Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №491/668/25 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/668/25

Провадження № 2/491/159/26

РІШЕННЯ

іменем України

09 лютого 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Білоус А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Хроменкова Володимира Сергійовича звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати за нею право приватної власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця - батька ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина за законом, що складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 0,40 га за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка, як донька, є спадкоємцем за законом першої черги. Позивачка звернулася до приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Одеської області Гуменюка А.М. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , але в усному порядку їй було відмовлено, так як не має можливості надати правовстановлюючий документ на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у зв`язку із тим, що спадкодавець за життя не отримав відповідний правовстановлюючий документ. Також позивачці було рекомендовано звернутися до суду з метою визнання права власності на вказане спадкове нерухоме майно у порядку спадкування, як спадкоємцю першої черг. Як зазначає позивачка, відмова здійснена усно та отримати письмову відмову досі не вдалося. Без визнання права власності на вищевказане спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами здійснювати своє право власності позивачка не може. У зв`язку з вищевикладеним позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання (а.с.30).

Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника позивачки адвоката Хроменкова В.С. - витребувано у приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Гуменюка Андрія Миколайовича завірену копію спадкової справи, заведеної на майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.53).

30 жовтня 2025 року на адресу суду надійшов лист приватного нотаріуса Гуменюка А.М., яким повідомляється, що ним не була заведена спадкова справа до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.63, 71).

08 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» на адресу суду від представника відповідачки надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначається, що позовна заява не підлягає задоволенню (а.с.69).

Ухвалою суду від 12 листопада 2025 року задоволено клопотання представника відповідачки адвоката Жмурко С.Л. - витребувано у Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської областізавірену копію спадкової справи, заведеної на майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.76-77).

Ухвалою суду від 10 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки - адвоката Жмурко С.Л. про об`єднання справ в одне провадження, а саме:цивільної справи № 491/668/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та цивільної справи № 491/1143/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с.157).

Ухвалою суду від 10 грудня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.159).

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не прибула. Натомість її представник - адвокат Хроменков В.С., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН № 1318421 від 04 червня 2025 року (а.с.23), надав заяву, в якій просить розгляд справи, призначений на 09 лютого 2026 року, здійснити без участі позивачки та її представника. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити (а.с.169-170).

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула. Натомість її представник - адвокат Жмурко С.Л., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН №1604228 від 06 листопада 2025 року (а.с.65), надала заяву, в якій просить засідання по справі проводити за відсутності відповідачки та її представника, оскільки відповідачкою по справі надано всі необхідні документи та пояснення по справі. При винесенні рішення по справі просить врахувати, що відсутні будь-які об`єктивні причини для задоволення позовної заяви: спадкова справа відкрита за заявою позивачки в Ананьївській державній нотаріальній конторі, відсутня відмова Ананьївської державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину. Питання щодо задоволення позовних вимог відповідачка залишає на розсуд суду та просить розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами (а.с.166-167).

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, положення частини третьої статті 223 ЦПК України, заяви представників позивачки та відповідачки, наявність відомостей про належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи.

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 18 травня 2022 року Ананьївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.11 зворотний).

З ксерокопії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 01 грудня 1976 року Долинською сільською радою Ананьївського району Одеської області (а.с.13) та додатково повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, сформованого 17 березня 2023 року за № 00038905385 (а.с.129-130), свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 15 травня 1998 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Ананьївського району Одеської області (а.с.13 зворотний), свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 24 березня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси (а.с.14), судом встановлено, що померлий ОСОБА_3 являється батьком позивачки ОСОБА_1 .

Судом було досліджено матеріали копії спадкової справи № 359/2022 на майно ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено, зокрема, що спадкова справа заведена на підставі заяви про прийняття спадщини за законом від імені позивачки - доньки спадкодавця (а.с.96). З заяви слідує, що позивачка приймає всю спадщину після смерті батька та необхідні документи будуть додані додатково.

Також встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , крім позивачки, є дружина ОСОБА_4 , яка відмовилася від належної їй спадщини на користь доньки померлого ОСОБА_1 (позивачки) (а.с.102), та ОСОБА_2 (дочка спадкодавця/сестра позивачки), яка подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 (а.с.106).

Судом встановлено, що 15 липня 2010 ОСОБА_3 на випадок своєї смерті, склав заповіт, яким належну йому земельну ділянку площею 2,99 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ОД № 003976, виданого Долинською сільською радою Ананьївського району Одеської області, заповів ОСОБА_2 (відповідачка у справі) (а.с.117, 121).

З довідки № 915 виданої 02 вересня 2022 року Долинською сільською радою Подільського району Одеської області встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_4 (а.с.17 зворотний).

