Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №520/11509/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 р.Справа № 520/11509/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., повний текст складено 24.10.25 по справі № 520/11509/25

за позовом Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

до Комунального підприємства "Харківводоканал"

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось до суду з адміністративним позовом до КП “Харківводоканал”, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд стягнути кошти з відкритих банківських рахунків, з рахунків, які будуть відкриті в майбутньому КП “Харківводоканал” та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків у рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 22 036 662,46 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 р. адміністративний позов Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення.

Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, вважає, що при розгляді справи суд неправильно та неповністю з`ясував фактичні обставини, що мають істотне значення для належного вирішення справи; неправильно та неповністю дослідив наявні в справі докази; зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи. Всупереч вимогам ст.95 ПКУ судом при винесені рішення порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи та прийняття Харківським окружним адміністративним судом рішення від 16.10.2025 року. Звертає увагу, що інтереси держави полягають в забезпеченні своєчасного і повного надходження коштів до бюджету країни, тому, в умовах введеного на території України воєнного стану безпідставне позбавлення контролюючого органу права на стягнення боргу створює економічну загрозу інтересам держави, порушує порядок надходження, акумулювання, використання коштів Державного бюджету, що в свою чергу може призвести до неможливості фінансування видатків бюджету в т.ч. оплати фінансового забезпечення Збройних сил України, які боронять нашу країну від збройної агресії Російської федерації.Просить суд врахувати, що положення ст. 96 ПКУ регулюють порядок погашення податкового боргу комунального підприємства в разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в заставу майна комунального підприємства не покриває суму його податкового боргу, або в разі відсутності у такого боржника власного майна, що не може бути внесено в податкову заставу. Заходи передбачені у даній статті стосуються обставин погашення податкового боргу, коли є недостатність коштів отриманих від продажу внесеного в заставу майна комунального підприємства, тобто не стосуються обставин, які є предметом розгляду справи по суті. Вказує , що відповідно ст. 89 ПКУ на підставі рішень керівника про опис майна у податкову заставу від 19.05.2017 №3, від 01.03.2018 №15 здійснено опис майна та складено акти на загальну суму 844 983 917,64 грн. Описане майно відповідно до п. 89.8 ст. 89 ПК України, обтяжено податковою заставою в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Вважає, що Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення податкового боргу з КП «Харківводоканал» діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, що повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Посилаючись на обставини та обгрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 року по справі № 520/11509/25 - у повному обсязі.

КП “Харківводоканал” подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає , що рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/11509/25 є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга Позивача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні у відзиві , просить суд апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/11509/25 від 16.10.2025 залишити без змін.

Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.

Представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги , наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свої заперечення проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи , що Комунальне підприємство "Харківводоканал" (код ЄДРПОУ 03361715) зареєстроване у встановленому законом порядку Виконавчим комітетом Харківської міської ради як юридична особа та перебуває на обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

Пунктами 1.2., 1.3 Розділу І Статуту Комунального підприємства "Харківводоканал", затвердженого заступником директора Департаменту економіки та комунального майна - начальника Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради та погоджено директором Департаменту комунального господарства Харківської міської ради, КП "Харківводоканал" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Засновником підприємства є Харківська міська рада. Власником підприємства є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань КП “Харківводоканал” знаходиться за адресою: Україна, 61052, Харківська обл., м.Харків, вул. Конторська, буд. 90.

Відповідно до Інформаційно-комунікаційної системи “Податковий блок” по КП “Харківводоканал” обліковується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 662 193 777,29 грн., в т.ч за період з 27.03.2023 року по 23.06.2025 року в сумі 22 036 662,46 грн., а саме :

- за результатами контрольно-перевірочної роботи (далі - КПР) - 11 517 933,18 грн.

- за рахунок нарахованої пені – 10 518 729,28 грн.

Так, за період з 27.03.2023 року по 23.06.2025 сума податкового боргу, яка виникла в зв`язку з несплатою донарахованих за результатом КПР сум складає: 4 838 324,74 грн., в т.ч. за наступними податковими повідомленнями-рішеннями (далі – ППР):

- ППР (форма “Ш”) №45935000404 від 12.10.2023 - 3 361 443,61 грн.

Податковий борг виник 01.11.2023 в ІКП платника з ПДВ (ККДБ 14060100) в сумі 3 361 443,61 грн., в зв`язку з несплатою у визначені строки (відповідно до п.п. 57.3 ст. 57 ПКУ) ППР, яке винесено Північним міжрегіональним управлінням за результатами акта камеральної перевірки Північного міжрегіонального управління №80/35-00-04-04-15/03361715 від 13.02.2025.

Первісно КП “Харківводоканал” в судовому порядку (справа №520/14773/21) оскаржено ППР (форма “Ш”) №00735000405 від 28.04.2021 на суму 16 807 2018,07 грн. Рішенням ХОАС від 02.12.2021 позов підприємства задоволено, ППР (форма “ПС”) №00735000405 від 28.04.2021 на суму 16 807 2018,07 грн. - скасовано.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2023 апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 05.10.2023 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 520/14773/21 скасовано в частині задоволених позовних вимог про скасування ППР Північного міжрегіонального управління від 28.04.2021 №00735000405 щодо застосування до Комунального підприємства “Харківводоканал” штрафних санкцій в сумі 3 361443,61 грн.

Так, сума 3 361443,61 грн. набула статусу “узгоджена” 01.11.2023 та нарахована в ІКП платника з ПДВ.

- ППР (форма “Ш”) №43535000404 від 08.08.2024 – 1 063 855,37 грн.

Податковий борг виник 26.08.2024 в ІКП платника з ПДВ (ККДБ 14060100) в сумі 1 063 855,37 грн., в зв`язку з несплатою у визначені строки (відповідно до п.п. 57.3 ст. 57 ПКУ) ППР, яке винесено Північним міжрегіональним управлінням за результатами акта камеральної перевірки Північного міжрегіонального управління №248/35-00-04-05-06/03361715 від 12.07.2021.

Первісно КП “Харківводоканал” в судовому порядку (справа №520/4454/22) оскаржено ППР (форма “Ш”) №015135000405 від 13.08.2021 на суму 5 319 276,85 грн. Рішенням ХОАС від 12.09.2022 позов підприємства задоволено, ППР (форма “Ш”) №015135000405 від 13.08.2021 на суму 5 319 276,85 грн. скасовано. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 06.08.2024, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі № 520/4454/22 - скасувано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасуваня ППР Північного міжрегіонального управління від 13.08.2021 №015135000405 щодо застосування до Комунального підприємства “Харківводоканал” штрафних санкцій в сумі 1 063 855,37 грн.

Так, сума 1 063 855,37 грн. набула статусу “узгоджена” 26.08.2024 та нарахована в ІКП платника з ПДВ.

- ППР (форма “Н”) №31635000404 від 23.05.2024 – 26 651,61 грн.

Податковий борг виник 07.10.2024 в ІКП платника з ПДВ (ККДБ 14060100) в сумі 26 651,61 грн., в зв`язку з несплатою у визначені строки (відповідно до п.п. 57.3 ст. 57 ПКУ) ППР, яке винесено Північним міжрегіональним управлінням за результатами акта камеральної перевірки Північного міжрегіонального управління №236/35-00-04-04-15/03361715 від 16.04.2024.

КП “Харківводоканал” в судовому порядку (справа №520/21422/24) оскаржено ППР (форма “Н”) №31635000404 від 23.05.2024 на суму 26 651,61 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 позовну заяву підприємства повернуто позивачу. Апеляційно не оскаржувалась.

Сума 26 651,61 грн. набула статусу “узгоджена” 07.10.2024 та нарахована в ІКП платника з ПДВ.

- ППР (форма “Ш”) №50/35-00-04-04 вiд 07.02.2025 – 385 887,02 грн.

Податковий борг виник 24.02.2025 в ІКП платника з ПДВ (ККДБ 14060100) в сумі 385 887,02 грн., в зв`язку з несплатою у визначені строки (відповідно до п.п. 57.3 ст. 57 ПКУ) ППР, яке винесено Північним міжрегіональним управлінням за результатами акта камеральної перевірки Північного міжрегіонального управління №383/35-00-04-04-15/03361715 від 12.07.2024.

КП “Харківводоканал” в судовому порядку (справа №520/23041/24) оскаржено ППР (форма “Ш”) №50/35-00-04-04 вiд 07.02.2025 на суму 385 887,02 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 по справі №520/23041/24 в позові підприємства щодо скасування ППР відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 по справі №520/23041/24 апеляційну скаргу КП “Харківводоканал” залишено без задоволення, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду України по справі №520/23041/24 від 31.03.2025 касаційну скаргу підприємства повернуто особі яка її подала.

Сума 385 887,02 грн. набула статусу “узгоджена” 24.02.2025 та нарахована в ІКП платника з ПДВ.

- ППР (форма “Н”) N 104/35-00-04-04 вiд 17.03.2025 на суму 487,13 грн. в судовому порядку не оскаржувалось, набуло статусу “узгоджена” 01.04.2025, та нараховано в ІКП платника з ПДВ.

- ППР (форма “'ПН'”) №38835000702 вiд 16.07.2024 – 6 496 830,19 грн.

Податковий борг виник 05.06.2025 в ІКП платника з ПДВ (ККДБ 14060100) в сумі 6 496 830,19 грн., в зв`язку з несплатою у визначені строки (відповідно до п.п. 57.3 ст. 57 ПКУ) ППР, яке винесено Північним міжрегіональним управлінням за результатами акта документальної позапланової виїзної перевірки Північного міжрегіонального управління №331/35-00-07/03361715 від 18.06.2024.

КП “Харківводоканал” в судовому порядку (справа №520/28001/24) оскаржено ППР (форма “'ПН'”) №38835000702 вiд 16.07.2024 на суму 6 496 830,19 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі №520/28001/24 в позові підприємства щодо скасування ППР відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі №520/28001/24 апеляційну скаргу КП “Харківводоканал” залишено без задоволення, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 залишено без змін.

Сума 6 496 830,19 грн. набула статусу “узгоджена” 05.06.2025 та нарахована в ІКП платника з ПДВ.

- ППР (форма “ПС”) N 184/35-00-04-04 вiд 29.04.2025 – 182 778,25 грн. Податковий борг виник 15.05.2025 в ІКП платника з ПДВ (ККДБ 14060100) в сумі 182 778,25 грн., в зв`язку з несплатою у визначені строки ППР (форма “ПС” N 184/35-00-04-04 вiд 29.04.2025, яке прийняте Північним міжрегіональним управлінням на виконання Постанови Верховного суду України від 24.04.2025.

Первісно КП “Харківводоканал” в судовому порядку (справа № 520/6687/22) оскаржено ППР (форма “Ш”) №02235000405 від 22.02.2022 на суму 913 891,23 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 позов підприємства задоволено, ППР (форма “Ш”) №02235000405 від 22.02.2022 на суму 913 891,23 грн. скасовано.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 24.04.2025 касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління задоволено частково, а саме: скасовано ШС у сумі 731 112,98 грн. та залишено на користь Північного міжрегіонального управління - 182 778,25 грн. Північним міжрегіональним управлінням на виконання Постанови Верховного суду України від 24.04.2025 складено ППР (форма “ПС”) N 184/35-00-04-04 вiд 29.04.2025 на суму 182 778,25 грн. Вручено КП “Харківводоканал” 01.05.2025.

Сума в розмірі 182 778,25 грн. набула статусу “узгоджена” 15.05.2025 та нарахована в ІКП платника з ПДВ.

На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України в автоматичному режимі Офісом великих платників податків ДПС сформовано податкову вимогу від 07.06.2016 № 7-17 та вручено підприємству 09.06.2016.

З моменту виникнення податкового боргу по теперішній час борг не переривався, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями ІКП з податку на додану вартість підприємства.

