Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №460/17277/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2026 року м. Рівне№460/17277/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 2), в якому просить суд:

визнати протиправними та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 12.08.2025 №1766 «Про призов військовозобов`язаних та резервісті на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відповідно до поіменного списку №1334/3944 від 12.08.2025, призвати на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на відповідну посаду;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 допущено грубі порушення вимог Конституції України та спеціального законодавства, що призвели до незаконного позбавлення свободи, протиправного призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, його безпідставного включення до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та подальшого утримання на військовій службі. Стверджує, 10.08.2025 ОСОБА_1 затримано працівниками поліції та фактично передано до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де його незаконно утримували без будь-якого судового рішення. При цьому твердження посадових осіб про перебування ОСОБА_1 у «розшуку» не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. 12.08.2025 відповідачем видано наказ №1766, яким ОСОБА_1 призвано на військову службу та включено до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Разом з тим, про існування зазначеного наказу позивач дізнався лише 13.08.2025 після отримання його копії під час судового розгляду скарги в порядку ст.206 КПК України. У зв`язку з цим перебіг процесуального строку звернення до суду підлягає обчисленню саме з цієї дати. Водночас, пропуск строку звернення до суду зумовлений перебуванням позивача на лікарняному у період з 03.09.2025 по 12.09.2025.

Зазначає, що ОСОБА_1 раніше засуджений, умовно-достроково звільнений та перебуває під адміністративним наглядом. Відповідно до ч.4 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» особи, засуджені за кримінальні правопорушення, передбачені статтями 152–156-1 КК України, не підлягають призову під час мобілізації. Отже, відповідач завідомо не мав правових підстав для призову ОСОБА_1 .

Водночас, у зв`язку з установленим адміністративним наглядом ОСОБА_1 зобов`язаний регулярно з`являтися до органів поліції, а його мобілізація унеможливлює виконання таких обов`язків та створює реальну загрозу скасування умовно-дострокового звільнення, що є непропорційним втручанням у його права. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_4 , приймаючи рішення про призов ОСОБА_1 , включення його до списків особового складу та подальше утримання на військовій службі, діяв поза межами наданих законом повноважень, без урахування всіх істотних обставин та всупереч прямій забороні закону, чим порушив вимоги ст.19 Конституції України та критерії правомірності, визначені ч.2 ст.2 КАС України. За таких обставин наявні правові підстави для поновлення строку звернення до суду, визнання протиправним та скасування наказу №1766 від 12.08.2025, визнання протиправним включення ОСОБА_1 до списків особового складу та зобов`язання відповідачів виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 25.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представник відповідача 1 відзив на позовну заяву не подав.

Представник відповідача 2 подав відзив на позовну заяву, в яких просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що всі дії здійснювалися в межах повноважень та відповідно вимог законодавства. При цьому відповідач 2 наголошує, що предмет спору фактично стосується порядку призову позивача під час мобілізації, який забезпечував ІНФОРМАЦІЯ_5 , тоді як військова частина не приймала рішень щодо призову. На думку відповідача 2, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки вимога про скасування наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу виходить за межі спірних правовідносин, втручається в інші правові процедури та може призвести до не виконання судового рішення. Також зазначається, що відсутність відстрочки від мобілізації не є підставою для звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а сама процедура мобілізаційного призову є незворотною, тобто навіть можливе визнання її протиправною не відновлює попередній статус особи. Посилаючись на практику Верховного Суду, відповідач 2 підкреслює, що поновлення порушеного права має відбуватися в межах саме тих правовідносин, у яких воно виникло, тобто між позивачем та РТЦК, а не військовою частиною, у зв`язку з чим просить суд повністю відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 16.10.2018 ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.156 КК України до 6 років позбавлення волі.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03.06.2022 клопотання начальника Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» Каламбета В.О. про звільнення засудженого ОСОБА_1 від подальшого відбування покарання умовно-достроково - задоволено. Застосовано до ОСОБА_1 статтю 81 КК України та умовно-достроково звільнено його від подальшого відбування покарання на невідбутий строк. Встановлено відносно засудженого ОСОБА_2 адміністративний нагляд строком до погашення судимості.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 31 липня 2024 року подання т.в.о. начальника відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, полковника поліції Олега Швеця про зміну обсягу обмежень адміністративного нагляду відносно ОСОБА_1 - задоволено. Зменшено ОСОБА_1 обсяг обмежень адміністративного нагляду, встановлених ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області №569/5556/22 від 03.06.2022 та встановлено ОСОБА_1 на невідбутий термін адміністративного нагляду, наступні обмеження: з`являтися для реєстрації у відділення поліції №2 (м.Костопіль) Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області два рази на місяць: 10-го та 25-го числа кожного місяця.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 22.01.2025 подання начальника відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, підполковника поліції Віктора Степанюка про зменшення обсягу обмежень адміністративного нагляду відносно ОСОБА_1 - задоволено. Вирішено зменшити ОСОБА_1 обсяг обмежень адміністративного нагляду та встановлено ОСОБА_1 на невідбутий термін адміністративного нагляду, наступні обмеження: з`являтися для реєстрації у відділення поліції №2 (м.Костопіль) Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області один раз на місяць: 10-го числа кожного місяця.

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 12.08.2025 за №1766 «Про призов військовозобов`язаних та резервісті на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відповідно до поіменного списку №1334/3944 від 12.08.2025 року, призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .

Вважає такі оспорювані рішення протиправними, такими, що прийняті з порушенням вимог законів, у зв`язку із чим підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Приписи ст.1 цього закону передбачають, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Відповідно до положень п.79 цього Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Згідно із приписами ч.1 ст. 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Згідно із приписами ч.6 ст. 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Згідно з п.6 ч.6 ст.37 Закону № 2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, зокрема, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суд звертає увагу, що із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 у вищевказаному вигляді було виключено.

Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин, приписи ч. 6 ст. 37 Закону № 2232 не передбачають такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а в силу приписів ч.1 ст. 37 Закону №2232 позивач є громадянином України, який підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.

Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560).

Згідно з пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, з 18.05.2024 редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.

Отже, підстава "які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.

На переконання суду, ті з військовозобов`язаних, які до 18 травня 2024 року отримали статус невійськовозобов`язаного, повторному взяттю на облік не підлягають. Проте після 18 травня 2024 року з початком дії нового законодавства, відповідно до якого засудження до позбавлення волі за тяжкою або особливо тяжкою статтею вже не є підставою для виключення з військового обліку, фактично означає, що ті хто не був виключений з обліку до 18 травня 2024 року вже не можуть це зробити та будуть перебувати на військовому обліку.

З матеріалів справи не встановлено, що позивач до 18.05.2024 був виключений з військового обліку.

З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі чи виправних робіт за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відтак, суд доходить висновку про те, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було правомірно видано наказ № 1766 від 12.08.2025 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» відповідно до поіменного списку №1344/3944 від 12.08.2025 про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .

Водночас, у питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).

З огляду на викладене вище, суд прийшов переконання про те, що після прийняття оспорюваного наказу відповідачем-1 № 1766 від 12.08.2025 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» відповідно до поіменного списку №1344/3944 від 12.08.2025 про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період солдата ОСОБА_1 , та зарахування такого солдата до списків військової частини виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові, а відтак у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо позовних вимог позивача до військової частини про визнання протиправним та скасування наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та виключення позивача із списків складу військової частини НОМЕР_1 , суд прийшов наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що на час звернення позивача до суду з даним позовом позивач вже не був військовозобов`язаним, а мав статус військовослужбовця, оскільки зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Тобто, позивач вважається таким, що з моменту прийняття на військову службу виключений з військового обліку військовозобов`язаних.

Видаючи оспорюваний наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , командир військової частин виходив з того, що направляючи особу до військової частини НОМЕР_1 територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, зокрема, для реалізації права позивача на звільнення від призову на військову службу.

Командир військової частини НОМЕР_1 не мав права не зарахувати позивача до особового складу військової частини НОМЕР_1 , адже отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу.

Відповідно до приписів п. 14 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 (далі - Інструкція № 280) зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Згідно з п.17 Інструкції № 280 забороняється зараховувати до списків особового складу військової частини наказом по стройовій частині осіб, які прибули без документів.

Докази на підтвердження заборони відповідачу 2 видати наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини відсутні.

Крім того, відповідно до пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008(далі-Положення №1153/2008), громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Суд враховує, що після видання наказу про зарахування до списків особового складу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, які не передбачають звільнення з військової служби шляхом скасування рішення про зарахування до списків особового складу військової частини чи визнання відповідних дій протиправними.

Проаналізувавши наведене вище в сукупності та в контексті встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що дії та рішення відповідачів узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача.

Суд також враховує інші аргументи та доводи позивача, зазначені у позові, однак зауважує, що вони не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах, оскільки встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору про відмову у задоволенні позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

Системний аналіз наведеного вище дає підстави дійти висновку, що дії відповідачів правомірні та узгоджуються з вимогами, встановленими частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 09 лютого 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя С.М. Дуляницька