Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №520/8287/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 р.Справа № 520/8287/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., повний текст складено 26.12.25 року по справі № 520/8287/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі № 520/8287/25 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган) щодо розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботу, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці 3 роки - робота на посаді судді, 4 роки - час роботи на посаді, безпосередньо пов`язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України, 3 роки - стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити з 18.02.2025 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 74% суддівської винагороди судді.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату недоотриманих сум з 18.02.2025.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі № 520/8287/25 набрало законної сили : 31.07.2025.

16.10.2025 позивачем подано до суду заяву, в якій ОСОБА_1 просить суд зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі № 520/8287/25 протягом десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали.

В обґрунтування заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду позивачем зазначено, що ГУ ПФУ в Харківській області не виконує рішення Харківського окружного адміністративного суд від 28.05.2025 у справі № 520/8287/25.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 по адміністративній справі №520/8287/25 залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 по справі №520/8287/25 скасовано.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 по справі №520/8287/25 задоволено.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 по справі № 520/8287/25 протягом десяти календарних днів з дня отримання цієї постанови до суду першої інстанції.

Представником ГУ ПФУ в Харківській області було подано до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 прийнято звіт ГУ ПФУ в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 по справі № 520/8287/25.

Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2025, прийняти постанову, якою відмовити у прийнятті звіту. Накласти на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382- 1 КАС України. Половину суми штрафу стягнути на користь позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції стверджуючи про те, що ГУ ПФУ в Харківській області здійснені всі залежні від нього заходи, направлені на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 по справі № 520/8287/25 у повному обсязі в межах повноважень та у визначеному законом порядку не надав оцінки запереченням позивача на звіт. Відповідно до норм чинного законодавства, розмір щомісячного довічного грошового утримання, що належить до виплати позивачці становить 174 991.50 грн. Цей факт не заперечується відповідачем. За період лютий - вересень 2025 року позивачці було виплачено ГУ ПФУ в Харківській області лише частина щомісячного довічного грошового утримання в сумі 127 696.50 грн щомісяця. А в жовтні 2025, листопаді 2025 та грудні 2025 пенсійним органом виплачено додатково до суми 127 696.50 грн, так звані «доплати», відповідно в жовтні 8 993.58 грн, в листопаді 13 471.55 грн, грудні 7 461.42 грн. Відповідно до відомостей з електронного кабінету ПФУ станом на 31.15.25 заборгованість ГУ ПФУ в Харківські області по виплаті належного довічного грошового утримання становить 508 898.63 грн. З цих цифр наглядно видно, що відповідач фактично заблокував виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі від 28.05.2025 по справі № 520/8287/25. Вказує, що ГУ ПФУ в Харківській області безпідставно застосовує та обмежує належні позивачу виплати порядком здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Посилається на те, що належне до виплати довічне грошове утримання не можна вважати «перерахованою пенсією за рішенням суду» в розумінні Порядку, оскільки його розмір при його призначенні, визначено з органом Пенсійного фонду з порушенням положень нормативно- правових актів і цей факт встановлено відповідним рішенням суду, що підлягає виконанню та застосування Порядку є протиправним. Зазначає, що оскільки судді, які вийшли у відставку раніше ніж позивач та рішення за позовами яких до ПФУ набрали законної сили до 17.07.2025 ( дата набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821), отримують поточні виплати в повному розмірі, а позивач лише незначні суми розмір яких визначають посадові особи на власний розсуд, стверджує про дискримінацію, що прирівнювалася до порушення статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (захист власності).

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи звіт, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ПФУ в Харківській області здійснені всі залежні від нього заходи, направлені на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 по справі № 520/8287/25 у повному обсязі в межах повноважень та у визначеному законом порядку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі – Закон України № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами першою-третьою статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Відповідно до частин першої, другої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

За приписами частин першої-третьої, десятої та одинадцятої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Поряд з цим, у разі невиконання судового рішення звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування, а також відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

За змістом наданого до суду звіту про виконання судового рішення встановлено, що ГУ ПФУ в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 по справі № 520/8287/25 ОСОБА_1 зараховано до стажу роботу, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, 3 роки - робота на посаді судді, 4 роки - час роботи на посаді, безпосередньо пов`язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України, 3 роки - стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді, а також здійснено з 18.02.2025 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 74% суддівської винагороди. Розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 складає 174 991.50 грн.

Відповідач зазначає, що сума нарахованого на виконання рішення суду щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 444 235.18 грн за період з 18.02.2025 по 30.11.2025 буде виплачена відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі – Порядок № 821). Порядком № 821 визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання законної сили рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування). Механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду, який передбачає здійснення виплат за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати визначено пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Видатки на виплату нарахованих пенсій за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішенням суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Вказує, що планом доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на 2025 рік зі змінами, затвердженим Головою правління Пенсійного фонду України 28.10.2025, видатки за рахунок коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 9 552,9 тис грн; на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - у сумі 10 221.3 тис грн; за рахунок коштів Державного бюджету України: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 21 399.0 тис грн; на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - у сумі 12 313.5 тис грн.

Відповідач зазначає, що враховуючи зазначене, виплату нарахованої різниці грошового утримання на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 по справі №520/8287/25 буде проведено відповідно до Порядку № 821. Суму доплати нараховано в жовтні 2025 в розмірі 8 993.58 грн та в листопаді 2025 в розмірі 13 471.55 грн через поточний рахунок банківської установи АТ «Райффайзенбанк». Залишок невиплачених коштів виплачуватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

На переконання відповідача, з яким погодився і суд першої інстанції, невиконання судового рішення у відповідній частині обумовлюється незалежними від суб`єкта владних повноважень причинами, а саме відсутністю фінансування за відповідною графою бюджетного фінансування.

Разом із тим колегія суддів наголошує, що невиплата позивачу заборгованості, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення, оскільки при цьому порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005).

За практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Шмалько проти України», суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007.

Також така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у зразковій справі № 160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції, а також в ухвалах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 200/3958/19-а, від 03.04.2025 у справі № 560/1080/19, від 05.08.2025 у справі № 580/2522/24 тощо.

Верховний Суд при розгляді звіту про виконання судового рішення, що стосується виплати заборгованості з пенсії (ухвала від 13.03.2025 у справі № 640/16655/21), висловив позицію про те, що не можна вважати фактично виконаною постанову Верховного Суду від 27.11.2023 у справі № 640/16655/21 шляхом здійснення виключно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та внесення заборгованості до реєстру судових рішень, адже порядок та спосіб у який таке судове рішення мало бути виконано, встановлений у його резолютивній частині.

Отже, невиконання остаточного рішення суду з підстав відсутності коштів не є поважною причиною, за якою боржник звільняється від такого обов`язку, та відповідно не може підтверджувати фактичне виконання рішення суду.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що рішення суду наразі залишається невиконаним, проте зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції з мотивів, що відповідачем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду, які, на переконання суду апеляційної інстанції, не є достатніми для вжиття завершальних заходів з виконання рішення суду у цій справі.

Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Саме по собі твердження відповідача про відсутність достатнього фінансування на цілі виконання судових рішень, без вжиття відповідних заходів, спрямованих на отримання таких коштів, не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Необхідним також є вжиття заходів з метою актуалізації перед Пенсійним фондом України проблеми неповного виконання судових рішень (зокрема, судового рішення у справі № 520/8287/25), ухваленого не на користь Фонду, та ініціювання зміни системного підходу до виконання такого рішення. Проте докази вчинення таких дій керівником ГУ ПФУ в Харківській області до матеріалів справи не долучено.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не наведено обставин і не доведено належними та допустимими доказами вжиття ГУ ПФУ в Харківській області достатніх й вичерпних заходів для виконання рішення суду в повному обсязі.

Так, ГУ ПФУ в Харківській області ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надало доказів:

- інформування в офіційному порядку про наявність зобов`язання з виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 по справі № 520/8287/25 в частині виплати суми заборгованості (зокрема, шляхом подання до Пенсійного фонду України пакету документів: документу, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копії судового рішення; розрахунку суми доплати пенсії, що підлягає виплаті, засвідченого керівником боржника або уповноваженою ним особою);

- включення до бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на погашення заборгованості з виплати саме за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 по справі № 520/8287/25;

- вжиття керівником Головного управління активних і достатніх дій, які б свідчили про належне виконання ним обов`язків та використання всіх доступних інструментів, спрямованих на встановлення дійсного стану розгляду органом вищого рівня питання погашення заборгованості на виконання судового рішення у справі № 520/8287/25, боржником за яким є ГУ ПФУ в Харківській області.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідачем на підтвердження наведених у звіті обґрунтувань не надано до суду : витяг з виплатної відомості та доказів на підтвердження нарахування доплат в жовтні 2025 в розмірі 8 993.58 грн та в листопаді 2025 в розмірі 13 471.55 грн через поточний рахунок банківської установи АТ «Райффайзенбанк»

Колегія суддів зауважує, що такі обставини безумовно підлягали правовій оцінці судом першої інстанції, однак були залишені судом першої інстанції поза увагою.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про прийняття поданого відповідачем звіту суд першої інстанції мав перевірити відомості, що свідчать про виконання відповідачем рішення суду в повному обсязі або в певній частині, а у разі невиконання судового рішення - перевірити, чи здійснив боржник усі можливі та залежні від нього дії задля виконання судового рішення, чи наявні реальні об`єктивні причини його невиконання в повному обсязі, які не залежать від боржника. З`ясування вказаних обставин має безпосередній вплив на правильне вирішення питання щодо прийняття звіту ГУ ПФУ в Харківській області.

На переконання колегії суддів, твердження про відсутність бюджетних коштів не звільняло суд від обов`язку перевірити вжиття реальних заходів, з метою пришвидшення їх надходження, чого зроблено не було.

Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на повному з`ясуванні обставин, що підтверджують часткове виконання відповідачем судового рішення по справі № 520/8287/25 та ускладнюють виконання судового рішення в повному обсязі. Судом не наведено мотивованих висновків, за яких суд дійшов висновку про виконання відповідачем судового рішення в частині нарахування позивачу спірних сум. Водночас, без перевірки обставин нарахування спірних сум відсутні підстави стверджувати про наявність обставин, які ускладнюють виконання судового рішення в частині їх виплати.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про наявність підстав для прийняття звіту ГУ ПФУ в Харківській області.

Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно неповного з`ясування судом обставин та доказів, що мають значення для справи, з наведених підстав, спростовують висновки суду першої інстанції та колегією суддів приймаються до уваги.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви в порядку ст.382 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Стосовно вимоги апеляційної скарги про накладення на відповідача штрафу за невиконання рішення суду.

З даного приводу колегія суддів зауважує, що, дійсно, діюча редакція ст. 382-3 КАС України передбачає накладення штрафу у разі невиконання рішення суду. Поряд з тим, вказана стаття встановлює право суду зменшити штраф або ж взагалі звільнити від його сплати за невиконання судового рішення у частині здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо) у разі подання боржником доказів вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення бюджетних асигнувань, необхідних для сплати заборгованості.

Отже, з огляду на зазначене, для зменшення чи незастосування штрафу до боржника, пенсійний орган повинен був надати докази вчинення дій для забезпечення виплати боргу, а суд першої інстанції мав обов`язок їх оцінити.

Проте, поданий відповідачем звіт не містив доказів вжиття керівником ГУ ПФУ всіх необхідних заходів для встановлення бюджетних асигнувань, необхідних для сплати заборгованості, суд першої інстанції не забезпечив відповідача можливістю надати відповідні докази з метою виплати належний розмір штрафу або вирішення питання про його зменшення чи звільнення від його сплати, як встановлено абз.2 ч.2 ст. 382-3 КАС України.

Аналіз статті 382 КАС України дозволяє дійти висновку, що судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення «суд, який ухвалив»), а тому для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення, це саме стосується і питання щодо накладення штрафу.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17.

З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги про ухвалення рішення про відмову у прийнятті звіту відповідача та накладення на керівника ГУ ПФУ в Харківській області штрафу у розмірі від двадцяти до сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб колегія суддів уважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки вирішення таких вимог у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким у даному випадку є Харківський окружний адміністративний суд.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення

питання.

З огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 по справі № 520/8287/25 скасувати.

Справу № 520/8287/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко