Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №520/11392/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 р.Справа № 520/11392/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., повний текст складено 18.12.25 року по справі № 520/11392/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі № 520/11392/23 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення остаточного розрахунку в день звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу частини в частині ненарахування грошової компенсацію відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за невикористані дні основної відпустки за 2023 роки та додаткової оплачуваної відпустка тривалістю 10 календарних днів як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років ненарахування та невиплати винагороди у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.02. по 13.02.2023 року згідно постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за невикористані дні основної відпустки за 2023 рік.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустка тривалістю 10 календарних днів як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.02. по 13.02.2023 року згідно постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.02.2023 № 44

Позов у решті вимог залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі № 520/11392/23 набрало законної сили : 20.12.2023.

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю, в якій просить суд: зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 протягом 10 днів надати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 року по справі № 520/11392/23.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 по справі № 520/11392/23.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 протягом 90 днів з дня постановляння цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 року по справі № 520/11392/23.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2025 задоволено заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про заміну сторони виконавчого провадження по справі.

Замінено сторону виконавчого провадження з Військової частини НОМЕР_2 на його правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 за виконавчим листом по адміністративній справі № 520/11392/23, виданим Харківським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про встановлення нового строку для подання звіту на виконання рішення суду від 15.11.2023 у справі № 520/11392/23 задоволено.

Встановлено належному відповідачу у справі - Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського кружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі № 520/11392/23, а саме тридцять днів з дня отримання даної ухвали.

Клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати штрафу задоволено.

02.12.2025 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт про виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_2 (правонаступником якої з 30.07.2025 є військова частина НОМЕР_1 ).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 затверджено звіт Військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2025 про виконання рішення суду від 15.11.2023 у справі № 520/11392/23, поданий на виконання ухвал від 27.06.2025 та 21.10.2025.

Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на дату розгляду звіту відповідача доказів того, що рішення суду було виконано повному обсязі та відповідачем вчинено всі дії для його виконання відповідачем не надано. Вказує, що Харківський окружний адміністративний суд, при розгляді звіту відповідача, не встановив причини відсутності відповіді або надходження коштів на розрахунковий рахунок відповідача від розпорядника коштів вищого рівня (військова частина НОМЕР_3 ), а лише врахував здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення. Наведене вище спростовує доводи відповідача про належне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі № 520/11392/23 та врахування його висновків.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Затверджуючи звіт Військової частини НОМЕР_1 суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази повного виконання відповідачем рішення суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі – Закон України № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами першою-третьою статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Відповідно до частин першої, другої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

За приписами частин першої-третьої, десятої та одинадцятої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Поряд з цим, у разі невиконання судового рішення звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування, а також відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

За змістом наданого до суду звіту про виконання судового рішення встановлено, що на виконання рішення суду військовою частиною НОМЕР_2 (правонаступником якої з 30.07.2025 є військова частина НОМЕР_1 ) вчинено наступні дії:

- здійснено розрахунок суми коштів, необхідних для виконання рішення суду, що підтверджується довідкою №5598 від 11.07.2024, складеною начальником фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 (довідка додається до даного звіту);

- відповідний розрахунок разом із рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі № 520/11392/23 та іншими матеріалами направлено для подальшої заявки відповідних коштів у розпорядника вищого рівня до військової частини НОМЕР_1 (на той момент, органу вищого військового командування, на фінансовому забезпеченні якого перебувала військова частина НОМЕР_2 ).

У свою чергу, 09.05.2025 військовою частиною НОМЕР_1 скеровано заявку до військової частини НОМЕР_3 (який є розпорядником коштів вищого рівня) на отримання коштів для виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі № 520/11392/23. Станом на теперішній час грошові кошти на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі № 520/11392/23 на рахунок військової частини НОМЕР_1 не надходили, у зв`язку із чим виконати рішення суду та виплатити ОСОБА_1 грошові кошти згідно розрахунку, складеного фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_2 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі № 520/11392/23, не виявляється можливим через об`єктивні причини, які не залежать від волі відповідача (військової частини НОМЕР_1 ). Також, відповідач просить суд взяти до увагу ту обставину, що станом на теперішній час останнім вчинено усі можливі дії, спрямовані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі № 520/11392/23 та здійснення повного розрахунку із ОСОБА_1 відповідно до проведеного розрахунку, але через відсутність відповідного фінансування розпорядником коштів вищого рівня станом на теперішній час таке виконання є неможливим. З огляду на вище викладене, відповідач вважає, що станом на теперішній час будь-яка протиправна бездіяльність з боку керівника суб`єкта владних повноважень відсутня, а отже підстав для накладення штрафних санкцій немає.

Таким чином військовою частиною НОМЕР_2 (правонаступником якої з 30.07.2025 є військова частина НОМЕР_1 ) не заперечується, що нею не виплачено позивачу нараховану на виконання рішення суду суму коштів (грошову компенсацію відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за невикористані дні основної відпустки за 2023 рік; грошову компенсацію відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустка тривалістю 10 календарних днів як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років; винагороду у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.02. по 13.02.2023 року згідно постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.02.2023 № 44).

На переконання відповідача, з яким погодився і суд першої інстанції, невиконання судового рішення у відповідній частині обумовлюється незалежними від суб`єкта владних повноважень причинами, а саме відсутністю фінансування за відповідною графою бюджетного фінансування.

Разом із тим колегія суддів наголошує, що невиплата позивачу заборгованості, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення, оскільки при цьому порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005).

За практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Шмалько проти України», суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007.

Також така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у зразковій справі № 160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції, а також в ухвалах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 200/3958/19-а, від 03.04.2025 у справі № 560/1080/19, від 05.08.2025 у справі № 580/2522/24 тощо.

Отже, невиконання остаточного рішення суду з підстав відсутності коштів не є поважною причиною, за якою боржник звільняється від такого обов`язку, та відповідно не може підтверджувати фактичне виконання рішення суду.

Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що рішення суду наразі залишається невиконаним, проте зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції з мотивів, що відповідачем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду, які, на переконання суду апеляційної інстанції, не є достатніми для вжиття завершальних заходів з виконання рішення суду у цій справі.

Посилання відповідача у звіті на те, що упродовж жовтня - грудня НОМЕР_4 військова частина неодноразово направляла заявки-розрахунки забезпечувальному фінансовому органу за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», колегія суддів відхиляє, оскільки наведені дії самі по собі не свідчать про вжиття всіх належних та достатніх заходів для реального, повного й своєчасного виконання судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що формальне листування між органами та подання заявок-розрахунків, які не призвели до фактичного перерахування присуджених сум на користь позивача, не може розцінюватися як вичерпний комплекс заходів виконання, позаяк не забезпечує досягнення мети судового рішення – відновлення порушеного права шляхом реальної виплати належних коштів.

При цьому, відповідачем не надано до суду відповідей Військової частини НОМЕР_3 на надіслані упродовж жовтня - грудня 2025 заявки-розрахунки.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що наданий Військово частиною НОМЕР_1 звіт не містить даних про повне виконання судового рішення, а висновки суду першої інстанції є помилковими.

Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04.07.2023 по справі № 200/3958/19-а, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням (п. 40).

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.10 ст.382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 встановлено строк для надання звіту про виконання судового рішення, а саме тридцять днів з дня отримання ухвали, який сплинув 21.11.2025.

Звіт до суду першої інстанції відповідачем подано 02.12.2025, тобто з порушенням строку встановленого ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025, що залишено поза увагою судом першої інстанції.

Окрім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, що до звіту відповідачем не додано доказів направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи, чим порушено вимоги статті 382-2 КАС України.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, спростовують висновки суду першої інстанції та колегією суддів приймаються до уваги.

Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі № 520/11392/23 скасувати.

Справу № 520/11392/23 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко