Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №520/8959/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 р.Справа № 520/8959/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Сліденко А.В.) від 19.09.2025 року (повний текст складено 22.09.25 року) по справі № 520/8959/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Модерн-ХХІ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 27.03.2025р. № 00140370713 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4327643,75 грн. (основний платіж - 3462115,00 грн., штраф - 865528,75 грн.);

визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 27.03.2025р. № 00140400713 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 287078,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у спірних правовідносинах не вчиняв жодних податкових правопорушень з приводу справляння ПДВ. Наголошував, що документальні результати наслідків проведення заходу податкового контролю містять хибні та помилкові судження суб`єкта владних повноважень про наявність події та складу податкового правопорушення за п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України та за п. 201.1 ст. 201 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (невідповідність номенклатури поставки у податкових накладних відомостям актів здачі приймання-робіт та відомостям видаткових накладних). Стверджував, що платником податків була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей за участю працівників контролюючого органу, а факт нездатності працівників контролюючого органу ідентифікувати пред`явлені до фізичного огляду товарно-матеріальні цінності із відображеними у бухгалтерському обліку активами не може бути ототожнений із фактом використанням відображених у такому акті інвентаризації активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків і не спричиняє виникнення обов`язку провести нарахування на вартість відображених у такому акті інвентаризації активів податку на додану вартість за процедурою "умовного продажу".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року по справі № 520/8959/25 позовні вимоги залишено без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що присутність посадових осіб органу, який оформив вимогу про проведення інвентаризації, не є обов`язковою. Разом з тим, перевіряючим було надано можливість бути присутніми під час інвентаризації як за адресою: м. Харків, вул. Сільськогосподарська, 1, так і за адресою: м. Харків, вул. Донець-Захаржевського,6/8. Як вбачається з Акта перевірки, Відповідач зазначає, що за адресою: м. Харків, вул. Сільськогосподарська, 1 інвентаризацію проведено комісією у складі директора Скляра Ю.П. та заступника директора з фінансових питань Бубир Н.Д. та в присутності посадових осіб контролюючого органу. Зазначає, що до моменту проведення інвентаризації інвентаризаційною комісією було здійснено організаційні, підготовчі заходи для проведення інвентаризації - підготовлено ТМЦ/ основні засоби/активи, здійснено їх перевірку, підрахунок, обробку документів щодо руху активів, за результатами чого було підготовлено проекти інвентаризаційних описів. Посилається на те, що висновки відповідача про відсутність чи неможливість ідентифікувати окремих ТМЦ/основних засобів/активів спростовуються результатами інвентаризації, відображеними в інвентаризаційних описах, а також документами, які підтверджують фактичну наявність відповідних ТМЦ/основних засобів/активів. Також зазначає, що 06.03.2025 інвентаризаційна комісія апелянта разом з представниками Відповідача прибули на об`єкт за адресою: вул. Донця-Захаржевського, 6/8 у м. Харкові, але представники контролюючого органу відмовилися очікувати охоронців відповідного об`єкту, тобто фактично відмовилися від присутності під час проведення інвентаризації. При цьому, проект інвентаризаційного опису був підготовлений інвентаризаційною комісією апелянта і по приїзду на відповідний об`єкт, переконавшись, що на об`єкті встановлені всі вікна, інвентаризаційна комісія надала відповідачу відповідний інвентаризаційний опис. Зазначає, що позивачем було надано документи, які підтверджують наявність, фактичний рух, використання в господарській діяльності відповідних ТМЦ, зокрема надано дефектний акт від 02.05.2025 р., складений між позивачем та ТОВ «Тея», яким підтверджується обставини стосовно виготовлення віконних конструкцій та монтажу на об`єкті за адресою: вул. Донця-Захаржевського, 6/8. Також зазначає, що 11.03.2025 позивач надав відповідачу повторно інвентаризаційні описи шляхом направлення останньому, тобто в будь-якому випадку інвентаризаційні описи були надані Відповідачу до моменту оформлення Акту перевірки і ці інвентаризаційні описи в повній мірі підтверджують наявність відповідних ТМЦ. Посилається на те, що з аналізу Положення № 879, організацією проведення інвентаризації займається керівник підприємства, інвентаризаційна комісія, а наявність/відсутність комірника жодним чином не впливає на процес інвентаризації. Щодо наявності у позивача автомобілів, вказує, що сама по собі обставина, що автомобілі не знаходилися за відповідною адресою на момент перебування там представників відповідача, не є беззаперечним і неспростовним доказом відсутності таких автомобілів. Крім того, позивач надав докази наявності в нього цих автомобілів – свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Також зазначив, що за умови підтвердження фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків неточність в номенклатурі не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судових засіданнях проти доводів апелянта заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач пройшов визначену законом процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу резидента України - юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 33478156, є платником податку на додану вартість, у спірних правовідносинах знаходився на податковому обліку в установі відповідача.

У декларації з ПДВ за жовтень 2024р. заявником було відображено від`ємне значення з ПДВ у розмірі - 286951,00 грн.

Також судом встановлено, що 11.12.2024 відносно заявника суб`єктом владних повноважень було видано наказ від 11.12.2024 № 5810-п з приводу призначення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024р. від`ємного значення з ПДВ.

Згідно з актом від 13.12.2024 № 11389/20-40-07-13-05/33478156 проведення перевірки за указаним наказом є неможливим через відсутність платника податків за податковою адресою та отримання листа платника податків від 12.12.2024 № 6/24, згідно з яким з 24.02.2022 діяльність на підприємстві не здійснюється, а директор та головний бухгалтер знаходяться поза межами України.

У декларації з ПДВ за листопад 2024р. заявником було відображено від`ємне значення з ПДВ у розмірі - 287078,00 грн.

23.12.2024 відносно заявника суб`єктом владних повноважень було видано наказ від 23.12.2024 № 5977-п з приводу призначення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2024р. від`ємного значення з ПДВ.

Результати проведеної перевірки були оформлені актом від 06.02.2025 № 5309/20-40-07-13-05/33478156 (далі за текстом-– Акт № 5309).

У тексті Акту № 5309 контролюючим органом зроблені про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 187.1 ст. 187, пп. 189.1 ст. 189, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за рахунок непідтвердження матеріалами інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей, що призвело до завищення суми від`ємного значення з ПДВ за листопад 2024р. на – 81041,00 грн. та заниження податкового зобов`язання з ПДВ за листопад 2024р. на – 5944364,00 грн. і спричинило завищення суми від`ємного значення з ПДВ за листопад 2024р. на – 287078,00 грн. та заниження податкового зобов`язання з ПДВ за листопад 2024р. на – 5738327,00 грн.

Платником були подані письмові заперечення на висновки Акту № 5309.

За результатами розгляду заперечень Комісією ГУ ДПС у Харківській області з питань розгляд заперечень та пояснень до актів документальних перевірок (планових або позапланових, виїзних або невиїзних), камеральних перевірок з акцизного податку та фактичних перевірок було прийнято рішення про проведення перевірки заявника на підставі пп. 78.1.5 ст. 78 Податкового кодексу України.

Тому, 27.02.2025 відносно заявника суб`єктом владних повноважень було видано наказ від 27.02.2025 № 984-п з приводу призначення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2024р. від`ємного значення з ПДВ.

Результати проведеної перевірки були оформлені актом від 13.03.2025р. № 10899/20-40-07-13-05/33478156 (далі за текстом – Акт № 10899).

На стор. 31 Акту № 10899 перевіряючими зроблений висновок про неможливість ідентифікації товарно-матеріальних цінностей на суму активів – 18340762,33 грн. (у т.ч. ПДВ – 3668152,47 грн.), що фактично складається із підсумкового арифметичного значення показників вартості товарно-матеріальних цінностей за інвентаризаційним описом від 06.03.2025р. № 1, за інвентаризаційним описом від 06.03.2025р. № 5, за інвентаризаційним описом від 06.03.2025р. № 7, за інвентаризаційним описом від 06.03.2025р. № 8, за інвентаризаційним описом від 06.03.2025р. № 9. (т. 1 а.с. 35 зворот).

У тексті Акту № 10899 перевіряючими зроблений висновок про порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, а саме: п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.5 ст. 198, п. 200-1. ст. 200, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за рахунок: завищення від`ємного значення ПДВ за листопад 2024р. на – 287078,00 грн., заниження податкового зобов`язання з ПДВ за листопад 2024р. на – 3462115,00 грн. (через: 1) неможливість ідентифікації товарно-матеріальних цінностей на суму активів – 18340762,33 грн. (у т.ч. ПДВ – 3668152,47 грн.), що фактично складається із підсумкового арифметичного значення показників вартості товарно-матеріальних цінностей за інвентаризаційним описом від 06.03.2025р. № 1, за інвентаризаційним описом від 06.03.2025р. № 1, за інвентаризаційним описом від 06.03.2025р. № 5, за інвентаризаційним описом від 06.03.2025р. № 7, за інвентаризаційним описом від 06.03.2025р. № 8, за інвентаризаційним описом від 06.03.2025р. № 9 (т. 1 а.с. 35 зворот; на цей епізод припадає заниження основного платежу – 3668152,00 грн.)); 2) подвійного включення до складу податкового кредиту з ПДВ у декларації з ПДВ за червень 2023р. та у декларації з ПДВ за липень 2023р. однієї і ті є ї ж самої податкової накладної ТОВ “А.В.Д.Груп” від 19.05.2023р. № 22 на суму ПДВ – 6166,67 грн. (на цей епізод припадає – 6.166,67 грн. основного платежу); 3) включення до складу податкового кредиту з ПДВ декларації з ПДВ за березень 2023р. податкових накладних ТОВ “Гуд Він ХХІ” від 31.03.2023р. № 400 на суму ПДВ – 26601,12 грн., від 31.03.2023р. № 401 на суму ПДВ – 37242,78 грн., від 31.03.2023р. № 402 на суму ПДВ – 10999,71 грн., де номенклатура поставки не відповідає відомостям акту здачі-приймання робіт від 31.03.2023р. № 235, акту приймання-здачі робіт від 31.03.2023р. № 234, акту приймання-здачі робіт від 31.03.2023р. № 236, видаткової накладної від 31.03.2023р. № 3103/038, видаткової накладної від 31.03.2023р. № 3103/039 (на цей епізод припадає – 74873,61 грн. основного платежу).

27.03.2025р. із посиланням на Акт № 10899 контролюючим органом були прийняті податкове повідомлення-рішення від 27.03.2025р. № 00140370713 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму – 4327643,75 грн. (основний платіж – 3462115,00 грн.; штраф – 865528,75грн.) та податкове повідомлення-рішення від 27.03.2025р. № 00140400713 про зменшення від`ємного значення з ПДВ за листопад 2024р. на – 287078,00 грн.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Також ПК України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, передбачених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пп. 19-1.1.1, 19-1.1.46 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом;

Згідно з пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Отже, законодавець наділив контролюючі органи визначеними повноваженнями у сфері адміністрування податків, у тому числі щодо здійснення податкового контролю та проведення перевірок, однак реалізація таких повноважень має здійснюватися виключно у межах та у спосіб, визначений Податковим кодексом України.

Право на віднесення сум податкового кредиту згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; 6) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності), в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких Е митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Так, відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 186.1 ст. 186 ПК України, місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

За змістом п. 186.2 ст. 186 ПК України місцем постачання послуг є: місце фактичного постачання послуг, пов`язаних з рухомим майном, а саме:

а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

в) послуг, пов`язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов`язані з рухомим майном;

фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов`язані з нерухомим майном:

а) послуг агентств нерухомості;

б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт;

в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується;

місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів.

Згідно з п. 186.3 ст. 186 ПК України, місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать:

а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об`єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);

б) рекламні послуги;

в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем;

г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця;

ґ) надання в оренду, лізинг рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів;

д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов`язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв`язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж;

е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;

є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому пункті;

ж) надання транспортно-експедиторських послуг;

з) надання послуг з виробництва та компонування відеофільмів, кінофільмів, анімаційних (мультиплікаційних) фільмів, телевізійних програм, рекламних фільмів, фоторекламних матеріалів та комп`ютерної графіки;

и) послуги з доступу до пропускної спроможності міждержавних перетинів (фізичні права на передачу) та допоміжні послуги, визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до п. 186.4 ст. 186 ПК України, місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3-1 цієї статті.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У відповідності до п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 199.1 ст. 199 ПК України встановлено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що у разі, коли придбані з податком на додану вартість товари використовуються платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю, у такого платника виникає обов`язок нарахувати податкові зобов`язання по податку на додану вартість та скласти зведену податкову накладну.

Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що під час інвентаризації товарно-матеріальних цінностей за адресою: м. Харків, вул. Сільськогосподарська, буд. 1 комісія ТОВ «Модерн-XXI» не надала перевіряючим докази наявності (встановлено відсутність та/або неможливість ідентифікувати ТМЦ до переліку товарів, зазначених в бухгалтерському обліку) за адресою: вул. Сільськогосподарська буд. 1 у м. Харків основних засобів та товарно-матеріальних цінностей; станом на 06.03.2025 на 16 год. 30 хв. перевіряючим не надано можливість присутності при проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Донець-Захаржевського буд. 6/8. Інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться за адресою: вул. Сільськогосподарська буд. 1 м. Харків та за адресою: м. Харків вул. Донець-Захаржевського буд. 6/8, оформлені належним чином, під час проведення перевірки станом на 17 год 00 хв. 06.03.2025 не надавались. Також податковим органом встановлено обставину подвійного віднесення товариством до складу податкового кредиту з ПДВ у декларації з ПДВ за червень 2023 р. та у декларації з ПДВ за липень 2023р. однієї і ті є ї ж самої податкової накладної ТОВ «А.В.Д.Груп» від 19.05.2023р. № 22 на суму ПДВ – 6.166,67 грн., та наявність розбіжностей між даними податкових накладних та актів здачі-приймання робіт і видаткових накладних.

Надаючи оцінку цим доводам податкового органу, суд зазначає наступне.

Так, ч. 1 ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХIV передбачено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Порядок та вимоги до проведення інвентаризації для юридичних осіб визначено Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (далі - Положення № 879).

Пунктом 5 розділу І Положення № 879 встановлено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Згідно з п. 7 розділу І Положення № 879 проведення інвентаризації є обов`язковим:

перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу;

у разі передачі майна державного підприємства або бюджетної установи в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства, передачі державного підприємства (його структурних підрозділів) або бюджетної установи до сфери управління іншого органу управління (на дату передачі), крім передачі в межах одного органу управління, в інших випадках, визначених законодавством;

у разі зміни матеріально відповідальних осіб, а також у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів або на вимогу хоча б одного члена колективу (бригади) при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності (на день приймання-передачі справ) в обсязі активів, які знаходяться на відповідальному зберіганні;

у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства;

за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа;

у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ) в обсязі, визначеному керівником підприємства;

у разі припинення підприємства в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу;

у разі переходу на складання фінансової звітності за міжнародними стандартами (на дату такого переходу);

в інших випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Згідно з пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи;

Отже, юридична особа зобов`язана провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей на підставі належно оформленої вимоги податкового органу.

Судовим розглядом встановлено, що 28.02.2025 уповноваженому представнику підприємства позвича вручений письмовий запит контролюючого органу на проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 27.02.2025 № 837/Ж12/20-40-07-13-11.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач здійснював перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Отже, документальна позапланова перевірка, призначена на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, має обмежений предмет перевірки та може проводитися виключно з метою встановлення законності декларування заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ та/або від`ємного значення з ПДВ у розмірі понад 100 тис. грн.

Проведення такої перевірки з інших питань виходить за межі повноважень контролюючого органу та суперечить вимогам податкового законодавства.

Судовим розглядом також встановлено, що процедура інвентаризації активів відбувалась 06.03.2025 за участі працівників заявника (директор ТОВ - Скляр Юрій Петрович, заступник директора ТОВ з фінансових питань - Бубир Наталія Дмитрівна) та працівників суб`єкта владних повноважень (Попов Максим Олександрович, Полякова Заріна Володимирівна).

За результатами інвентаризації відповідачем складений Акт проведення інвентаризації № 2227/20-40-07-13-05/33478156, в якому зазначено: «На момент проведення інвентаризації ТОВ «Модерн-ХХІ» (код ЄДРПОУ 33478156) не надано відомостей щодо залишків основних засобів та товарно-матеріальних цінностей станом на 06.03.2025 року згідно даних бухгалтерського обліку за адресою: вул. Сільськогосподарська, буд. 1, м. Харків. В ході присутності при проведенні інвентаризації за вказаною адресою, комісія ТОВ «Модерн-ХХІ» (код ЄДРПОУ 33478156) у складі директора Скляра Ю.П., заступника директора в фінансових питань ТОВ «Модерн-ХХІ» (код СДРПОУ 33478156) Бубир Н.Д не надала перевіряючим докази наявності (встановлено відсутність та/або неможливість ідентифікувати ТМЦ до переліку товарів, зазначених в бухгалтерському обліку) за адресою вул. Сільськогосподарська, буд.1 м. Харків основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, а саме:

- по рахунку бухгалтерського обліку 10 «Основні засоби» об`єктів: Hyundai HD-120 Шасси (Hyundai AX 5036 CИ), Hyundai HD-78 Шaccи; A/м HD7855-01, Super cab. Дв. (AX3623C0), Вантажний автомобіль ISUZU NQR 7IP ( НОМЕР_1 ), ISUZU NQR KФ 001,00,000 ФУРГОН, ISUZU NQR КФ 001,00,000 ФУРГОН (2), Станок фрезери деревообр с ЧПУ д/фрез дер ROVER;

- по рахунку бухгалтерського обліку 201 «Сировина та матеріали» об`єктів на суму: 8531117,92 грн. (перелік наведено в додатку 1 до акту);

- по рахунку бухгалтерського обліку 203 «Паливо» на суму 131501,59 грн (перелік наведено в додатку 1 до акту);

- по рахунку бухгалтерського обліку 207 «Запасні частини» на суму 18490 грн (перелік наведено в додатку 1 до акту).».

Також відповідачем складений Акт № 2260/20-40-07-13-05/33478156 щодо неможливості проведення інвентаризації в присутності посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області ТОВ «Модерн-ХХІ» за адресою: м. Харків, вул. Донець-Захаржевського, буд. 6/8, в якому зазначено, що «станом 06.03.2025 на 16 год. 30 хв. перевіряючим не надано можливість присутності при проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Донець-Захаржевського, буд. 6/8.».

Враховуючи зазначене, контролюючим органом зроблений висновок про неможливість підтвердити фактичну наявність віконних деталей/елементів.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що інвентаризація проведена щодо всього обсягу основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, які обліковуються у позивача.

Водночас, ні судом першої інстанції не встановлено, ні відповідачем під час апеляційного розгляду справи не обґрунтовано правові підстави та законність проведення інвентаризації всього обсягу основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, які обліковуються у позивача, під час проведення перевірки на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, яка має обмежений предмет перевірки.

Також, під час судового розгляду справи відповідач не наведено обґрунтувань щодо того, яким чином основні засоби та товарно-матеріальні цінності, щодо яких відповідачем зроблено висновок про їх фактичну відсутність, вплинули на декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2024 року.

Крім того, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідні основні засоби та/або товарно-матеріальні цінності брали участь у формуванні податкового кредиту, впливали на визначення від`ємного значення ПДВ або були використані у господарських операціях, відображених у податковій звітності позивача за період, який перевіряється.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях, не відповідають предмету перевірки, визначеному пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України та не підтверджені належними доказами.

Водночас суд першої інстанції не дослідив зазначених обставин та не надав їм належної правової оцінки.

Що стосується проведення інвентаризації за відсутності представника контролюючого органу, суд зазначає, що відповідно до п. 1 р. ІІ Положення № 879, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.

За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства.

У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Аналіз приписів Положення № 879 дає підстави для висновку про те, що: контролюючий орган під час проведення перевірки має право вимагати проведення платником податків інвентаризації; контролюючий орган має направити належним чином оформлений документ, який містить вимогу на проведення інвентаризації; платник податків, який отримав вимогу про проведення інвентаризації, зобов`язаний провести інвентаризацію; розпорядчим документом керівника платника податків створюється інвентаризаційна комісія. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії та у присутності матеріально відповідальної особи; посадові особи контролюючого органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Тобто, посадові особи контролюючого органу можуть бути присутні при проведенні інвентаризації за їх згодою, проте така присутність не є обов`язковою

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 640/19859/21.

Отже, проведення інвентаризації без присутності посадових осіб контролюючого органу не впливає на результати інвентаризації, не робить інвентаризацію незаконною чи недійсною, не створює «дефекту» в інвентаризаційному описі/акті та не може бути кваліфіковано у якості підстави для висновку про використання включених до акту інвентаризації товарно-матеріальних цінностей поза межами господарської діяльності платника податків.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції враховано вказаний висновок, проте не взято до уваги, що Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 640/19859/21 дійшов висновку, що нормами Положення № 879 не визначено, що інвентаризацію у законний спосіб можливо провести тільки на день її призначення, або виключно в день її призначення.

Так, судом встановлено, що директору ТОВ «Модерн-ХХІ» Скляру Ю.П. під підпис надано запит від 06.03.2025 № 894/Ж12/20-40-07-13-11 щодо надання пояснень щодо не проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, за адресою: вул. Донець-Захаржевського буд. 6/8 м. Харкові, у присутності працівників Головного управління ДПС у Харківській області.

Відповідь на запит від 06.03.2025 № 894/Ж12/20-40-07-13-11 під час проведення перевірки не надавалась.

Як вбачається із запиту від 06.03.2025 № 894/Ж12/20-40-07-13-11, його було вручено позивачу 06.03.2025 о 16:58 год. та в цьому запиті зазначено про необхідність надати документи до 17:00 год. 06.03.2025, що свідчить про те, що податковий орган надав платнику фактично лише дві хвилини для надання документів та пояснень. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вказаний запит було вручено позивачу на вулиці за адресою: вул. Донець-Захаржевського буд. 6/8 м. Харкові.

Водночас, ні судом першої інстанції не встановлено, ні відповідачем під час апеляційного розгляду справи не надано обґрунтованих пояснень щодо того, у який спосіб та які саме документи і пояснення могли бути надані позивачем упродовж цього проміжку часу.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо вручення запиту від 06.03.2025 № 894/Ж12/20-40-07-13-11 не відповідали принципам розумності та добросовісності. Надання позивачу фактично двох хвилин для підготовки та подання документів і письмових пояснень об`єктивно унеможливлювало виконання вимог запиту та позбавляло його реальної можливості реалізувати свої права.

За таких обставин, ненадання відповіді на зазначений запит не може розцінюватися як порушення з боку підприємства позивача, а покладення на нього негативних наслідків є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

З матеріалів справи також встановлено, що 11.03.2025 позивач направив відповідачу інвентаризаційні описи на 06 березня 2025 р., що відповідачем не заперечується.

Судом встановлено, що наявні інвентаризаційні описи складені та підписані інвентаризаційною комісією позивача. При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що відповідні інвентаризаційні описи складені інвентаризаційною комісією позивача без фізичного доступу до вказаних у них відповідних основних засобів та товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що подання платником податків у подальшому відповідних документів об`єктивно не здатне засвідчити фізичного існування відповідних активів на момент проведення інвентаризації саме на місці проведення інвентаризації.

Також судом встановлено, що за адресою: вул. Сільськогосподарська, буд. 1, м. Харків інвентаризація проводилася за участі представників контролюючого органу, і як встановлено з додатку № 1 до акта №2227/20-40-07-13-05/33478156 від 06.03.2025 р., відповідач зафіксував відсутність ТМЦ та неможливість ідентифікувати ТМЦ.

Проте, відповідач не навів жодних обґрунтувань щодо того, яким чином відсутність у представників контролюючого органу належних спеціальних знань для ідентифікації ТМЦ може покладатися у вину позивачу та спричиняти для нього негативні правові наслідки.

Водночас, суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам, що призвело до неповного з`ясування фактичних обставин справи та ухвалення рішення без всебічного і повного дослідження доказів.

Також судом першої інстанції не обґрунтовано, чому акт № 2227/20-40-07-13-05/33478156, складений відповідачем під час проведення інвентаризації, має перевагу над інвентаризаційними описами, складеними інвентаризаційною комісією позивача.

Відповідно до п. 1 та п. 15 р. II Положення № 879, інвентаризаційні описи складаються інвентаризаційною комісією підприємства для фіксування наявності, стану та оцінки активів, а участь представників органів контролю можлива лише за їх згодою і не наділяє їх повноваженнями замінити комісію підприємства.

На підставі аналізу приписів Положення № 879 колегія суддів зазначає, що саме інвентаризаційна комісія підприємства є уповноваженим органом для оформлення результатів інвентаризації, а інвентаризаційний опис, складений комісією відповідно до цього Положення, є належним і допустимим доказом наявності, стану та оцінки активів підприємства. В свою чергу, висновки третіх осіб або контролюючих органів, які не є членами комісії та не мають повноважень за Положенням № 879, не можуть мати переваги над інвентаризаційними описами і не підтверджують фактів щодо порушень з боку суб`єкта господарювання.

Таким чином, висновки відповідача про відсутність або неможливість ідентифікації ТМЦ не підтверджені належними доказами та самі по собі не спростовують зміст інвентаризаційних описів позивача.

Що стосується того, що документи про інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей були складені позивачем не відносно реально існуючих речей матеріального світу – вікон, а відносно окремих, елементів та деталей, судовим розглядом встановлено, що між позивачем (виконавець) та ТОВ «Тея» (замовник) укладено договір № 6084 на виконання робіт від 29 березня 2021 р., відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується у відповідності до умов цього Договору та вказівок замовника виготовити блоки віконні та дверні з алюмінієвих профілів Reynaers (Постачальник ТОВ «Рейнарс Алюмініум») та склопакетів (Постачальник «Склоресурс») та виконати роботи по їх монтажу на об`єкті Замовника: «Реконструкція частини нежитлової будівлі літ. А-6 по вул. Донця-Захаржевського, 6/8 у м. Харкові під багатофункціональний комплекс». Блок 1, Блок 2, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виготовлені Блоки та виконані роботи.

На виконання умов цього договору позивач виготовив віконні конструкції та здійснив їх монтаж на об`єкті за адресою: вул. Донця-Захаржевського, 6/8 у м. Харкові.

Проте, акти виконаних робіт не підписані замовником, тож відповідні віконні конструкції обліковуються за позивачем.

Вказане підтверджується наданим позивачем дефектним актом від 02.05.2025, складеним між ТОВ «Тея» та ТОВ «Модерн-ХХІ».

За змістом п. 198.5 ст. 198 ПК України товарами, що вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, є товари, нестачу яких виявлено в акті вибіркової (часткової) інвентаризації на момент перевірки платника податку контролюючим органом, а не ТМЦ, які перероблені в готовий виріб у процесі здійснення платником податків господарської діяльності.

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: залучати у разі потреби фахівців, експертів та перекладачів, застосовувати під час виконання податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, фотозйомку та відеозапис.

З інвентаризаційних описів судом не встановлено відсутність ТМЦ, які обліковуються у позивача та знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, а відповідачем не доведено належними доказами саме відсутність відповідних ТМЦ.

Що стосується висновків контролюючого органу щодо подвійного віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у декларації з ПДВ за червень 2023 р. та у декларації з ПДВ за липень 2023 р. однієї і ті є ї ж самої податкової накладної ТОВ «А.В.Д.Груп» від 19.05.2023р. № 22 на суму ПДВ – 6166,67 грн, колегія суддів зазначає, що під час судового розгляду справи позивачем визнана обставина подвійного віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ однієї і тієї ж самої податкової накладної самої податкової накладної ТОВ «А.В.Д.Груп» від 19.05.2023 № 22 на суму ПДВ – 6166,67 грн.

Що стосується включення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ декларації з ПДВ за березень 2023 р. податкових накладних ТОВ «Гуд Він ХХІ» від 31.03.2023р. № 400 на суму ПДВ – 26601,12 грн., від 31.03.2023р. № 401 на суму ПДВ – 37242,78грн., від 31.03.2023р. № 402 на суму ПДВ – 10999,71 грн., де номенклатура поставки не відповідає відомостям акту здачі-приймання робіт від 31.03.2023р. № 235, акту приймання-здачі робіт від 31.03.2023р. № 234, акту приймання-здачі робіт від 31.03.2023р. № 236, видаткової накладної від 31.03.2023р. № 3103/038, видаткової накладної від 31.03.2023 р. № 3103/039, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Гуд Він ХХІ» (підрядник) укладений договір підряду № 1208/02 від 12 серпня 2021 року, за умовами якого підрядник бере на себе зобов`язання виконати в повному обсязі на свій ризик комплекс робіт із заміни конструкцій алюмінієвих вітражів та конструкцій металопластикових вікон на об`єкті: «Капітальний ремонт фасаду блоку соціально-побутового обслуговування № 2 з вбудованим паркінгом на 33 машино-місця для розміщення Медичного центру за адресою: проспект Бажана Миколи, будинок 12а у Дарницькому районі м. Києва», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити в повному обсязі належно виконані роботи в межах вартості, передбаченої п. 2.1 цього Договору.

Також, сторонами було укладено наступні додаткові угоди до договору підряду № 1208/02:

- додаткову угоду № 1 від 12 липня 2022 року, згідно якої відповідно до пункту 2.4 Договору, Сторони домовились про виконання підрядником додаткових робіт (не врахованих у Договорі) до замін конструкцій алюмінієвих вітражів і конструкцій металопластикових вікон на об`єкті «Капітальний ремонт фасаду блоку соціально-побутового обслуговування № 2 з вбудованим паркінгом на 33 машино-місця для розміщення Медичного центру за адресою: проспект Бажана Миколи, будинок 12а у Дарницькому районі м. Києва»;

- додаткову угоду № 2 від 05 вересня 2022 року, згідно якої відповідно до пункту 2.4 Договору, Сторони домовились про виконання підрядником додаткових робіт (не врахованих у Договорі) до замін конструкцій алюмінієвих вітражів і конструкцій металопластикових вікон на об`єкті «Капітальний ремонт фасаду блоку соціально-побутового обслуговування № 2 з вбудованим паркінгом на 33 машино-місця для розміщення Медичного центру за адресою: проспект Бажана Миколи, будинок 12а у Дарницькому районі м. Києва»;

- додаткову угоду № 3 від 16 вересня 2022 року, згідно якої відповідно до пункту 2.4 Договору, Сторони домовились про виконання підрядником додаткових робіт (не врахованих у Договорі) по встановленню автоматичних дотягувачів та автоматичного обладнання TORMAX 1201 в дверях 1 го поверху до невідкладної допомоги до комплексу робіт з заміни конструкцій алюмінієвих вітражів та конструкцій металопластикових вікон на об`єкті «Капітальний ремонт фасаду блоку соціально-побутового обслуговування № 2 з вбудованим паркінгом на 33 машино-місця для розміщення Медичного центру за адресою: проспект Бажана Миколи, будинок 12а у Дарницькому районі м. Києва»;

- додаткову угоду № 4 від 03 листопада 2022 року, згідно якої відповідно до пункту 2.4 Договору, Сторони домовились про виконання Підрядником додаткових робіт (не врахованих у Договорі) по заміні дверей 1 го поверху до невідкладної з заміни конструкцій алюмінієвих вітражів та конструкцій металопластикових вікон на об`єкті «Капітальний ремонт фасаду блоку соціально-побутового обслуговування № 2 з вбудованим паркінгом на 33 машино-місця для розміщення Медичного центру за адресою: проспект Бажана Миколи, будинок 12а у Дарницькому районі м. Києва»;

- додаткову угоду № 5 від 03 лютого 2023 року, згідно якої відповідно до пункту 2.4 Договору, Сторони домовились про виконання Підрядником додаткових робіт (не врахованих у Договорі) по збільшенню об`єму виконаних робіт в кількості 30,98 м.кв. з заміни конструкцій алюмінієвих вітражів та конструкцій металопластикових вікон на об`єкті «Капітальний ремонт фасаду блоку соціально-побутового обслуговування № 2 з вбудованим паркінгом на 33 машино-місця для розміщення Медичного центру за адресою: проспект Бажана Миколи, будинок 12а у Дарницькому районі м. Києва».

За результатом здійснення господарських операцій за договором підряду № 1208/02 від 12 серпня 2021 року, були зареєстровані податкові накладні від 31.03.2023 № 400 на суму ПДВ – 26601,12 грн, від 31.03.2023 № 401 на суму ПДВ – 37242,78 грн, від 31.03.2023 № 402 на суму ПДВ – 10999,71 грн.

У податковій накладній № 400 від 31.03.2023 номенклатура робіт зазначена: «Капітальний ремонт фасаду блоку соціально-побутового обслуговування № 2 з вбудованим паркінгом на 33 машино-місця для розміщення Медичного центру за адресою: проспект Бажана Миколи, будинок 12а у Дарницькому районі м. Києва. Додаткові роботи по встановленню автоматичних дотягувачів та автоматичного обладнання TORMAX 1201 в дверях 1го поверху до невідкладної допомоги».

Виконання та прийняття робіт було оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року № 1 від 31 березня 2023 року.

Як вбачається з вказаного акта, ним оформлено виконання наступних робіт: додаткові роботи (не враховані у Договорі) по встановленню автоматичних дотягувачів та автоматичного обладнання TORMAX 1201 в дверях 1 го поверху до невідкладної допомоги до комплексу робіт з заміни конструкцій алюмінієвих вітражів та конструкцій металопластикових вікон на об`єкті «Капітальний ремонт фасаду блоку соціально-побутового обслуговування № 2 з вбудованим паркінгом на 33 машино-місця для розміщення Медичного центру за адресою: проспект Бажана Миколи, будинок 12а у Дарницькому районі м. Києва».

Тобто, номенклатура робіт в податковій накладній підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року № 1 від 31 березня 2023 року.

У подальшому, роботи були передані ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» на підставі додаткової угоди № 3 від 16 вересня 2022 року до договору № 03/09-10 від 03 вересня 2021 року, що оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року № 1.

У податковій накладній № 401 від 31.03.2023 відображено роботи – «заміна конструкцій алюмінієвих вітражів», загальна сума коштів – 223636,66 грн., сума ПДВ – 37272,78 грн., обсяг операції – 186363,88 грн.

Відповідна податкова накладна складана на дату першої події – здача-приймання робіт за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2023 № 234 та товару за видатковою накладною від 31.03.2023 № 3103/038.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2023 № 234 виконавцем (ТОВ «Гуд Він ХХІ») на підставі договору № 1208/02 від 12.08.2021 були виконані наступні роботи: «Капітальний ремонт фасаду блоку соціально-побутового обслуговування № 2 з вбудованим паркінгом на 33 машино-місця для розміщення Медичного центру за адресою: проспект Бажана Миколи, будинок 12а у Дарницькому районі м. Києва» Заміна конструкцій алюмінієвих вітражів. Загальна вартість робіт з ПДВ – 127227,53 грн., вартість без ПДВ – 106022,94 грн., ПДВ – 21204,59 грн.

В рамках виконання робіт, оформлених актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2023 № 234, відповідно до видаткової накладної від 31.03.2023 № 3103/038 на підставі договору № 1208/02 від 12.08.2021 ТОВ «Гуд Він ХХІ» поставило позивачу конструкцію алюмінієву, загальна вартість 96409,13 грн, вартість без ПДВ – 80340,04 грн, ПДВ – 16068,19 грн.

Отже, загальна вартість робіт за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2023 № 234 та поставлених матеріалів за видатковою накладною від 31.03.2023 № 3103/038 для виконання цих робіт складає разом з ПДВ 223636,66 грн. (127227,53 + 96409, 13), вартість без ПДВ – 186363,88 грн. (106022,94 + 80340,04), ПДВ – 37272,78 грн. (21204,59 + 16068,19).

При цьому, виконання та прийняття робіт оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року № 6 від 31 березня 2023 року, яким підтверджується, що сума, відображена у податковій накладній, складається з вартості робіт та вартості поставленого товару.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відображена в податковій накладній вартість господарської операції підтверджується первинними документами.

У подальшому роботи були передані ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» на підставі договору № 03/09-10 від 03 вересня 2021 року, що оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року № 6.

У податковій накладній № 402 від 31.03.2023 відображено роботи – «заміна конструкцій алюмінієвих вітражів», загальна сума коштів – 65998,25 грн, сума ПДВ – 10999,71 грн., обсяг операції – 54998,54 грн.

Ця податкова накладна складана на дату першої події – здача-приймання робіт за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2023 № 236 та товару за видатковою накладною від 31.03.2023 № 3103/039.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2023 № 236 виконавцем (ТОВ «Гуд Він ХХІ») на підставі договору № 1208/02 від 12.08.2021 були виконані наступні роботи: роботи з заміни конструкцій алюмінієвих вітражів та конструкцій металопластикових вікон на об`єкті «Капітальний ремонт фасаду блоку соціально-побутового обслуговування № 2 з вбудованим паркінгом на 33 машино-місця для розміщення Медичного центру за адресою: проспект Бажана Миколи, будинок 12а у Дарницькому районі м. Києва» Загальна вартість робіт з ПДВ – 2919,90 грн, вартість без ПДВ – 2433,25 грн, ПДВ – 486,65 грн.

В рамках виконання робіт, оформлених актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2023 № 236, відповідно до видаткової накладної від 31.03.2023 № 3103/039 на підставі договору № 1208/02 від 12.08.2021 ТОВ «Гуд Він ХХІ» поставило підприємству позивача конструкцію алюмінієву, загальна вартість з ПДВ 63078,35 грн, вартість без ПДВ – 52565,29 грн, ПДВ – 10513,06 грн.

Отже, загальна вартість робіт за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2023 № 236 та поставлених матеріалів за видатковою накладною від 31.03.2023 № 3103/039 для виконання цих робіт складає разом з ПДВ 65998,25 грн. (2919,90 + 63078,35), вартість без ПДВ – 54998,54 грн. (2433,25 + 52565,29), ПДВ – 10999,71 грн. (486,65 + 10513,06).

При цьому, виконання та прийняття робіт оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року № 1 від 31 березня 2023 року, яким підтверджується, що сума, відображена у податковій накладній, складається з вартості робіт та вартості поставленого товару.

У подальшому роботи були передані ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» на підставі додаткової угоди № 4 від 03 листопада 2022 року до договору № 03/09-10 від 03 вересня 2021 року, що оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року № 1.

В свою чергу, ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» оплатило прийняті від позивача роботи, що підтверджується платіжними дорученнями.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пп. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Положеннями пп. 201.1 ст.201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема у постанові від 06 грудня 2022 року у справі № 120/15977/21-а, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII (набрав чинності 01 січня 2016 року) (п. 3 п. 47) пункт 201.10. доповнено абзацом дев`ятнадцятим такого змісту: «Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту». Аналіз цієї норми свідчить про те, що недолік податкової накладної у такому реквізиті як «опис (номенклатура) товарів/послуг, їх кількість, обсяг» не є безумовною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо з інших даних випливає, що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків мали місце (відбулися).

Проаналізувавши вищезазначені положення ПК України, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що господарські операції, відображені у податкових накладних №№ 400, 401 та 402 від 31.03.2023 є реальними, фактично здійсненими та належним чином підтвердженими первинними документами бухгалтерського обліку.

Також судом встановлено, що суми, зазначені у податкових накладних, сформовані з вартості виконаних робіт та вартості поставлених матеріалів, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання робіт, видатковими накладними та актами приймання виконаних будівельних робіт. Подальша передача виконаних робіт кінцевому замовнику - ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка»» - оформлена належними первинними документами та підтверджена фактом їх оплати, що додатково свідчить про реальність цих операцій.

За таких обставин суд дійшов висновку, що податкові накладні складені на дату першої події відповідно до вимог Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а допущені у них неточності в описі (номенклатурі) робіт не перешкоджають ідентифікації здійснених операцій, їх змісту, сторін, періоду та сум податкових зобов`язань.

Відповідно до п. 201.10, пп. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України та правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.12.2022 у справі № 120/15977/21-а, такі недоліки не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту за умови підтвердження фактичного руху активів та виконання робіт.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00140370713 від 27 березня 2025 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4321477,08 грн. та податкового повідомлення-рішення № 00140400713 від 27 березня 2025 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 287078,00 грн. з прийняттям в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року по справі № 520/8959/25 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00140370713 від 27 березня 2025 року в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4321477,08 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00140400713 від 27 березня 2025 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 287078,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" (код ЄДРПОУ 33478156) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 60560,00 грн (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов

Повний текст постанови складено 09.02.2026 року