Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №347/2853/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/2853/24

Провадження № 22-ц/4808/277/26

Головуючий у 1 інстанції КІЦУЛА Ю. С.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.,

секретар Гудяк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року, ухвалене судом у складі головуючої судді Кіцули Ю.С., у м. Косів, повний текст рішення складено 17 грудня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну черговості одержання права на спадщину,

у с т а н о в и в:

16 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з вищевказаним позовом. Вимоги позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_3 однією сім`єю в с.Город Косівського району, в його домогосподарстві за адресою АДРЕСА_1 . Як подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали з 1993 року.

За час проживання однією сім`єю вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали спільний розподіл коштів, пов`язаних з доходами та витратами, займалися благоустроєм будинку, купували меблі, техніку та інші предмети домашнього побуту, крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів.

ОСОБА_1 стверджувала, що весь свій час приділяла чоловіку, який хворів, оскільки він був особою з інвалідністю. Окрім того, турбувалася за його життя та здоров`я, купувала йому ліки, продукти харчування, виконувала хатню роботу, виконувала всі необхідні дії в інтересах чоловіка.

Через погіршення стану здоров`я восени 2023 року чоловік став дуже слабким, перебував у безпорадному стані, позивач надавала йому належний догляд до смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер вдома, саме позивач отримала медичне свідоцтво про смерть, займалася організацією та проведенням поховання.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно. За життя померлий ОСОБА_3 заповіт не склав.

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є його син - відповідач ОСОБА_2 ..

Для оформлення спадкового майна позивач звернулася до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Кабина А.Р., проте останнім їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та надано роз`яснення із рекомендацією звернутися до суду для встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років до відкриття спадщини.

Рішенням Косівського районного суду у справі №347/365/24 від 01.04.2024 року встановлено юридичний факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини.

Оскільки позивач тривалий час доглядала за спадкодавцем, який хворів та перебував у безпорадному стані, то вважає, що має законні підстави для прийняття спадщини після його смерті нарівні з відповідачем, тобто має право на зміну черговості одержання права на спадкування з другої черги на першу.

Позивач ОСОБА_1 просила суд змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3 та надати їй право на спадкування після його смерті у першій черзі.

Косівський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 10 грудня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну черговості одержання права на спадщину відмовив.

Не погоджуючись із таким рішенням, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Вважає оскаржене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, адже суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Апелянт стверджує, що померлий ОСОБА_3 потребував постійного стороннього догляду, перебував в безпорадному стані, і це підтверджується доданими письмовими доказами до матеріалів справи. Зокрема, виписки з історії хвороби свідчать про те, що дійсно у ОСОБА_3 були проблеми зі здоров`ям, він перебував на лікуванні, потребував постійного стороннього догляду та допомоги. У особи були стійкі порушення функції ходи, він страждав на епілепсію та гіпертонічну хворобу, мав розлади пам`яті й постійні запаморочення, не міг самостійно здійснювати за собою догляд. Через тяжку хворобу ОСОБА_3 потребував матеріального забезпечення та іншої допомоги, зокрема, приготування їжі, прибирання квартири, прання білизни, придбання ліків та продуктів харчування тощо.

Також зауважує, що рішенням Косівського районного суду у справі № 347/365/24 від 01.04.2024 встановлено юридичний факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини. Після ухвалення такого рішення вона повторно звернулася до нотаріуса, в якому зазначено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом наступних черг та може звернутися до суду за рішенням про одержання права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.

Суд не надав належної оцінки доказам у справі, і не встановив усі обставини, необхідні для вирішення спору.

Апелянт вказує, що тривалий час доглядала за спадкодавцем, який хворів та перебував у безпорадному стані, тому має законні підстави для прийняття спадщини після його смерті нарівні з відповідачем, тобто на зміну черговості одержання права на спадкування з другої черги на першу.

Просить скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лазоришин І.І. подав відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржене рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права та на підставі норм матеріального права.

Стверджує, що батько відповідача працював в Будинку культури і дозвілля Косівської міської ради з 2007 року до дня своєї смерті на посаді адміністратора разом з позивачкою, яка теж працює у Будинку культури.

Вказує, що відповідач ставить під сумнів твердження позивачки про те, що вона проживала із спадкодавцем однією сім`єю, оскільки батько йому не розказував про такі відносини. Позивачка з батьком мали спільних знайомих і час від часу перебували в їхньому оточенні, могли проводили спільне дозвілля у вільний від роботи час, що не доводить факт проживання сім`єю.

