Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №480/5869/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: А.І. Сидорук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 р. Справа № 480/5869/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2025, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 24.09.25 по справі № 480/5869/24

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної надбавки за роботу з особливими умовами праці за період з 06.03.2024 до 18.04.2024 року включно, на підставі постанови КМУ від 25.04.2023 № 391, з урахуванням всіх складових заробітної плати, які обраховуються, виходячи із посадового окладу та фактично відпрацьованого часу;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної надбавки за роботу з особливими умовами праці за період з 06.03.2024 до 18.04.2024, на підставі постанови КМУ № 391, з урахуванням всіх складових заробітної плати, які обраховуються, виходячи із посадового окладу та фактично відпрацьованого часу, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обгрунтування позовних вимог, позивачка зазначала, працює в Ковпаківському районному суді м. Суми. Позивач вважає, що оскільки з 06.03.2024 м. Суми включено до переліку територій можливих бойових дій, то позивач має право на отримання заробітної плати, з урахуванням посадового окладу з коефіцієнтом 1,5, у відповідності до приписів Постанови № 391, саме з 06.03.2024. Водночас відповідач проводив виплату заробітної плати з урахуванням такого коефіцієнту лише з 19.04.2024. Тому позивач звернувся до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа – Державна судова адміністрація України, про визнання бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо не нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за період з 06.03.2024 до 18.04.2024, з урахуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" від 23.04.2023 № 391.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату, обчислену з урахуванням коефіцієнту 1,5 до посадового окладу, за період з 06.03.2024 до 18.04.2024, на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" від 23.04.2023 № 391.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що згідно листа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України зазначено, що відповідно до ст. 3 Указу Президента України від 03.10.1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації та набувають чинності через 10 дні після їх реєстрації, як0о в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Крім того, п. 3 Наказу № 108 передбачено, що наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

На переконання представника відповідача, територіальне управління не мало правових підстав для самостійного прийняття рішення щодо визначення дати нарахування та виплати надбавки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 391.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно записів у трудовій книжці позивача, 19.06.2006 позивача призначено на посаду секретаря Ковпаківського районного суду м. Суми, а 02.02.2024 переведено на посаду головного спеціаліста відділу документального забезпечення та контролю. У період з 06.03.2024 до 18.04.2024 позивач працював на посаді головного спеціаліста відділу документального забезпечення та контролю, що не заперечується сторонами.

У період з 06.03.2024 до 18.04.2024 позивачу не виплачувалась заробітна плата, з урахуванням коригуючого коефіцієнту 1,5, а така виплата проводилась з 19.04.2024, що не заперечується сторонами.

Оскільки відповідач у період з 06.03.2024 по 18.04.2024 не виплачував позивачу заробітну плату з урахуванням коригуючого коефіцієнту 1,5, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи те, що м. Суми Сумської ТГ віднесено наказом відповідного міністерства до території можливих бойових дій з 06.03.2024, то відповідач зобов`язаний за період з 06.03.2024 до 18.04.2024 нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату з урахуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу. Тому бездіяльність відповідача щодо такого не нарахування не відповідає критеріям правомірності, які встановлені нормою ч.2 ст.2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 94 КЗпП України про працю заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі – Закон України № 108/95-ВР) та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 1 Закону України № 108/95-ВР визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі – Закон України № 889-VIII) встановлено, що державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

За приписами статті 50 Закону України № 889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та в подальшому такий строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України.

Відповідно до частини другої статті 113 та частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

25.04.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану».

Відповідно до п.п. 1 п. 1 Постанови № 391 на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження, зокрема, на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади, визначені відповідно до законодавства у схемах (розмірах) посадових окладів (тарифних ставок), визначаються з урахуванням коефіцієнта 1.5.

Згідно з пп. 2 Постанови № 391 підвищення розмірів посадових окладів з урахуванням коефіцієнтів, передбачених підпунктом 1 цього пункту, здійснюється з урахуванням фактично відпрацьованого часу протягом місяця; заробітна плата працівникам державних органів нараховується відповідно до абзацу першого цього підпункту з урахуванням підвищених розмірів посадових окладів, передбачених підпунктом 1 пункту 1 цієї постанови, які визначені та затверджені у штатному розписі відповідного державного органу.

Відповідно до абз. 1 пп. 3 п. 1 Постанови № 391 для цілей цієї постанови розташування робочого місця працівника визначається керівником державного органу (керівником державної служби, суб`єктом призначення) шляхом затвердження відповідного переліку працівників, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Згідно з п. 4 Постанови № 391 вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 за № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі – Постанова № 1364) установлено, зокрема, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

Так, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 за № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - Перелік).

12.04.2024 Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 108, який набрав чинності 19.04.2024, внесено відповідні зміни до Переліку та, зокрема, віднесено м. Суми Сумської міської територіальної громади до території можливих бойових дій з датою такого віднесення – 06.03.2024.

Відповідно до абз. 4 п. 3 Постанови № 391 працівникам державних органів, які включені до переліку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, за періоди роботи на територіях, які не включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, нарахування заробітної плати проводиться виходячи з посадових окладів, визначених законодавством.

Отже, нормативний акт, що встановив застосування до посадового окладу, визначеного відповідно до законодавства у схемах (розмірах) посадових окладів (тарифних ставок), коефіцієнта 1.5 - Постанова № 391 - набрав чинності з моменту публікації, Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 108, що опублікований 19.04.2024, містить конкретну дату віднесення м. Суми до територій можливих бойових дій, а тому саме з вказаної дати мають бути застосовані відповідні законодавчо визначені наслідки, в тому числі та нарахування заробітної плати з урахуванням коефіцієнту 1.5.

На виконання Постанови № 1364 Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 108 від 12.04.2024 затверджено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з якими м. Суми Сумської міської територіальної громади відноситься до території можливих бойових дій з датою виникнення можливості бойових дій – 06.03.2024.

Тобто, у вказаному нормативному акті визначено дату виникнення можливості бойових дій, а Постанова КМУ № 391 пов`язує застосування коефіцієнта 1.5 до посадового окладу для працівників державних органів саме з датою виникнення можливості бойових дій.

Отже, враховуючи те, що м. Суми Сумської міської територіальної громади до території можливих бойових дій віднесено з 06.03.2024 Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 12.04.2024 № 108, тому саме з цієї дати посадовий оклад позивачки повинен визначатися з урахуванням коефіцієнта 1.5.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо не нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за період з 06.03.2024 до 18.04.2024, з урахуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" від 23.04.2023 № 391.

Посилання відповідача на ту обставину, що наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 12.04.2024 № 108 набрав чинності 19.04.2024, а тому не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до 19.04.2024, колегія суддів відхиляє, адже правовідносини щодо оплати праці працівників державних органів (із визначенням посадового окладу з урахуванням коефіцієнта 1.5) врегульовані абзацом 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови № 391, який застосовується із 01.01.2024 та є обов`язковим до виконання в силу частини першої статті 117 Конституції України, тоді як наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 12.04.2024 №108) лише встановлено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Доводи апелянта щодо необхідності врахування в спірних правовідносинах відповіді ДСА України від 17.06.2024 № 11-12808/24, а також листа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, колегія суддів вважає помилковими, оскільки роз`яснення, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права, відповідно до ст. 7 КАС України, та мають лише рекомендаційний характер.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року по справі № 480/5869/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 по справі № 480/5869/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло