Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №480/4777/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2026 року м. Суми Справа № 480/4777/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Сидорука А.І., за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними та скасування постанов.

Суть спору. Позиція сторін. Заяви учасників. Процесуальні дії суду.

Позивачем було оскаржено постанову третьої особи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності до суду загальної юрисдикції, де судом було відкрито провадження у справі. Після цього, до відповідача від третьої особи надійшла постанова, на підставі якої державним виконавцем відкривається виконавче провадження. В межах виконавчого провадження виконавець відкриває виконаче провадження, про що приймає постанову, а також приймає три інші постанови. Оскільки стягнення штрафу за постановою третьої особи було зупинено судом, то постанова не підлягала примусовому виконанню. Натомість виконавець відповідача протиправно відкрив виконавче провадження та прийняв у ньому спірні постанови.

Тому позивач звернувся до суду з позовною заявою 16.06.2025, в якій просить суд: визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2025 ВП № 78351352, про стягнення виконавчого збору від 12.06.2025 ВП № 78351352, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.06.2025 ВП № 78351352, про арешт коштів боржника від 12.06.2025 ВП № 78351352.

Судом постановлено ухвалу про відкриття провадження 25.06.2025 (суддя Осіпова О.О.).

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що до відповідача надійшла заява про примусове виконання постанови третьої особи, яка є виконавчим документом. Тому виконавець правомірно відкрив виконавце провадження, у межах якого прийняв спірні постанови. Оскільки законодавчі підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження були відсутні. Виконавцем на підставі ухвали суду загальної юрисдикції про забезпечення позову було зупинено стягнення у виконавчому провадженні до набрання законної сили рішенням суду у справі № 591/5532/25.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги. Також позивач подав клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 , то керівником апарату суду видано розпорядження від 14.01.2026 № 603 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 14.01.2026 справу розподілено на суддю Сидорука А.І.

Судом було прийнято справу до провадження 22.01.2026 (суддя - Сидорук А.І.). засідання у справі призначено на 03.02.2026 на 13 год. 00 хв.

Учасники справи про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в електронній формі, клопотань про відкладення розгляду справи та інших пояснень не надали. Тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Встановлені судом обставивни справи.

Третьою особою було прийнято постанову від 13.05.2025 № Х 05/25-12 про накладення адміністративного стягнення на позивача у виді штрафу у сумі 25000 грн за вчинення правопорушення, передбаченого нормою ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

21.05.2025 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла позовна заява позивача про визнання протиправною та скасування постанови третьої особи, а також заява про забезпечення позову. Зазначений факт встановлено судом з інформації, наявної на сайті Судової влади України.

Зарічним районним судом м. Суми 27.05.2025 відкрито провадження у справі № 591/5532/25 про визнання протиправною та скасування постанови третьої особи, а також забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі такої постанови до набрання законної сили рішенням суду у справі, про що постановлені ухвали.

Третя особа подає відповідачу заяву про примусове виконання постанови з постановою від 13.05.2025. Вказаний факт не заперечується сторонами.

На підставі заяви третьої особи державний виконавець відповідача 12.06.2025 відкриває виконавче провадження № 78351352 з примусового виконання постанови третьої особи, про що приймає постанову про відкриття виконавчого провадження, а також 12.06.2025 приймає постанови про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22.09.2025 у справі № 591/5532/25 скасовано постанову третьої особи від 13.05.2025.

Висновки суду та їх мотиви.

Спірні правовідносини врегульовано в тому числі Законом України ''Про виконавче провадження'' від 02.06.2016 № 1404-VIII та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом МІністра юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакціях, які були чинні станом на момент відкриття виконавцем виконавчого провадження).

Відповідно до статей 289 та 291 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги (ст.303 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу (ст.308 КУпАП).

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 ч.1 ст.4 Закону передбачено, що у виконавчому документі зазначається дата набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п.1 ст.4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Згідно з нормами частин 1 та 2 ст.12 Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Частиною 1 ст.13 Закону передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п.11 розділу І Інструкції запит виконавця є письмовим документом, який є обов`язковим для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.3 ч.3 ст.18 Закону).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Підпунктами 2 та 4 п.6 Типового положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, яке затверджено наказм Міністра юстиції України передбачено, що відділ має право: одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів.

Отже, державний виконавець наділений повноваженнями одержувати безоплатно пояснення, довідки та іншу інформацію, яка необхідна для проведення виконавчих дій, шляхом подання відповідних запитів, а також користуватися базами даних, в тому числі базами, які містять інформацію з відкритим доступом.

Як встановлено судом, постанова третьої особи від 13.05.2025, станом на момент відкриття виконавцем виконавчого провадження, в силу норми ст.291 КУпАП України, не набрала законної сили, оскільки вона була оскаржена позивачем у справі № 591/5532/25, і станом на 12.06.2025 рішення у справі № 591/5532/25 не було ухвалено.

Відповідач перед судом не довів, що виконавець, відкриваючи виконавче провадження, надсилав запити або користувався базами даних для перевірки факту набрання законної сили постановою третьої особи від 13.05.2025. Не перевірено такої інформації і після відкриття виконавчого провадження.

Суд розуміє завантаженість виконавцці, проте вказана обставина не спростовує факту наявності у виконавця повноважень щодо перевірки набрання виконавчим документом законної сили, в тому числі з відкритих відомостей сайту Судової влади України. При відсутності певної інформації і відсутності факту її перевірки не можна стверджувати про об`єктивність і правомірність дій та рішень.

Отже, суд дійшов висновку, що чотири спірні постанови державного виконавця не відповідають критеріям правомірності, які передбачені нормою ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочиснтва України, оскільки станом на момент відкриття виконавцем виконавчого провадження виконавчий документ не набрав законної сили, а виконавець не використав надані йому повноваження для перевірки такого факту.

Судові витрати.

По-перше, щодо судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн

По-друге, щодо правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст.134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, в тому числі: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.

Суд звертає увагу, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22, від 29.08.2024 у справі № 560/10132/21 та від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.

Крім того, у разі, наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою ст.134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої ст.134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 340/4492/22.

Також при визначенні суми відшкодування, то суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У позовні заяві та у клопотанні про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу позивач просить суд стягнути з відповідача такі витрати у сумі 5000 грн. На підтвердження витрат позивачем надано копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 13.06.2025, укладеного між адвокатом Петрищевим О.О. та позивачем; рахунку на оплату від 13.06.2025 № 13/06; платіжну інструкцію від АТ ''Райфайзен Банк'' про сплатупозивачем Петрищеву О.О. 5000 грн за надання юридичних послуг згідно договору від 13.06.2025 № 13/06; акту від 29.07.2025 приймання-передачі адвокатських послуг за договором від 13.06.2025 № 13/06 на суму 5000 грн; ордеру на надання правничої допомоги від 16.06.2025 серії ВМ № 1066762; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, яке видано Петрищеву О.О.

Суд враховує, що дана справа є справою незначної складності і була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). В даних првовідносинах наявна стала практика Верховного Суду. У справі було проведено виключно одне судове засідання, у яке сторони не з`явились. Вирішення даної справи залежало виключно від оскарження позивачем постанови у справі № 591/5532/25 до моменту відкриття виконавцем виконавчого провадження. Представником позивача було складено та подано до суду обов`язковий процесуальний документ - позовну заяву. Складання та подання представником позивача відповіді на відзив було його правом, а не обов`язком. Вивчення та правовий аналіз наданих клієнтом документів, входить в процес складення позовної заяви, оскільки в "юридичному сенсі" складання позовної заяви це не друкування тексту, а саме аналіз фактів та інтелектуальна робота. Направлення від імені клієнта до Зарічного відділу ДВС заяви про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а також направлення до суду від імені клієнта позовної заяви про визнання протиправними та скасування постанов, відповіді на відзив та заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу не є правничою допомогою. Справа не впливає на репутацію позивача і не викликає публічного інтересу.

Отже, суд дійшов висновку, що розумно обґрунтованими і справедливими є витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн, які і підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань другого відповідача. В іншій частині стягнення витрат на правничу допомогу, то суд відмовляє, у зв`язку з необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2025 ВП № 78351352, про стягнення виконавчого збору від 12.06.2025 ВП № 78351352, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.06.2025 ВП № 78351352, про арешт коштів боржника від 12.06.2025 ВП № 78351352.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) із Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (просп. Перемоги, 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 40211137) за рахунок бюджетних асигнувань 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп. судового збору та 3000 (три тисячі) грн витрат на правничу допомогу.

4. Витрати на правничу допомогу у сумі 2000 грн покласти на позивача - ОСОБА_1 .

5. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано суддею 09.02.2026.

Суддя А.І. Сидорук