Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №520/31954/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 р. Справа № 520/31954/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.12.25 по справі № 520/31954/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.03.2022 року по 08.11.2023 року, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 28.03.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 08.11.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суму грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік в розмірі окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року року відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нарахування та виплати в належному розмірі грошового забезпечення (основних та додаткових видів), в період з 28.03.2022 по 19.05.2023.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні види, додаткові та одноразові додаткові виплати - грошову допомогу на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за 2022, 2023 роки, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру встановленого в поточному році прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно додатків до постанови КМУ № 704) відповідно, та виплатити різницю з врахуванням вже виплачених сум за період з 28.03.2022 по 19.05.2023.

Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

В подальшому, до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зміну порядку та способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 04.03.2025, в якій просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 520/31954/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати грошового забезпечення за період з 28.03.2022 по 08.11.2023 у розмірі 205573,39 грн.

02 грудня 2025 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що на виконання рішення суду, фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 проведено відповідний розрахунок та виготовлено довідку розрахунок про перерахунок згідно рішення суду військовослужбовцю ОСОБА_1 від 03.07.2025 року № 1932/ФС. Згідно цієї довідки, сума грошових коштів, яка належить до перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 для виконання рішення суду, становить 205 573,39 грн. (двісті п`ять тисяч п`ятсот сімдесят три гривні 39 коп.). Вищевказана сума грошових коштів включена фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 в основну заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 25800 "Інші поточні видатки" за напрямком грошового забезпечення А4030 на червень 2025 року від 08.06.2025 року № 1653, яка була подана до вищого рівня фінансування, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відповідності до інформації, наданої фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 , станом на 01.12.2025 року військовій частині НОМЕР_1 не перераховані грошові кошти для виконання вищевказаного рішення суду від вищого рівня фінансування. Представник зазначив, що не заперечує проти зміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 року у справі № 520/31954/24, про які просить позивач.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі №520/31954/24 та змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 520/31954/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати грошового забезпечення за період з 28.03.2022 по 08.11.2023 у розмірі 205573,39 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що з матеріалів справи встановлено, що підставою для невиконання рішення суду першої інстанції є відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування від Міністерства оборони України. Також військова частина НОМЕР_1 надала пояснення щодо зміни способу виконання судового рішення, в якій підвердила, що сума до стягнення становить 205573,39 грн, та військова частина НОМЕР_1 не заперечувала про зміни способу виконання судового рішення.

Посилався на висновки Верховного Суду викладені в постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявником до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в його діючій редакції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 ст. 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

При цьому, під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі № 556/2609/14-а, які суд, з урахуванням ч. 5 ст. 242 КАС України враховує при вирішенні спірних правовідносин.

У ході судового розгляду встановлено, що на виконання вказаного рішення 30 квітня 2025 року Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.

Листом Військова частина НОМЕР_1 від 03.07.2025 №1933/ФС повідомило представника позивача, що на виконання рішення суду №520/31954/24 від 04.03.2025 здійснено розрахунок помісячного перерахунку сум грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму на 01.01.2022 та на 01.01.2023 у розмірі 2481,00 грн та 2684,00 грн відповідно та включено у заявку на фінансування у липні 2025 року.

Отже, неможливість виконання у повному обсязі рішення суду відповідач обґрунтовує відсутністю коштів на забезпечення виконання судових рішень.

Водночас, наведені обставини не вказують на те, що неможливість виконання судового рішення у даній справі обумовлена саме обраним судом способом захисту, з огляду на що зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості.

Колегія суддів зазначає, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Так, у постанові від 24.12.2014 у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі №456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15 та від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а.

Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: "Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті". Подібний висновок також зроблено Верховним Судом у постанові від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а.

Отже, оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення відповідної суми коштів, розрахованої Військовою частиною НОМЕР_1 , не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, колегія суддів доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, визначений заявником, що фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у даній справі.

З огляду на викладене, враховуючи, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті заборгованості, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року.

З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Стосовно посилань на висновки Верховного Суду викладені в постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, колегія суддів зазначає, що вказані є необгрунтованими, оскільки правовідносини, що склались у тій справі не є релевантними до предмету даного спору.

Доводи апеляційної скарги стосовно суті спірного питання щодо наявності підстав для зміни порядку та способу виконання судового рішення спростовуються наведеним вище.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 по справі № 520/31954/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова