Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №240/9880/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9880/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Дмитро Михайлович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

09 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Пенсійного фонду України з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати їй компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати заборгованості з пенсійних виплат за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/11814/20 від 24.09.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Пенсійний фонд України у зв`язку з порушенням строку виплати заборгованості з пенсійних виплат за період з 19.02.2020 по день фактичної виплати 21.10.2024 за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/11814/20 від 24.09.2020 нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у сумі 805956,07 грн у порядку черговості за датою набрання чинності вказаного судового рішення, а саме 27.10.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області інформацію про виконання даного рішення суду та про суму нарахованої, але не виплаченої їй, компенсації втрати частини доходу в сумі 805956,07 грн, яка утворилася у зв`язку з виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/11814/20 від 24.09.2020, надати Пенсійному фонду України шляхом включення в «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України «ІКІС ПФУ» в порядку черговості виплати, визначеною датою набрання чинності вказаного судового рішення, а саме 27.10.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області направити запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів у поточному бюджетному році за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на погашення заборгованості з пенсійних виплат (щомісячного довічного грошового утримання) за рішеннями суду, для виплати їй компенсації втрати частини доходів у сумі 805956,07 грн у порядку черговості, визначеною датою набрання чинності рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/11814/20 від 24.09.2020, а саме 27.10.2020;

- зобов`язати Пенсійний фонд України у поточному бюджетному році за рахунок коштів Державного бюджету України на погашення заборгованості з пенсійних виплат (щомісячного довічного грошового утримання) за рішеннями суду спрямувати 805956,07 грн для виплати їй компенсації втрати частини доходів у порядку черговості, визначеної датою набрання чинності рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/11814/20 від 24.09.2020, а саме 27.10.2020.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за час затримки виплати заборгованості з пенсійних виплат за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі № 240/11814/20.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заборгованості з пенсійних виплат за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі № 240/11814/20 за період з 08.06.2022 по день фактичної виплати 21.10.2024.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Зокрема, позивач просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В свою чергу відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 позов задоволено, визнано протиправним і скасовано рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області від 02.07.2020 про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 згідно з заявою від 22.06.2020.

Зобов`язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 22.06.2020 на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020 № 03-23/134/2020, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням фактично проведених виплат.

Ухвалою від 10.11.2020 у вказаній справі суд вніс виправлення до рішення. Рішення набрало законної сили 27.10.2020.

Житомирський окружний адміністративний суд 10.12.2020 видав виконавчий, на підставі якого 23.12.2020 відкрито виконавче провадження № 63991012.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі № 240/11814/20 ОСОБА_2 замінено на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 63991012.

Виплата заборгованості у розмірі 1396122,30 грн ОСОБА_1 була здійснена 21.10.2024, що підтверджується випискою АТ «Державний Експортно-Імпортний банк України». Компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості, передбачена Законом України № 2050-ІІІ від 19.10.2000, не нараховувалася та не виплачувалася.

Вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Пенсійного фонду України щодо невиплати компенсації втрати частини доходів протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг позивача та відповідача.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).

При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі – пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з п. 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).

При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Варто зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10.2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством.

Тобто вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 в справі №521/940/17.

Оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з протиправними діями органу Пенсійного фонду, що встановлено вищевказаними рішеннями суду, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, як правонаступник ОСОБА_2 у справі №240/11814/20, має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У статті 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 цього Кодексу суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Варто зазначити, що правовідносини, які виникли у справі, стосуються права на отримання компенсації втрати частини доходу ОСОБА_1 , яке виникло у позивача саме з моменту отримання спадщини, але не за період життя спадкодавця.

Компенсація втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою присуджених відповідно до судових рішень сум пенсії, на яку мав би право чоловік позивачки, не була йому нарахована за час його життя, і відповідно не була успадкована його дружиною.

Суд зазначає, що право на компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати має особистий характер, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті забезпечити наявність засобів існування конкретної особи, тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, тобто нарахування компенсації втрати доходів, припиняються.

Як вбачається з ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 (набрала законної сили) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.06.2022.

За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач є спадкоємницею майна померлого ОСОБА_2 з моменту його смерті, тобто саме з 08.06.2022 у неї виникли майнові права щодо присуджених відповідно до судових рішень сум пенсії, на яку мав би право чоловік позивачки, тому саме з цієї дати у неї виникло право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Так, ч. 1 статті 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, відповідач, не нарахувавши та не виплативши позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 та ухвали від 28.09.2022 у справі №240/11814/20, допустив протиправну бездіяльність.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за час затримки виплати заборгованості з пенсійних виплат за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/11814/20 від 24.09.2020, зобов`язання провести нарахування та виплату такої компенсації за період з 08.06.2022 по день фактичної виплати 21.10.2024.

Вирішуючи позовну вимогу щодо здійснення конкретного розрахунку компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати заборгованості, суд вірно зазначив, що розрахунок компенсації належить до компетенції відповідного органу, такого як роботодавець, Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування чи інші установи, залежно від джерела доходу. Суд не є органом, уповноваженим здійснювати такі розрахунки, оскільки це виходить за межі його юрисдикції, яка обмежується розглядом спорів щодо виконання чи невиконання обов`язків суб`єктом владних повноважень. Таким чином, суд вірно визнав позовні вимоги в цій частині такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати інформацію щодо розміру компенсації Пенсійному фонду України шляхом включення в «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, направити запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів у поточному бюджетному році, а також про зобов`язання Пенсійного фонду України здійснити виплату таких коштів у поточному бюджетному році суд також дійшов вірного висновку, що задоволення позову у зазначеній частині позовних вимог буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам, а отже, зазначені позовні вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційних скарг позивача та відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.