Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №560/8685/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8685/25

РІШЕННЯ

іменем України

09 лютого 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить

визнати протиправною бездіяльність військової частину НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.06.2024 по 17.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році,

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.06.2024 по 17.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів,

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації за період з 01.06.2024 по 17.12.2024 із застосуванням положень абзаців 4 та 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078,

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію за період з 01.06.2024 по 17.12.2024 із застосуванням положень абзаців 4 та 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078,

визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати військовою частиною НОМЕР_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 30 діб у 2022 році, за 5 діб у 2023 році виходячи з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 17.12.2024,

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 30 діб у 2022 році, за 5 діб у 2023 році виходячи з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 17.12.2024,

визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати військовою частиною НОМЕР_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2022 - 2024 роки як учаснику бойових дій, передбачену статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", з розрахунком 14 днів за кожен рік, виходячи з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 17.12.2024,

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2022 - 2024 роки як учаснику бойових дій, передбачену статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", з розрахунком 14 днів за кожен рік, виходячи з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 17.12.2024,

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби,

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби та з урахуванням раніше виплачених сум,

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 та

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022.

В обґрунтування позову зазначає, що при виключенні зі списків особового складу відповідач виплатив грошову компенсацію за 25 днів не використаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, замість 30 днів, 5 днів за 2023 рік та за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки, з розрахунку 14 днів за кожен рік, виходячи з грошового забезпечення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 17.12.2024. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 12.05.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.

Хмельницький окружний адміністративний суд визнав поважними причини пропуску звернення до суду, відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та роз`єднав в окремі провадження позовні вимоги ОСОБА_1 у справі №560/7693/25, зокрема вимоги до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати військовою частиною НОМЕР_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 30 діб у 2022 році, за 5 діб у 2023 році виходячи з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 17.12.2024, за невикористані дні додаткової відпустки за 2022 - 2024 роки як учаснику бойових дій, передбачену статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", з розрахунком 14 днів за кожен рік, виходячи з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 17.12.2024 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 30 діб у 2022 році, за 5 діб у 2023 році виходячи з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 17.12.2024, за невикористані дні додаткової відпустки за 2022 - 2024 роки як учаснику бойових дій, передбачену статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", з розрахунком 14 днів за кожен рік, виходячи з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 17.12.2024, продовжив розглядати у провадженні адміністративної справи №560/8685/25.

До суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву, в якій представник зазначає, що при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки, не враховується додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, враховуючи приписи Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, а тому військова частина НОМЕР_1 не в праві обраховувати вказану виплату з урахуванням такої винагороди. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві відповідач також просить залишити позов без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду. Разом з тим, при відкритті провадження суд визнав поважними причини пропуску звернення до суду. Відтак, відсутні підстави для повторного розгляду заявленого клопотання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Позивач – ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2024 №359 позивач звільнений з військової служби у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; виплачена грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку 25 днів за 2022 рік, 5 днів за 2023 рік та за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки, з розрахунку 14 днів за кожен рік.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розрахунку компенсації за невикористану щорічну основну відпустку та невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 2 закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з пунктом 180 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (зі змінами), військовослужбовці мають право на відпустки. Надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них здійснюється відповідно до порядку, встановленого Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Статтею 10-1 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано (частина 2 статті 10-1 Закону № 2011-XII).

Згідно з пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються додаткові відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Статтею 4 закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) передбачені такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

За приписами статті 6 Закону № 504/96-ВР щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки та невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Суд встановив, що у 2022 році позивач не використав щорічну основну відпустку. Зазначене підтверджується наказом №359 від 17.12.2024. Цим наказом також передбачено, що станом на 01.12.2024 календарна вислуга позивача становить 04 роки 00 місяців 23 дні.

Отож, з урахуванням приписів статті 10-1 Закону № 2011-XII, позивач, вислуга років якого в календарному обчисленні у 2022 році складала менше 10 років, мав право на щорічну основну відпустку із збереженням грошового забезпечення за 2022 рік тривалістю 30 календарних днів.

Право позивача на отримання щорічної основної відпустки із збереженням грошового забезпечення за 2022 рік тривалістю 30 календарних днів відповідач не заперечив.

Тому, відповідач зобов`язаний був нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за 30 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік.

Разом з тим, всупереч статті 10-1 Закону № 2011-XII у наказі від 17.12.2024 №359 про звільнення з військової служби відповідач вказав про виплату позивачу грошової компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022.

З урахуванням виклаленого суд вважає правомірними позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу грошової компенсації за 25 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022, замість 30 календарних днів.

Вирішуючи вимоги щодо урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанови №168) для визначення розміру компенсації за невикористані дні відпустки суд враховує таке.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За змістом пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Таким чином, до грошового забезпечення з розрахунку якого виплачується компенсація за невикористані військовослужбовцем дні відпустки, включаються: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Водночас, додаткові одноразову види грошового забезпечення військовослужбовців не враховуються для визначення розміру компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Таким чином, право на отримання щомісячної додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, виникає у військовослужбовця за наявності розпорядчого документа, яким доводяться бойові завдання (бойовий наказ або бойове розпорядження), та документа, який підтверджує виконання цим військовослужбовцем поставлених бойових завдань (журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), тощо) під час бойових дій або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах бойових дій. Розрахунок вказаної винагороди здійснюється щомісяця з урахуванням періоду перебування особи та виконання ним, передбачених пунктом 1 Постанови №168, завдань.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 по справі №580/9551/23 дійшов висновку, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників). Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Отже, за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який має тимчасовий характер.

Суд також враховує, що пунктом 2 розділу І Порядку № 260 в редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 "Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 № 177/39233, чинного на час звільнення позивача з військової служби та нарахування компенсації на невикористані відпустки, встановлено, що додаткова винагорода на період дії воєнного часу належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Тому, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, не є складовою грошового забезпечення, з якого визначається компенсація за невикористані дні відпустки.

Вимоги позивача щодо нарахування компенсації за невикористані основні відпустки з грошового забезпечення, визначеного урахуванням додаткової винагороди, установленої пунктом 1 Постанови № 168суд вважає безпідставними

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду відповідач не довів правомірність виплати грошової компенсації за невикористаних 25 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік .

Враховуючи викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік та виплатити з урахуванням виплачених сум компенсації.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя О.К. Ковальчук