Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №560/17004/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/17004/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

09 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ в Хмельницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (ГУ ПФУ в Чернівецькій області) в якому просила:

-визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 15 жовтня 2024 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком матері, що виховала дитину інваліда до шестирічного віку з дня виникнення такого права.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.10.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою щодо призначення пенсії як матері, що виховувала дитину інваліда до шестирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, із змінами та доповненнями.

Відповідно до екстериторіального розподілу заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення від 15.10.2024 за №220150002606 про відмову у призначенні пенсії, в зв`язку із відсутністю необхідних документів, які підтверджують факт визнання дитиною з інвалідністю.

За результатом розгляду документів до страхового стажу не зараховано період роботи згідно вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 від 18.08.1994.

У рішенні проінформовано позивача про те, що її страховий стаж зараховано з 01.01.2000 згідно реєстру застрахованих осіб.

За результатами розгляду наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 1 місяць 8 днів.

Також, рекомендовано ОСОБА_1 , що для призначення пенсії за віком (як мати інваліда з дитинства) необхідно надати завірені копії медичних висновків, які наявні в електронній пенсійні справі (ЕПС), або посвідчення одержувача допомоги.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 встановлено, що жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (Закон № 1058-IV).

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали дітей з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу).

Таким чином, однією з обов`язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини з інвалідністю з дитинства.

Відповідно до абз.3 ст.1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 р. № 2961-IV дитина з інвалідністю це особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Визначення терміну "інвалідність з дитинства" не міститься ані в Законі України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", ані в Законі України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю".

При цьому, згідно абз. 2 п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1317, інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з п.14 цього Положення причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-ІV пільга, пов`язана зі зменшенням жінкам пільгового віку та страхового стажу, установлювалася лише тим матерям дітей з інвалідністю з дитинства та дітей з інвалідністю до 18 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років.

Згідно абз.11 пп.5 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 (Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону).

Пунктами 2, 17, 2.18 Порядку № 22-1 визначено, що при призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.

Визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідний висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Отже, мати дитини з інвалідністю має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 330/2181/16-а та у постанові Верховного Суду від 19.10.2020 р. у справі №510/475/17.

Із матеріалів пенсійної справи встановив, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно Довідки про висновок ЛКК комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Бахмутської районної ради» від 27.09.2024 № 39/ЛКК 52 зазначено, що вказана довідка видана матері про те, що її син, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано дитиною-інвалідом 3 лютою 1997 року, згідно Медичного висновку № 17 11-7 від 05.02.1997 ЛКК Обласної дитячої лікарні. Діагноз: Вроджена ущелина м`якого піднебіння, верхньої губи з порушенням функції носового дихання. Існуюче захворювання відповідає розділу 14, пункту 1, підпункту 1.4 Переліку медичних показань, що дають право на одержання соціальної допомоги на дітей інвалідів до 18 років, затвердженому наказом МОЗ/МПСП/МінФін від 08.11.01 № 454/471/516. Статус надано дитини-інваліда надано у віці 2 місяці.

Крім того, в матеріалах пенсійної справи містяться інші медичні висновку, що також підтверджують право ОСОБА_1 на одержання соціальної допомоги на дітей інвалідів до 18 років.

Вищевказані документи були подані позивачем разом із заявою про призначення пенсії, що підтверджується розпискою-повідомленням.

Відтак, висновки Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відсутність документів які підтверджують факт визнання дитиною з інвалідністю не відповідають фактичним обставинам.

Також, із матеріалів справи встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 , обрахований відповідачем, становить 25 років 1 місяць 8 днів, що є достатнім для призначення цього виду пенсії.

Враховую викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії належним чином не з`ясував того, чи є підстави для задоволення поданої заяви, що в свою чергу являється, покладеним на нього законом обов`язком, чим позбавив позивача можливості на реалізацію права на пенсійне забезпечення, що в свою чергу вказує на протиправність рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області №220150002606 від 15.10.2024 року та зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком як матері, що виховувала дитину з інвалідністю до шестирічного віку відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.