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , 14.02.2024 року зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис за № 18, прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_15 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , виданого Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції 14.02.2024 року.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_4 , остання звільнена з роботи 14.10.2025 року.

Відповідно до наданих стороною відповідача письмових доказів – свідоцтв про народження, відповідач ОСОБА_2 є батьком ще трьох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 , виданим повторно Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції 23.07.2024 року; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 , виданим повторно Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції 23.07.2024 року; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_11 , виданим повторно Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції 23.07.2024 року.

Крім того, відповідно до свідоцтва про хворобу № 1286, виданого 24.11.2023 року ВЛК госпітальною при в/ч НОМЕР_12 , ОСОБА_2 , у військовому званні «солдат», військова професія –гранатометник, 08.08.2023 року при виконані бойового завдання під час бойових дій поблизу н.п. Вільшана Харківської області отримав вибухову травму: множинні вогнепальні осколкові поранення кінцівок.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 873261, ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності з 01.04.2024 року, через ураження опорно-рухового апарату, поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

З копій виписок із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення КНП «Нововолинська центральна міська лікарня»ОСОБА_2 № 1251637, № 1253896, № 1256344, № 1256870, № 1259684, відповідач перебував на стаціонарному лікуванні: з 26.02.2025 по 05.03.3025; з 29.05.2025 по 12.06.2025; 09.09.2025 по 15.09.2025; 29.09.2025 по 13.10.2025; з 29.12.2025 по 05.01.2025, відповідно.

Копією довідки № 16 від 12.01.2026 Володимирського відділу Державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області підтверджується відсутність у відповідача ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 57232447, яке перебуває на примусовому виконанні у виконавчій службі.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері сімейних правовідносин щодо збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 Сімейного кодексу України, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Отже, обов`язок із забезпечення належного рівня життя дітей покладений в рівній мірі як на батька так і на матір.

Аліменти є важливим механізмом, який гарантує виконання батьками свого обов`язку забезпечувати дитину всім необхідним для її добробуту: соціальними благами, якісним харчуванням, житлом, розвагами, захистом та піклуванням. Правовий зв`язок між батьками та дитиною базується на її походженні й не залежить від наявності чи відсутності шлюбу між батьками.

Відтак, обов`язок утримувати дитину зберігається незалежно від сімейного стану батьків, та не залежить від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою, чи шлюб є розірваним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні, є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивач в обґрунтування збільшення розміру аліментів посилається на те, що на день звернення до суду із даним позовом розмір стягуваних з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі не є достатнім для забезпечення необхідного рівня життя дитини, а також не відповідає визначеному у законодавстві гарантованому мінімальному розміру аліментів. Крім того, вказує на те, що в неї багатодітна родина, у якій є ще двоє неповнолітніх дітей, її чоловік отримує пенсію по інвалідності, а відповідач має підробітки за кордоном та дохід в сумі 200 євро від кожної поїздки, тобто має можливість сплачувати аліменти в більшому розмірі, ніж було визначено раніше.

Представник відповідача у поданому відзиві вказує, що відповідач визнає позов частково в сумі 2 000 грн. в зв`язку з тим, що збільшився визначений законом мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, але вважає, що позивачем не підтверджені понесені нею витрати на утримання дитини, а також зазначає про зміну свого сімейного стану, наявність трьох неповнолітніх дітей на утриманні та суттєве погіршення стану здоров`я, у зв`язку з чим він не має можливості сплачувати аліменти у вказаному позивачем розмірі.

Підстава для індексації розміру аліментів передбачена ч. 2 ст. 184 СК України.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, погіршенням матеріального становища отримувача аліментів, зміною сімейного стану, один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів, зміна стану здоров`я, сімейного стану тощо може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією, яка зазначена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 (справа 643/11949/19, провадження № 61-2698св21).

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» з 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 грн.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Отже, аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно.

Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд зауважує, що закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям у розмірі, необхідному для забезпечення належного та достатнього рівня життя дитини та її всебічного розвитку. Водночас, обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Під час визначення розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені статті 182 СК України, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Отже суд, дослідивши усі матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у їх взаємозв`язку для підтвердження або спростування обставин, на які посилаються сторони, дійшов переконання, що позивачем доведено зміну її сімейного стану та перебування на її утриманні ще двох неповнолітніх дітей. Разом з тим, позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення її матеріального стану та на підтвердження інших обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог, а саме щодо розміру понесених нею витрат, збільшення її витрат на утримання дитини, розрахунку таких витрат, а також, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала доказів на підтвердження покращення майнового стану відповідача та його можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про додатковий дохід відповідача, оскільки заявляючи про вказану обставину, позивач мала надати відповідні докази або вжити визначених цивільним процесуальним законодавством заходів щодо отримання доказів, в отриманні яких в неї виникли складнощі. Суд не може ґрунтувати своє рішення на припущеннях.

При цьому, суд дійшов переконання, що стороною відповідача доведено суттєве погіршення стану його здоров`я, зміну сімейного стану та погіршення його матеріального становища, а також приймає до уваги, що на утриманні відповідача перебуває ще троє неповнолітніх дітей, які мають право на належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, отримання від батьків грошового утримання у розмірі, необхідному для забезпечення належного та достатнього рівня життя та їх всебічного розвитку, а також враховує, що дотримання прав одних дітей не можуть забезпечуватися за рахунок порушення прав інших.

На переконання суду, ухвалюючи рішення у вказаній справі, суд передусім має діяти в інтересах дітей, та враховуючи пріоритетність інтересів дитини, на утримання якої стягуються аліменти, має забезпечити дотримання справедливого балансу між правом на належний та достатній рівень матеріального забезпечення дитини та обов`язками батьків щодо утримання усіх неповнолітніх дітей.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги зміну сімейного стану позивача, проживання дитини, на утримання якої стягуються аліменти, у багатодітній родині, збільшення визначеного законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та невідповідність розміру аліментів, які стягуються з відповідача, розміру коштів на утримання дитини визначеному законом, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача на користь позивача, із встановленням розміру аліментів, наближеного до розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 500,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили, а тому вимога позивача в частині стягнення аліментів з моменту звернення до суду до задоволення не підлягає.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, судовий збір нею при зверненні до суду із позовною заявою не сплачувався. Разом з тим, судом встановлено, шо відповідач є особою з інвалідністю II групи та відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» також звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням вищевикладеного, судові витрати у виді судового збору суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 265, 268 ЦПК України, ст. 192 СК України, суд, –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів – задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 14.08.2018 року у справі № 165/639/18 та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень щомісячно, з урахуванням індексації відповідно до закону, проте не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_13 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_14 , зареєстрований за аресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 09.02.2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС