Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №400/4462/22 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4462/22

Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,

повний текст судового рішення

складено 07.10.2025, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 року по справі №400/4462/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №056350009943 від 21.02.2022 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести розрахунок та перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням наявного понаднормового стажу та виплатити суми донарахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496,20 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі №400/4462/22 скасовано в частині відмови у зобов`язанні Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити розрахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням автоматичного перерахунку; ухвалено у скасованій частині нове рішення, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року, з урахуванням встановленого законодавством мінімального розміру пенсії, підвищень та індексації відповідно до статей 28, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за винятком вже виплачених сум; у іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі №400/4462/22 залишено без змін.

15.05.2023 на виконання вказаних судових рішень судом видано виконавчі листи по справі.

Ухвалою суду від 01.07.2025 року заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 року по справі №400/4462/22 задоволено, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 року по справі №400/4462/22 не пізніше трьох місяців з дня отримання ухвали суду; відповідачу подати докази здійснення начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області дій, які спрямовані на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 року по справі №400/4462/22; подати докази виконання/невиконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 року по справі №400/4462/22; подати розрахунок перерахованої та виплаченої пенсії на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 року по справі №400/4462/22 з 07.10.2009 року по 27.04.2023 року; зазначити підстави для припинення виплати пенсії позивачу з 01.07.2024 року.

30.09.2025 року відповідач надав звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 року по справі №400/4462/22, в якому зазначив, що ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з урахуванням встановленого законодавством мінімального розміру пенсії, підвищень та індексацій відповідно до статей 28 та 42 Закону України від 09.07.2023 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за винятком вже виплачених сум, на підтвердження чого надав протоколи перерахунків.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 року у справі №400/4462/22 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 року у справі №400/4462/22 .

Не погодившись з прийнятою ухвалою від 07 жовтня 2025 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 року у справі №400/4462/22; відмовити у прийнятті звіту від 30.09.2025 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 року у справі №400/4462/22; постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

03.11.2025 року (вхід.№58993/25) через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області – Букіної Ольги Геннадіївни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 року у справі №400/4462/22 залишити без змін.

25.11.2025 року (вхід.№63781/25) через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції від представника – адвоката Меламеда Вадима Борисовича ла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій заявник просить задовольнити вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.3 ст.311, ст.312, КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-ІХ внесені зміни до КАС України, який доповнено статтею 382-1 КАС України про порядок розгляду заяви про зобов`язання подати звіт, статтею 382-2 КАС України, яка регламентує розгляд звіту про виконання судового рішення та статтею 382-3 КАС України - рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, які є чинними з 19 грудня 2024 року.

Відповідно до вимог п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Отже, з 19 грудня 2024 року питання судового контролю вирішуються у судах з урахуванням змін, внесених Законом №4094-ІХ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Згідно з вимогами ч.2, 3 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Частиною п`ятою ст.382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Згідно з вимогами ч.11 ст.382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, на етапі перевірки звіту суб`єкта владних повноважень, який стосується, зокрема, виплати заборгованості з нарахованих, але невиплачених сум пенсій, суд має можливість врахувати добросовісну поведінку боржника, яка полягає у вчинені достатніх та вичерпних дій задля забезпечення органу у фінансуванні та не накладати стягнення у вигляді штрафу на керівника боржника. У такому випадку сум встановлює новий строк, який становить від 10 днів до трьох місяців.

Отже, аналізуючи приписи наведених норм, колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою для не прийняття звіту є: або відсутність обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення; або заходи, які вживаються відповідачем, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Натомість виконання судового рішення не в повному обсязі не є підставою для відмови у прийнятті звіту, якщо відповідачем – суб`єктом владних повноважень доведено, що існують обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, а ним, в свою чергу, ужито всіх належних від нього заходів для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, при обчисленні розміру середньомісячного заробітку з 07.10.2009 року встановлено показник середньомісячного заробітку за 2008 рік в розмірі 928,81 грн.

Страховий стаж складає 43 роки 02 місяці 20 днів.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки 1 року:

- 1,35% застосовується до 01.10.2017 року та складає 0,58275;

- 1% з 01.10.2017 року та складає 0,43167.

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає - 2,57879.

Розмір середньомісячного заробітку складає 2359,20 (928,81 х 2,57879).

Пенсійна виплата з підвищеннями відповідно до Закону №1058 становить: з 07.10.2009 року 1442,62 грн., з 01.11.2009 року - 1498,95 грн., з 01.01.2010 року - 1520,91 грн., а саме: з 01.04.2010 року - 1522,89 грн., з 01.07.2010 року - 1523,43 грн., з 01.10.2010 року - 1525,95 грн., з 01.12.2010 року - 1527,93 грн., з 01.01.2011 року - 1530,81 грн., з 01.04.2011 року -1533,33 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року №327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення», з 01.05.2012 року застосовано показник середньої заробітної плати в сумі 1197,91 грн.

Пенсійна виплата з 01.05.2012 року становить 1937,73 грн., з 01.04.2015 року - 1971,03 грн., з 01.09.2015 року - 1993,53 грн.

З 01.10.2017 року здійснено осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи та застосовано показник середньої заробітної плати в сумі 3764,40 грн.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки 1 року 1% складає 0,43167.

Розмір пенсійної виплати становить 4383,80 грн.

ОСОБА_1 проведено перерахунки з індексації пенсії згідно із Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» шляхом осучаснення показника заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який є складовою формули розрахунку пенсії, на коефіцієнт підвищення, що визначається щороку Кабінетом Міністрів України.

з 01.03.2019 року відповідно до п.1 Постанови №124 із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 4404,35 грн. (3764,40 грн. х 1,17);

з 01.05.2020 року відповідно до п.1 Постанови №251 із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 4888,83 грн. (3764,40 грн. х 1,17 х 1,11);

з 01.03.2021 року відповідно до п.1 Постанови №127 із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 5426,60 грн. (3764,40 грн. х 1,17 х 1,11х 1,11);

- з 01.03.2022 року відповідно до п.1 Постанови №118 із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 6186,32 грн. (3764,40 грн. х 1,17 х 1,11х 1,11 х 1,14);

- з 01.03.2023 року відповідно до п.1 Постанови №168 із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 7405,03 грн. (3764,40 грн. х 1,17 х 1,11х 1,11 х 1,14 х 1,197);

Пенсійна виплата з 01.03.2019 року становить 5096,18 грн., з 01.05.2020 року - 5635,50 грн., з 01.03.2021 року становить 6234,14 грн., з 01.03.2022 року становить 7079,85 грн., з 01.03.2023 року становить 8436,50 грн.

На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 року та рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 року у справі №400/4462/22 Головним управлінням нараховано доплату в сумі 556 957,09 грн. за період з 07.10.2009 року по 30.06.2024 року.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року в розмірі не менше встановленого законодавством мінімального розміру пенсії, з урахуванням підвищень та індексацій, та з урахуванням наявного понаднормового стажу.

Відповідно до вимог п.16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596, якщо суми пенсії одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду.

У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду припиняє перерахування пенсії на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Відповідно до вимог ст.47 Закону №1058 пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера у межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк» суми пенсії ОСОБА_1 одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік.

Листом від 10.05.2024 року №1400-0402-8/40996, на єдину відому адресу в межах України, Головним управлінням повідомлено ОСОБА_1 про необхідність надати заяву про виплату пенсії через банк та способи її подання. Також листом зазначено, що у разі невиконання цієї вимоги виплату пенсії, починаючи з 01.07.2024 року, буде припинено.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не надано заяву про виплату пенсії через банківську установу та в матеріалах пенсійної справи відсутні документи, які підтверджують фактичне проживання заявника на території України, що унеможливлює провадити виплату пенсії через національного оператора поштового зв`язку.

Отже, як зазначив відповідач, виплату пенсії та нарахованої на виконання рішення суду доплати буде здійснено після надходження заяви ОСОБА_1 про виплату пенсії через банківську установу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач ужив всіх заходів щодо виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 року у справі №400/4462/22 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 року у справі №400/4462/22 відповідно до покладених судом зобов`язань та в межах повноважень, визначених чинним законодавством.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо неправомірності застосування режиму «Макетна обробка», колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 року у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 року у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 року у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 року у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 року у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 року у справі №826/8803/15, від 21.06.2018 року у справі №274/1717/17, від 14.08.2018 року у справі №820/5134/17, від 17.10.2019 року у справі №826/521/16, від 30.03.2021 року у справі №400/1825/20, від 14.09.2021 року у справі №320/5007/20 та від 27.09.2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Згідно до вимог ст.58 Закону №1058 пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

За таких обставин, з огляду на те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями щодо обчислення розміру пенсії та прийняття рішень з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії відповідно до чинного законодавства, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб`єкта владних повноважень.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо неправомірності застосування режиму «Макетна обробка» при перерахунку пенсії є безпідставним, оскільки зазначені дії здійснюються в межах дискреційних повноважень Головного управління, яке уповноважено самостійно визначати порядок опрацювання, призначення (перерахунку) пенсійних виплат відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем у встановлений судом строк надано достатньо доказів виконання рішень суду та відповідь, у зв`язку з чим суд приймає звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 30.09.2025 року про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 року у справі №400/4462/22 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 року у справі №400/4462/22.

Стосовно вимоги апелянта про прийняття окремої ухвали в порядку, передбаченому вимогами ст.249 КАС України і направлення її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно вирішено питання щодо прийняття звіту суб`єкта владних повноважень, тому суд апеляційної інстанції не вбачає порушень закону відповідачем по справі, а отже, відсутні підстави прийняття окремої ухвали в порядку, передбаченому вищевказаною статтею КАС України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального закону та вирішив справу правильно, тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька