Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №440/10814/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 р.Справа № 440/10814/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Полтавського апеляційного суду на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2025, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/10814/24

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського апеляційного суду , Державної судової адміністрації України

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, в якому просив суд:

- стягнути з Полтавського апеляційного суду на його користь 555 769 грн невиплаченого при звільненні грошового утримання;

- зобов`язати Полтавський апеляційний суд нарахувати та виплатити йому у відповідності до вимог ст. 33 та ст. 34 Закону України “Про оплату праці” індексацію та компенсацію грошового утримання стягнутого за Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі № 440/6188/20, починаючи з часу набрання рішенням суду законної чинності - 21.05.2021;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити Полтавському апеляційному суду грошові кошти для виплати належних ОСОБА_1 грошового утримання в сумі 555769 грн.

Підставою для звернення до суду з цим позовом є переконання заявника у протиправній відмові Полтавського апеляційного суду виплатити йому відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суддівської винагороди після припинення повноважень судді з 02.07.2024.

Полтавський апеляційний суд у відзиві на позовну заяву зазначив, що станом на 23.09.2024 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №440/6188/20 Полтавським апеляційним судом провадяться виплати судді ОСОБА_1 . Сума обмежень суддівської винагороди ОСОБА_1 , що виникла на підставі статті 19 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", була перерахована згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №440/6188/20 (набрало законної сили 21.05.2021 ВП № 66385048) та є виплатою судді по рішенню суду, а отже має разовий характер, у зв`язку з цим підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з квітня по серпень 2020 відсутні.

Державна судова адміністрація України правом на подачу відзиву на позов не скористалася.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 закрито провадження у справі № 440/10814/24 в частині позовних вимог про стягнення з Полтавського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 невиплаченого при звільненні грошового утримання в сумі 555769 грн. Оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11:00 год. 30 жовтня 2024 року.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 по справі № 440/10814/24 залишено без змін.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 провадження у справі № 440/10814/24 зупинено до перегляду ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 про закриття провадження в частині позовних вимог у справі № 440/10814/24 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 в порядку в порядку касаційного провадження Верховним Судом.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2025 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 440/10814/24 залишено без змін.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 прийнято справу до провадження, поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

17.06.2025 позивачем через систему "Електронний суд" сформовано заяву про зміну предмету позову (вх. № 43830/25 від 18.06.2025), у якій він просив:

- зобов`язати Полтавський апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію суддівської винагороди, нарахованої за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 № 440/6188/20 у загальній сумі 557 057,32 грн;

- зобов`язати Полтавський апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої суддівської винагороди за весь час затримки виплати - з 18.04.2020 по 27.08.2020, по день фактичної виплати;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити Полтавському апеляційному суду грошові кошти для виплати належного ОСОБА_1 грошового утримання в сумі 555 225,46 грн в межах бюджетних призначень на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 № 440/6188/20.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, зазначив, що вважає протиправним нарахування суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 № 440/6188/20 у загальній сумі 557 057,32 грн без урахування її індексації. Вказує, що Полтавським апеляційним судом безпідставно здійснюється часткова виплата суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 № 440/6188/20 без компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Також вважає, що Державна судова адміністрація України, як розпорядник бюджетних коштів вищого рівня, має зобов`язок профінансувати виплату позивачеві недоплаченої суддівської винагороди на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 № 440/6188/20, проте, такий обов`язок протиправно не виконує.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Полтавського апеляційного суду внаслідок ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 по день фактичної виплати такої суддівської винагороди включно за весь час затримки виплати.

Зобов`язано Полтавський апеляційний суд нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 по день фактичної виплати такої суддівської винагороди включно за весь час затримки виплати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Полтавського апеляційного суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію суддівської винагороди, нарахованої за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 № 440/6188/20 у загальній сумі 557 057,32 грн; та зобов`язання Державної судової адміністрації України виділити Полтавському апеляційному суду грошові кошти для виплати належного ОСОБА_1 грошового утримання в сумі 555 225,46 грн в межах бюджетних призначень на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 № 440/6188/20, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в зазначеній частині та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення в оскаржуваній ним частині, норм процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що в порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 9, 242, 244, 246 КАС України, окружний суд в судовому рішенні взагалі не розглянув частину позовних вимог, не встановив жодного факту, не оцінив жодного аргументу позивача щодо позовних вимог про зобов`язання Полтавського апеляційного суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію суддівської винагороди, нарахованої за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 № 440/6188/20 у загальній сумі 557 057,32 грн; та про зобов`язання Державну судову адміністрацію України виділити Полтавському апеляційному суду грошові кошти для виплати належного ОСОБА_1 грошового утримання в сумі 555 225,46 грн в межах бюджетних призначень на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 № 440/6188/20. Разом з тим, в резолютивній частині судового рішенн суд зазначив про відмову в задоволенні цих позовних вимог, що позбавляє права позивача подати заяву про ухвалення додаткового рішення у справі згідно з вимогами ст. 252 КАС. Зауважив, що відсутність мотивації суду у задоволенні позовних вимог позбавляє позивача можливості навести свої доводи, аргументи щодо незаконності висновків місцевого суду про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин, позивач вважає, що апеляційний суд в межах своєї компетенції повинен розглянути по суті вищезазначені позовні вимоги та ухвалити щодо них нове рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що для забезпечення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 Полтавський апеляційний суд, як розпорядник бюджетних коштів другого рівня, звернувся до Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів з проханням виділення бюджетних призначень за КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню» в сумі 557057,32 грн для проведення відповідних виплат судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 (лист від 16.08.2021 № 4.6-21/ЕП-618/21).

За результатами розгляду звернення Державна судова адміністрація України листом від 14.09.2021 № 11-16819/21 повідомила, що судове рішення, яке набрало законної сили, у добровільному порядку можливо виконати за бюджетною програмою 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» у межах наявних бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Разом з тим, добровільне виконання судового рішення за відкритою бюджетною програмою Полтавського апеляційного суду неможливе через відсутність бюджетних асигнувань

У січні 2022 року Полтавський апеляційний суд в черговий раз звернувся до Державної судової адміністрації України щодо виділення додаткових бюджетних призначень за КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню для забезпечення виконання вказаного рішення суду (лист від 26.01.2022 № 4.6-28/ЕП-53/22).

За результатами розгляду звернення Державна судова адміністрація України повідомила, що у зв`язку із запровадженням по всій території України воєнного стану, відсутня можливість призначення додаткових коштів розпорядникам нижчого рівня (лист від 12.05.2022 № 11-3281/22).

Окрім цього, для виконання рішення суду в повному обсязі Полтавський апеляційний суд неодноразово звертався до Державної судової адміністрації України щодо виділення додаткових бюджетних призначень за КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню для забезпечення виконання вказаного рішення суду» (листи від 01.12.2022 № 4.6-28/ЕП-950/22; від 17.05.2023 № 4.6-29/ЕП-451/23; від 05.06.2023 № 4.6-30-ЕП-503/23; від 19.10.2023 № 4.6-30/ЕП-887/23; від 16.04.2025 № 4.6-30/ЕП-398).

Результати розгляду Державною судовою адміністрацією України звернення Полтавського апеляційного суду (лист №11-16819/21 від 14.09.2021) направлено Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом від 17.09.2021 №4.6-30/ЕП-726/21Вих та судді Полтавського апеляційного суду Абрамову П.С. від 17.09.2021 №4.6-30/37/2021.

Отже, Полтавським апеляційним судом проведено всі можливі дії на виконання судового рішення, стягнення коштів за яким в умовах відсутності бюджетних призначень Полтавського апеляційного суду, як розпорядника бюджетних коштів другого рівня, можливе лише за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання судових рішень судів на користь суддів».

Однак, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі № 440/6188/20, яке набрало законної сили 21.05.2021, на даний час в повному обсязі не виконано з незалежних від Полтавського апеляційного суду причин.

Також апелянт зауважив, що Полтавським апеляційним судом проведено розрахунок суми заборгованості суддівської винагороди судді ОСОБА_1 , що утворилася в результаті застосування обмежень у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року, про що свідчать Розрахункові листи Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за цей період та Розрахунок нарахованої та виплаченої суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 . Нарахована сума суддівської винагороди судді ОСОБА_1 , що була обмежена внаслідок застосування ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», склала 557057,32 грн.

Тобто, суддівська винагорода ОСОБА_1 за період з квітня по серпень 2020 року включно була нарахована та виплачена відповідно до діючого законодавства у 2020 році в повному обсязі, отже заборгованість зі сплати суддівської винагороди поточного бюджетного 2020 року відсутня.

Тож, Полтавський апеляційний суд не лише не міг, а й не мав права проводити відповідні нарахування та виплатити кошти, які не були передбачені державним бюджетом України, що, в свою чергу, призвело б до порушення бюджетного законодавства в частині перевищення бюджетних кошторисних призначень поза межами затверджених кошторисів Полтавського апеляційного суду.

Також, апелянт зазначив, що сума обмежень суддівської винагороди ОСОБА_1 , що виникла на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», була перерахована згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі 440/6188/20 (ВП №66385048 відкрито 04.08.2021) та є виплатою судді по рішенню суду, а отже, має разовий характер, а тому підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року відсутні.

Вважає, що цей спір фактично пов`язаний з невиконанням рішення Полтавського окружного суду від 15.01.2021 у справі № 440/6188/20, як наслідок чого позивач ОСОБА_1 бажає стягнути компенсацію у зв`язку з несвоєчасною виплатою суддівської винагороди за період з квітня по серпень 2020 року, хоча законодавством передбачено інший спосіб захисту порушених прав, а саме позивач мав би звернутися до суду із заявою в порядку 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відзиви на апеляційні скарги подані не були. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Зазначив, що власну апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі, просить її задовольнити. Апеляційну скаргу Полтавського апеляційного адміністративного суду залишити без задоволення.

Представник відповідача, Полтавського апеляційного суду, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Полтавського апеляційного суду. Просив задовольнити апеляційну скаргу Полтавського апеляційного суду, а у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Полтавського апеляційного суду підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до Указу Президента України від 28.09.2018 №297/2018 суддя Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1 переведений на роботу на посаду судді Полтавського апеляційного суду.

Наказом Полтавського апеляційного суду від 02.10.2018 № 08-03/01 "Про зарахування до штату суду" зараховано до штату суду суддю ОСОБА_1 з 02.10.2018 з окладом згідно штатного розпису.

Як видно з розрахункових листів за квітень - серпень 2020 року, при нарахуванні суддівської винагороди ОСОБА_1 за спірний період відповідачем було застосовано обмеження розміру посадового окладу десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

Не погодившись із правомірністю обмеження суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі № 440/6188/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Зобов`язано Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У подальшому наказом в.о. голови Полтавського апеляційного суду від 05.07.2024 № 47-09/30 відраховано ОСОБА_1 зі штату Полтавського апеляційного суду із займаної посади судді з 05.07.2024 у зв`язку із звільненням за його заявою про відставку. Вказано відділу бухгалтерського обліку та звітності виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 3 (трьох) місячних винагород за останньою посадою, виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 8 робочих днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 04.03.2024 до 05.07.2024. Вказано відділу бухгалтерського обліку та звітності Полтавського апеляційного суду провести повний розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 на дату звільнення з посади.

Позивач вважає, що відповідно до зазначеного наказу з ним мав бути проведений повний розрахунок суддівської винагороди на дату звільнення з посади.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до Полтавського апеляційного суду із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.

У відповідь в.о. голови Полтавського апеляційного суду Ю. Дряниця листом від 19.07.2024 повідомив заявника про те, що сума обмежень суддівської винагороди, яка виникла на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", була перерахована згідно з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі № 440/6188/20 (набрало законної сили 20.05.2021, ВП №66385048 відкрито 04.08.2021) та є виплатою судді за рішенням суду, а отже, має разовий характер. У зв`язку з цим підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з квітня по серпень 2020 року відсутні.

Звернув увагу на те, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», п. 4 Порядку проведення компенсації громадян втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Сума коштів 557057,32 грн, яку позивач просив виплатити в якості компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат, не відповідає дійсності, оскільки в основу розрахунку ОСОБА_1 бере саме суми нарахованого обмеження, без урахування сум утримання податків та обов`язкових платежів, як того вимагає діюче законодавство.

Додав, що кошторисом Полтавського апеляційного суду на 2023 рік за відкритою бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» затверджено кошторисні призначення за КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню» в розмірі 5300,00 грн. Кошторисом Полтавського апеляційного суду на 2024 рік за відкритою бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» затверджено кошторисні призначення за КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню» в розмірі 23800,00 грн. Кошти розподілено в рівній частині для виконання наявних виконавчих проваджень. Відповідно станом на 02.07.2024 має місце часткове виконання рішення суду у справі № 440/6188/20 у сумі 1165,21 грн, з них: перераховано на поточний рахунок 937,99 грн; утримано суму ПДФО 209,74 грн; утримано суму В3 - 17,48 грн. Часткове виконання рішення суду у листопаді 2023 року становило 378,57 грн, у січні 2024 року - 133,33 грн, у лютому 2024 року - 133,33 грн, у березні 2024 року - 126,66 грн, у квітні 2024 року - 126,66 грн, у травні 2024 року - 133,33 грн, у червні 2024 року - 133,33 грн, про що було відповідно повідомлено ОСОБА_1 . Зазначені суми також не були взяті заявником до уваги при проведенні розрахунку суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Не погодившись із правомірністю мотивів відмови у виплаті грошової компенсації, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що судовим рішенням у справі № 440/6188/20, яке набрало законної сили 20.05.2021, встановлено факт несвоєчасності виплати відповідачем суддівської винагороди позивачу, а отже є наявними достатні підстави для задоволення вимоги позивача щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з боку Полтавського апеляційного суду, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, та який вчинив протиправну бездіяльність внаслідок невиплати спірної компенсації.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційних скаргах, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Полтавського апеляційного суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію суддівської винагороди, нарахованої за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 № 440/6188/20 у загальній сумі 557 057,32 грн, колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість, з таких підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною другою статті 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі Закон № 1282-XII).

Приписами статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону України №911-VIII від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка застосовується з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами другою, третьою, четвертою, п`ятою статті 4 Закону № 1282-XII передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі – Порядок №1078), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Приклад обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації наведено у додатку 1.

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.[..] Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. [..] Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. [..] У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до абзаців 1, 2, 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер.

У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови, з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, встановлений у розмірі 103 відсотки), до настання, за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється обставин (підвищення тарифних ставок, окладів) до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

При цьому, відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII), який набрав чинності 30.09.2016 (за винятком окремих положень, які набрали чинності 17.07.2016).

Згідно з частиною першою статті 135 Закону № 1402-VII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 135 Закону № 1402-VII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частина третя статті 135 Закону № 1402-VII (у первісній редакції) визначала, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) 30 мінімальних заробітних плат – судді місцевого суду; 2) 50 мінімальних заробітних плат – судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду; 3) 75 мінімальних заробітних плат – судді Верховного Суду.

Поряд із цим, 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІ (далі по тексту - Закон № 1774-VII), пунктом 3 розділу II - «Прикінцеві та перехідні положення» якого установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Пунктом 53 Закону №1774-VII внесено зміни до Закону №1402-VІІ, а саме:

1) частину третю статті 135 викладено в такій редакції: « 3. Базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року»;

2) у розділі ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 24 викладено в такій редакції: « 24. Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить:

1) з 1 січня 2017 року: а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) з 1 січня 2018 року: а) для судді місцевого суду - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) з 1 січня 2019 року: а) для судді місцевого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

4) з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на і січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року».

Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку, що з 1 січня 2020 року відбулось підвищення розміру посадового окладу судді, а тому, відповідно до положень пункту 5 Порядку № 1078, значення індексу споживчих цін у січні 2020 року, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошових доходів суддів здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення грошового доходу – з лютого 2020 року. При цьому, право на щомісячне отримання суми індексації у структурі суддівської винагороди виникне лише у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг індексації, встановлений у розмірі 103 відсотки.

Колегія суддів наголошує, що грошовий дохід підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (у спірному випадку – для працездатних осіб), а частина грошових доходів, яка перевищує відповідний прожитковий мінімум, індексації не підлягає.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено в такому розмірі: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень.

З розрахункових листів судді Полтавського апеляційного суду Абрамова П.С. за квітень – серпень 2020 року та Розрахунку нарахованої та виплаченої суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 (т.1 а.с.117-119), вбачається, що у спірний період позивачеві нарахована суддівська винагорода в такому розмірі: квітень 2020 року – 64786,90 грн, травень 2020 року – 47230,00 грн, червень 2020 року – 47230,00 грн, липень 2020 року – 155325,35 грн, серпень 2020 року – 21253,50 грн.

Отже, оскільки фактично виплачений позивачу Полтавським апеляційним судом дохід у квітні – серпні 2020 року (з урахуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік") перевищував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений у відповідному періоді, то встановлення рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №440/6188/20 обов`язку Полтавського апеляційного суду провести перерахунок та виплату суддівської винагороди позивачу за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", жодним чином не впливає на розмір індексації суддівської винагороди (у випадку наявності права на її отримання у відповідному періоді) та не призводить до її збільшення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про зобов`язання Полтавського апеляційного суду провести індексацію суддівської винагороди, нарахованої за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 № 440/6188/20 у загальній сумі 557 057,32 грн, є безпідставною.

При цьому, також слід зазначити, що за даними офіційного сайту Державної служби статистики України про показники індексу споживчих цін по Україні у 2020 році (електронний ресурс: https://stat.gov.ua), індекс інфляції у лютому 2020 року – 99,7%, у березні 2020 року – 100,8%, у квітні 2020 року – 100,8%, у травні 2020 року – 100,3%, у червні 2020 року – 100,2%, у липні 2020 року – 99,4%. Отже, розрахований за правилами, визначеними Порядком №1078, індекс споживчих цін у спірний період жодного разу не перевищив поріг індексації 103%, який зумовлює виникнення права на індексацію грошового доходу, а тому, колегія суддів зазначає, що протягом спірного періоду з 18.04.2020 по 27.08.2020 у позивача не виникало права на індексацію суддівської винагороди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Полтавського апеляційного суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої суддівської винагороди за весь час затримки виплати - з 18.04.2020 по 27.08.2020, по день фактичної виплати, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про їх задоволення, з таких підстав.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ).

Статтею 1 Закону №2050-ІІІ передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).

Згідно зі статтею 3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону №2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення). Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 13 січня 2020 року в справі №803/203/17, від 14 травня 2020 року у справі №816/379/16, від 30 вересня 2020 року у справі №280/676/19, від 15 жовтня 2020 року в справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року в справі №240/6583/20, від 05 липня 2022 року в справі №420/7633/20, від 29 березня 2023 року в справі №120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року в справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року в справі №280/5397/19, від 18 грудня 2024 року в справі №755/15005/23 та багатьох інших досліджував питання правової природи компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та умов її здійснення.

В указаних постановах Верховний Суд зазначав, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.

Дія норм Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Колегія суддів зазначає, що у спірному випадку компенсація втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, як про це стверджує представник Полтавського апеляційного суду в апеляційній скарзі, оскільки вимога про її виплату зумовлена порушенням строків сплати відповідачем суддівської винагороди, яка є видом заробітної плати, що виплачується судді регулярно на постійній основі впродовж виконання ним повноважень судді.

У постановах від 14 травня 2019 року у справі №804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 Верховний Суд виходив з того, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.

Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, зазначивши, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

При цьому, право на отримання компенсації втрати частини доходу виникає в особи внаслідок порушення строку його виплати, незалежно від наявності вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №440/6188/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Зобов`язано Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

На виконання цього судового рішення відповідачем було нараховано 557057,32 грн суддівської винагороди судді, яка була обмежена внаслідок застосування статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з яких станом на червень 2024 року виплачено позивачу заборгованості у розмірі 1165,21 грн.

Оскільки відповідний дохід мав бути виплачений позивачу у період з 18.04.2020 по 27.08.2020, проте, незважаючи на наявність рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №440/6188/20, яке набрало законної сили, не був виплачений позивачу, колегія суддів констатує факт несвоєчасності виплати відповідачем 1 суддівської винагороди позивачу.

Водночас, матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу Полтавським апеляційним судом компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати при виплаті позивачу сум недоотриманої суддівської винагороди на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №440/6188/20.

За таких обставин, в рамках спірних правовідносин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для задоволення вимоги позивача щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з боку Полтавського апеляційного суду, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, та який вчинив протиправну бездіяльність внаслідок невиплати спірної компенсації, шляхом зобов`язання Полтавського апеляційного суду нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 по день фактичної виплати такої суддівської винагороди включно за весь час затримки виплати.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної судової адміністрації України виділити Полтавському апеляційному суду грошові кошти для виплати належного ОСОБА_1 грошового утримання в сумі 555 225,46 грн в межах бюджетних призначень на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 № 440/6188/20, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із частинами першою, другою, третьою статті 148 Закону № 1402-VІІІ фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, крім Верховного Суду та вищого спеціалізованого суду.

Статтею 149 Закону № 1402-VІІІ визначено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 151 Закону № 1402-VІІІ Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Підпунктами 2 та 7 частини першої статті 152 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що Державна судова адміністрація України забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом; готує бюджетний запит.

З вищевикладеного слідує, що головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є ДСА України, а Полтавський апеляційний суд є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Повноваження та види розпорядників бюджетних коштів визначені статтею 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), відповідно до частини першої якої за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, Державна судова адміністрація України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників (пункт 1 частини другої статті 22 БК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункт 3); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством (пункт 4).

Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (частина перша статті 23 БК України).

Отже, зважаючи на положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у системному взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, а місцевий суд, зокрема, Полтавський апеляційний суд, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затверджує в його кошторисі.

Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону №1402-VIII) як суб`єкта владних повноважень, бездіяльністю якого порушено права позивача.

З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зобов`язання ДСА України, яка здійснює фінансове забезпечення діяльності органів судової влади, у межах повноважень, установлених законом, здійснити фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди в сумі 555 225,46 грн в межах бюджетних призначень на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 № 440/6188/20.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи відповідача про те, що цей спір пов`язаний з невиконанням рішення Полтавського окружного адміністративний суду від 15.01.2021 у справі № 440/6188/20, як наслідок чого, позивач мав би звернутися до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, оскільки в межах спірних правовідносин позивачем заявлений новий позов, де має місце інший предмет спору (нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та індексації суддівської винагороди, зобов`язання ДСА України, яке не було відповідачем в межах справи № 440/6188/20, виділити Полтавському апеляційному суду грошові кошти для виплати позивачу грошового утримання на виконання рішення суду) та з інших підстав.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів звертає увагу, що, суд першої інстанції не надав жодної оцінки аргументам учасників справи, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в іншій частині, не зазначив докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення, не навів мотиви, з яких він дійшов до такого висновку, що є порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 по справі № 440/10814/24 прийнято з порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Полтавського апеляційного суду задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 по справі № 440/10814/24 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Полтавського апеляційного суду щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 по день фактичної виплати такої суддівської винагороди включно за весь час затримки виплати.

Зобов`язати Полтавський апеляційний суд нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 по день фактичної виплати такої суддівської винагороди включно за весь час затримки виплати.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди в сумі 555 225,46 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч двісті двадцять п`ять) грн 46 коп. в межах бюджетних призначень на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 № 440/6188/20.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 09.02.2026.