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 73 років померла мати позивачки (дружина спадкодавця) ОСОБА_4 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 10 липня 2023 року Любашівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 251 (а.с.18).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

В частині першій статті 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження №61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначив, що «Вирішуючи питання про те, чи підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам потрібно враховувати наступне.

Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові, а не відмови у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК), закриття провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК) або залишення позовної заяви без розгляду (ст. 207 ЦПК).».

З огляду на приписи та правила статтей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказаний висновок повністю узгоджується із висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 233/3516/18-ц (провадження № 61-4805св20).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

З урахуванням положень статтей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, й матеріалів приєднаної до неї копії спадкової справи на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відмова нотаріуса позивачці в оформленні права на спадщину у цій справі не приймалася.

Посилання позивачки на здійснення нотаріусом відмови усно та неможливість отримання нею від нотаріуса письмової відмови, є безпідставним, з огляду на таке.

Питання видачі свідоцтва про право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19)).

Крім того, відповідно до підпунктів 4.9-4.13 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій (в редакції на дату відкриття спадщини) свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком.

Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 ЦК України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Відповідно до підпункту 4.14 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій (в редакції на дату відкриття спадщини) при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

З матеріалів справи, зокрема, й з матеріалів приєднаної до неї копії спадкової справи, встановлено, що державним нотаріусом Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської областіМороз Н.О. листом від 17 вересня 2022 року за вихідним № 1523/02-14 було повідомлено позивачку про надходження до нотаріальної контори її заяви про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи на майно померлого ОСОБА_3 . Одночасно було рекомендовано надати оригінали всіх документів на спадкове майно для подальшого оформлення спадщини (а.с.118).

Також, відповідно до пункту 3.29 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, у разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій, яка визначена державним нотаріусом або щодо якої було досягнуто домовленості між приватним нотаріусом та спадкоємцем до заведення спадкової справи. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою.

Отже, для того аби можна було вважати доведеним, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, вичерпав можливості для нотаріального оформлення спадщини - отримання свідоцтва про право на спадщину, позивачка повинна довести, що вона з об`єктивних причин не має можливості виконати усі вимоги нотаріуса, викладені у письмовій довідці щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.

Суд вважає, що позивачка не довела наявність перешкод для оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку, оскільки в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , письмова довідка нотаріуса щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, відсутня, а тому підстав вважати, що позивачка з об`єктивних причин не має можливості виконати усі вимоги нотаріуса, викладені у цій письмовій довідці, немає.

Слід також звернути увагу, що якщо нотаріус всупереч наведеним вище нормам матеріального права не надав такої довідки і не вчиняє відповідної нотаріальної дії впродовж установленого строку (не видає свідоцтво про право на спадщину або виносить постанову про відмову у його видачі), способом захисту прав спадкоємця є оскарження нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат».

З огляду на викладене, суд на підставі доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини у справі, дійшов висновку про те, що позивачка передчасно звернулася до суду із позовом, оскільки належними та допустимими доказами не довела, що у неї існують перешкоди для оформлення права на спадщину за законом у нотаріальному порядку. Відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину у цій справі не приймалося.

Крім того, як уже зазначалося, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Підстави набуття права власності визначені в статті 328 ЦК України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на майно. В свою чергу, можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише в статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема, із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Під час розгляду справи ОСОБА_1 не було надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження набуття спадкодавцем - ОСОБА_3 у встановленому законом порядку права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 0,40 га за адресою: АДРЕСА_1 , а тому відсутні правові підстави для визнання за позивачкою такого права в судовому порядку.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин першої та третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позовна заява про визнання права власності на спадкове майно не підлягає задоволенню, оскільки позивачка не довела наявність перешкод для оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку, так як в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , відмова нотаріуса в оформленні права на спадщину, як і письмова довідка нотаріуса щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, відсутні, а тому підстав вважати, що позивачка з об`єктивних причин не має можливості виконати усі вимоги нотаріуса, викладені у цій письмовій довідці, немає.

Отже, судом встановлено, що позивачка передчасно звернулася до суду з даною позовною заявою, оскільки вона не довела перед судом належними та допустимими доказами, що в неї існують перешкоди для оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку, тому в задоволені позовної заяви їй слід відмовити.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частин першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовляється, понесені позивачкою судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивачка: представник позивачки - адвокат:Пліткіна Валентина Володимирівна, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ОСОБА_5 , адреса робочого місця: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7

відповідачка: представник відповідачки - адвокат:Поліщук Любов Володимирівна, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ОСОБА_6 , адреса робочого місця: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 09 лютого 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «_____» __________________20____ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/668/25 Ананьївського районного суду Одеської області.