Стверджуючи, що у зв`язку з несплатою узгоджених сум грошових зобов`язань в повному обсязі та в силу приписів пп. 20.1.34 п.20.1 статті 20 ПК України, у позивача виникло право на стягнення податкового боргу з відкритих у банках рахунків платника податків, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків платників податків ДПС фактично оформлені за приписами п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України замість застосування спеціальної норми - ст. 96 Податкового кодексу України, без врахування об`єктивних обставин, які впливають на реальну можливість погашення податкового боргу та всупереч приписам підп. 69.40 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пункт 57.1 статті 57 ПК України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 ПК України.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Виходячи зі змісту пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

За визначенням пункту 95.4 статті 95 ПК України стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, контролюючий орган здійснює на підставі рішення суду у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету або до державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а в разі використання платником податків єдиного рахунку - на такий рахунок, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов`язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з частиною другою пункту 95.5 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Статтею 96 ПК України врегульовано погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

За змістом пункту 96.1. статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради (пп. 96.1.1.); затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу (пп. 96.1.2.); ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пп. 96.1.3.); прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків (пп. 96.1.4.).

Згідно з пунктом 96.2 статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків (пп. 96.2.1.); досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету (пп. 96.2.2.); ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пп. 96.2.3.); виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (пп. 96.2.4.).

Відповідно до пункту 96.3. статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що статтею 95 ПК України встановлено загальний порядок погашення заборгованості платників податків, який застосовується для всіх без винятку платників податку (серед іншого, державних або комунальних підприємств) перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: стягнути кошти, які перебувають у власності боржника, а в разі їх недостатності - здійснити заходи щодо продажу майна боржника, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому, слід враховувати, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, за відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, тобто в позасудовому порядку.

Регламентований статтею 96 ПК України особливий порядок погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств не змінює послідовності реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 цього Кодексу.

Це випливає із зазначеного у статті 96 ПК України формулювання, яке прямо встановлює передумову для її застосування, а саме - у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна відповідного державного або комунального підприємства, не покриває суму податкового боргу.

Тобто законодавець презюмує, що на момент застосування спеціального механізму, визначеного статтею 96 ПК України, контролюючим органом вже було здійснено заходи, передбачені статтею 95 цього Кодексу, зокрема, стягнуто наявні кошти та звернуто стягнення на майно підприємства, яке перебуває у податковій заставі, проте ці заходи виявилися недостатніми для повного погашення податкового боргу.

Отже, застосування статті 96 ПК України є логічно наступною стадією примусового стягнення податкового боргу, що має додатковий, субсидіарний характер стосовно загального порядку, встановленого статтею 95 цього Кодексу.

Іншими словами, норми статті 96 ПК України стосуються лише тих випадків, коли контролюючий орган не зміг стягнути податковий борг безпосередньо з державного чи комунального підприємства у порядку статті 95 цього Кодексу. У зв`язку з цим контролюючий орган вимушений звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків.

Так, положеннями статті 96 ПК України встановлено особливий порядок погашення заборгованості державних та комунальних підприємств перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутися до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.

Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу державного підприємства, то контролюючий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, для погашення податкового боргу останнього.

Отже, визначена статтею 96 ПК України процедура застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності самого платника, передбачена статтею 95 цього Кодексу, не призвела до погашення податкового боргу.

Таким чином, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин статтю 96 ПК України, оскільки позовна заява пред`явлена не до органу місцевого самоврядування, у віданні якого перебуває відповідач, а безпосередньо до самого підприємства у порядку статті 95 цього Кодексу.

Колегія суддів повторно акцентує увагу, що та обставина, що боржником є державне чи комунальне підприємство, не означає, що стягнення податкового боргу з такого платника податків має відбуватися виключно за особливою процедурою, передбаченою статтею 96 ПК України. А механізм, передбачений статтею 96 ПК України, є лише додатковим способом погашення податкового боргу такої категорії підприємств, оскільки держава або територіальна громада має певні права, інтереси та обов`язки щодо таких суб`єктів господарювання.

Отже, надавати оцінку дотриманню процедури, необхідної для звернення до суду у порядку статті 96 ПК України (в тому числі, щодо наявності усіх передумов для звернення з позовною заявою у такому порядку), необхідно лише в тому випадку, коли позов пред`явлено до органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, у віданні якого перебуває відповідне підприємство, тоді як позовна заява у межах спірних правовідносин пред`явлена безпосередньо до платника податків.

Разом з тим, як вже було зазначено вище реалізація контролюючим органом положень статті 96 ПК України можлива лише у разі, коли процедура стягнення коштів безпосередньо з комунального підприємства виявилася безрезультатною.

Відповідно, поданий позов у цій справі про стягнення коштів безпосередньо з платника податків і є тією необхідною передумовою для подальшої реалізації права на звернення до суду у порядку статті 96 ПК України з позовом до органу державної влади, у віданні якого перебуває відповідач.

Зазначена позиція апеляційної інстанції узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою у постанові від 02.07.2025 по справі №140/10454/24.

Враховуючи вищенаведене та позицію Верховного суду , викладену в постанові від 26.12.2024 у справі № 520/10042/23, колегія суддів вважає за необхідне під час розгляду цієї справи дослідити обставини щодо вжиття контролюючим органом всіх передбачених статтею 95 Податкового кодексу України заходів для погашення податкового боргу, структуру боргу, правильність його розрахунку, джерела погашення боргу (рахунки, електронні гаманці), наявність коштів на рахунках, здійснення заходів погашення боргу в позасудовому порядку тощо.

Слід зважати, що норми ПК України передбачають черговість здійснення контролюючим органом на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу, зокрема першочергово здійснюється стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а в разі їх недостатності, відсутності коштів на рахунках, шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Для погашення усієї суми податкового боргу платника податків контролюючий податковий орган має довести відсутність або недостатність коштів та неможливість їх стягнення в установах банках.

Податковий орган звертається до суду задля отримання дозволу на погашення суми боргу за рахунок майна у разі наявності у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів), сума заборгованості платника податків має бути узгодженою, тобто доведеною до відома платника податків, та має бути доведено відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, неможливість їх стягнення з рахунків та зрештою наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Колегія суддів протокольною ухвалою від 12.01.2026 запропонувала податковому органу надати суду пояснення та докази щодо вжиття контролюючим органом всіх передбачених статтею 95 Податкового кодексу України заходів для погашення податкового боргу, структуру боргу, правильність його розрахунку, джерела погашення боргу (рахунки, електронні гаманці), наявність коштів на рахунках, здійснення заходів погашення боргу в позасудовому порядку тощо.

Так, з матеріалів справи вбачається , що згідно інтегрованої картки по КП «Харківводоканал» в електронному кабінеті станом на 23.06.2025 обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 662 193 777,29 грн, у т.ч. за період з 27 березня 2023 року по 23 червня 2025 року у сумі 22 036 662,46 грн, а саме:

- нарахована пеня у сумі10 518 729,28 грн;

- штрафи на загальну суму 11 517 933,18 грн в зв`язку з несплатою у визначені строки донарахованих за результатами контрольно-перевірочної роботи сум, за наступними податковими повідомленнями-рішеннями: ППР до акту 93 від 26.03.2021 - 3 361 443,61грн. ППР до акту 248 від 12.07.2021 - 1 063 855,37 грн. ППР до акту 236 від 16.04.2024 - 26 651,61 грн. ППР до акту 383 від12.07.2024 - 385 887,02 грн. ППР до акту 80 від13.02.2025 - 487,13 грн. ППР до акту 29 від 21.01.2022 - 182 778,25 грн. ППР до акту 331від 18.06.2024 - 6 496 830,19 грн.

Позивач не заперечує наявність зазначеного податкового боргу.

В поясненнях, наданих до суду , податковий орган вказує , що гроші на рахунку є власністю юридичної особи, тому джерелом погашення податкового боргу є грошові кошти на рахунках КП «Харківводоканал». Північне міжрегіональне управління листом від 15.01.2026 №231/6/35-00- 13-32 звернулось до КП «Харківводоканал» про надання інформації щодо залишків безготівкових коштів станом на 03.05.2025 та 27.06.2025, однак листом від 21.01.2026 №01-37/453 (вхідний до Північного МУ від 22.01.2026 №125/6) КП «Харківводоканал» відмовлено у наданні інформації.

Відповідно до п.87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення боргу є не тільки кошти на рахунках в установах банку, а і будь-які власні кошти платника.

Крім того, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь- яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п.87.2 ст. 87 ПК України), проте позивачем не надано доказів вжиття заходів щодо внесення майна боржника в податкову заставу для подальшого продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків обґрунтовано суму податкового боргу та її узгодженість , натомість не доведено наявність коштів на банківських рахунках в установах банків, що обслуговують КП «Харківводоканал», необхідних для погашення боргу у розмірі 22 036 662,46 грн.

Відсутні доказів того , що податковим органом вживались заходи про стягнення коштів з рахунків боржника у банку ( складені та направлені інкасові доручення , платіжні інструкції тощо, які повернуті банками через відсутність коштів на рахунках боржника).

В матеріалах справи відсутні відомості щодо вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення такого податкового боргу за рахунок коштів, що містяться на рахунках відповідача та/або за рахунок готівки, оскільки не надано відповідного рішення суду про стягнення з рахунків відповідача такого податкового боргу.

Податковим органом до суду не надано належних доказів на підтвердження того, що ним вживались заходи щодо виявлення майна/майнових прав, що належить КП «Харківводоканал» з метою звернення до суду для отримання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок такого.

Контролюючим органом не подано доказів, що податковим керуючим здійснювалась перевірка платника податків з питання наявності активів, їх складу та структури, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.

Щодо посилання апелянта на те , що відповідно ст. 89 ПКУ на підставі рішень керівника про опис майна у податкову заставу від 19.05.2017 №3, від 01.03.2018 №15 здійснено опис майна та складено акти на загальну суму 844 983 917,64 грн. , колегія суддів звертає увагу , що такі рішення та акти до матеріалів справи не надано податковим органом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що податковим органом не вжито вичерпний перелік заходів щодо погашення заборгованості КП «Харківводоканал» з дотриманням процедури стягнення податкового боргу, встановленої положеннями ст. 95 ПК України .

З огляду на вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог .

Щодо застосування судом першої інстанції підпункту 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30 червня 2023 року № 3219 пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» доповнено підпунктом 69.40, за яким тимчасово з 1 серпня 2023 року контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року щодо платників податків, серед яких, суб`єкти господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку можливих бойових дій є території можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була припинена можливість бойових дій на відповідних територіях, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією визначено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами та доповненнями), серед яких окремим рядком зафіксовано, що Харківська міська територіальна громада з 15 вересня 2022 року заходиться в зоні виникнення можливості бойових дій до невизначеного строку.

Суд першої інстанцій зазначив, що оскільки податкова адреса КП «Харківводоканал» знаходиться на території Харківської міської територіальної громади, а податковий борг виник до 24 лютого 2022 року, заходи щодо погашення податкового боргу є передчасними.

Колегія суддів вважає такі висновки суду безпідставними, оскільки не враховано умови норми підпунктом 69.40, а саме тимчасово не здійснюються заходи щодо погашення боргу, що виник до 24 лютого 2022 року. Предметом судового розгляду в цій справі є податковий борг, який виник за період з 27 березня 2023 по 23 червня 2025 , а отже суд не врахував, що борг виник після 24 лютого 2022 року.

Оскільки суд першої інстанції фактично дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів задоволення позову, виклавши її у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені вище у даній постанові суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для зміни рішення є рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 по справі № 520/11509/25 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 по справі № 520/11509/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 09.02.2026 року