Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №520/5011/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 р.Справа № 520/5011/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 (головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А.) по справі № 520/5011/23

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суддівської винагороди за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі № 520/3411/21 за період - березень, квітень, серпень та вересень 2021 у розмірі 21 141,02 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2024, яке за наслідками апеляційного перегляду набрало законної сили 13.12.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за період - березень, квітень, серпень та вересень 2021 року.

Зобов`язано ТУ ДСА в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за період - березень, квітень, серпень та вересень 2021 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

У грудні 2025 р. позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив змінити порядок та спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року у справі № 520/5011/23, встановивши його наступним чином: стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суддівської винагороди за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі № 520/3411/21 за період - березень, квітень, серпень та вересень 2021 року в розмірі 21 141,02 грн.

В обґрунтування заяви зазначив, що на виконання судового рішення ТУ ДСА в Харківській області нарахувало компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати суддівської винагороди в розмірі 21 141,02 грн, проте по теперішній час не провело її виплату, у зв`язку з чим наявні підстави для зміни способу його виконання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 заяву залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви, поданої в порядку ст. 378 КАС України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення неповно встановив обставини справи та не звернув уваги, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом саме про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати суддівської винагороди у конкретній сумі, проте судом обрано інший спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити відповідні виплати.

Як наслідок, зміна порядку виконання судового рішення у справі № 520/3411/21 у спосіб, обраний ОСОБА_1 не є виходом за межі позовних вимог.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (далі - відповідач) не подало відзив на апеляційну скаргу.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розгляд справи здійснювати без виклику сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заява стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично зміни суті резолютивної частини рішення суду, що не передбачено статтею 378 КАС України.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124, ч. 3 ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.

Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов`язковості (що передбачає обов`язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов`язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.

Частинами 1, 3 ст. 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

З аналізу наведеної норми вбачається, що ст. 378 КАС України встановлює вичерпний перелік обставин для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а саме у справах щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Водночас, предметом спору у цій справі було право позивача на отримання компенсації втрати частини доходу за порушення строків виплати суддівської винагороди, що не підпадає під перелік вищенаведених обставин.

В свою чергу, у інших випадках норма ст. 378 КАС України лише встановлює критерії для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Так, під зміною способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду. При цьому під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

З аналізу викладених правових норм вбачається, що виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

Разом з тим, здійснення судом зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи.

В заяві позивач просить встановити спосіб виконання судового рішення із зобов`язання ТУ ДСА в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди на стягнення з відповідача на його користь компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суддівської винагороди за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі № 520/3411/21 за період - березень, квітень, серпень та вересень 2021 року в розмірі 21 141,02 грн.

Колегія суддів зазначає, що зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрат доходів та стягнути нараховану компенсацію є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення.

Колегія суддів враховує, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь компенсацію втрати частини доходу в розмірі 21 141,02 грн.

Водночас, Харківським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 11.09.2024, яким обрано інший спосіб захисту прав позивача, а саме: зобов`язано ТУ ДСА в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за період - березень, квітень, серпень та вересень 2021 року.

За наслідками апеляційного перегляду, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 по справі № 520/5011/23 - залишено без змін.

Тобто, судом обрано спосіб захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу.

У заяві, поданій в порядку ст. 378 КАС України позивач просить змінити резолютивну частину рішення суду з зобов`язального характеру на стягнення конкретної суми.

Водночас, заявником не надано доказів, які б вказували на ускладнення або неможливість виконання судового рішення у спосіб, обраний судом.

Колегія суддів зауважує, що рішення суду у даній справі, яким зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрат доходів частково виконано відповідачем, а саме проведено розрахунок спірної компенсації, яка становить 16 359,43 грн.

В частині виплати компенсації повідомлено, що відповідна виплата на виконання рішення суду буде проведена при надходженні бюджетного фінансування.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Згідно із п. 20 та п. 29 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не заперечує свого обов`язку виплатити суму розрахованої компенсації позивачу, а лише вказує на те, що така виплата буде здійснена при надходженні коштів.

Суд апеляційної інстанції враховує те, що право стягувача на отримання певних виплат не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань встановлених судовим рішенням.

Поряд з цим, у даному випадку йдеться не про право особи на зазначені виплати, а про правові підстави для зміни способу та порядку виконання судового рішення, зміна яких не захистить право позивача на отримання доплати, оскільки вона ставиться в залежність від відповідного бюджетного фінансування.

Отже, зазначені обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України, а навпаки вказують на те, що така зміна призведе до зміни способу судового захисту у цій справі, що суперечить цільовому призначенню даного процесуального інституту.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про встановлення способу та порядку виконання рішення суду, оскільки встановлення способу та порядку виконання рішення суду шляхом, який обраний заявником, фактично змінить рішення суду у зв`язку зі зміною обраного способу захисту прав позивача.

Доводи апелянта не спростовують правильності правових висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 по справі № 520/5011/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц

Повний текст постанови складено 09.02.2026 року