З моменту розлучення батьків відповідача, спадкодавець постійно працював, мав постійний стабільний заробіток та постійне місце проживання. З 2009 року він був особою з інвалідністю через профзахворювання, отримував пенсію (крім заробітної плати) в сумі 2760 грн по дату смерті, що підтверджується довідкою УГПФУ в Івано-Франківській області від 03.06.2025 p. Його заробітна плата в 2023 році становила 49 452,02 грн, згідно з довідкою з місця роботи. Таким чином, наведені факти свідчать про те, що не ОСОБА_1 піклувалася і утримувала батька, а він сам міг допомагати їй, оскільки до кінця своїх днів працював і був звільнений з роботи в зв`язку із смертю.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 також підтвердили, що до своєї смерті спадкодавець сам дбав про себе, порався по господарству, ходив в ліс по гриби, отже не перебував у безпорадному стані чи мав важку хворобу,

Просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 до апеляційного суду не явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Юрчук С.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення представника відповідача - адвоката Лазоришина І.І., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ??(а.с. 8-9).

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Кабина А.Р. спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.11).

Рішенням Косівського районного суду у справі № 347/365/24 від 01.04.2024 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Кабин А.Р., встановлено юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 протягом п`яти років до часу відкриття спадщини (а.с.12-14).

Як встановлено актами обстеження матеріально-побутових умов від 07.11.2023 року та від 08.11.2023 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали у громадянському шлюбі з 1993 року по 2023 рік за адресою: АДРЕСА_3 , вели спільне господарство за цією адресою (а.с.16-17).

Згідно з пенсійним посвідченням, довідкою до акту огляду МСЕК, ОСОБА_3 надано ІІІ групу інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом (а.с.21-23).

Довідкою № 6/2 від 29.05.2025 року підтверджено, що спадкодавець ОСОБА_3 працював у Будинку культури та дозвілля Косівської міської ради з 2007 року по 2023 рік. Його заробітна плата за період з січень 2023 року по жовтень 2023 становила 49 452, 02 грн. (а.с.69).

Помер ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, за жовтень 2023 року йому начислено заробітну плату. Отже, фактично спадкодавець ОСОБА_3 працював до дня смерті.

Позивачем долучено письмові докази фізичного стану спадкодавця, а саме копії виписок із медичної карти стаціонарного хворого №№ 6112, 3069, 5183, 4510, 3883 на підтвердження перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні у КНП «Косівська ЦРЛ» у 2022-2023 роках (а.с.97-101). З виписок вбачається, що ОСОБА_3 періодично, приблизно по 10 днів, перебував на стаціонарному лікуванні, лікарем зазначалося, що хворий кульгав, мав порушену ходу, болі, головокружіння, однак жодний з медичних документів не містить висновків про те, що ОСОБА_3 вимагає постійного стороннього догляду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що будь яких доказів на підтвердження того, що померлий ОСОБА_3 потребував стороннього догляду та перебував у безпорадному стані, матеріали справи не містять.

Колегія суддів, перевіривши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, дійшла такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Предметом позову у цій справі є зміна черговості одержання права на спадкування, що є винятком із загального правила черговості та встановлення іншого, ніж передбачено законом, порядку закликання до спадкування спадкоємців за законом.

Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених ст. 1259 ЦК України):

- перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той із подружжя, який його пережив, та батьки;

- друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

- третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

- четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;

- п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

В основі спадкування за законом є принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Частиною 2 ст. 1258 ЦК України передбачено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Системне тлумачення положень ст. 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (ч. 2 ст. 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (ч. 2 ст. 1258 ЦК України) стосується другої-п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (ст. 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (ст. 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (ч. 2 ст. 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (ст. 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (ч. 3 ст. 1260 ЦК України. Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги.

Відповідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно зі змістом ч.2 ст. 1259 ЦК України, при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Зокрема, під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування необхідна наявність всіх п`яти зазначених вище обставин.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2024 року у справі № 766/4013/16-ц та постанові від 26 червня 2024 року у справі №489/8011/18.

Також відповідна правова позиція сформована низкою судових рішень Верховного Суду у постановах: від 18 лютого 2019 року у справі №569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 26 вересня 2019 року у справі №521/6358/17 (провадження №61-11757св19), від 09 жовтня 2019 року у справі №552/8452/17 (провадження №61-48561св18), від 27 травня 2020 року у справі №755/8930/18 (провадження № 61-14692св18), від 01 червня 2020 року у справі №431/5445/19 (провадження №61-6789св20), від 18 червня 2020 року у справі №565/1046/16-ц (провадження №61-35423св18), від 27 серпня 2020 року у справі №266/2391/16 (провадження №61-1300св20), від 17 вересня 2020 року у справі №755/14155/16-ц (провадження №61-23350св19), від 02 грудня 2020 року у справі №592/1045/18-ц (провадження №61-820св20), від 01 березня 2021 року у справі №233/5990/18 (провадження №61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14 (провадження №61-14159св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18 (провадження №61-380св21).

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується і колегія суддів, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо зміни черговості одержання права на спадкування, оскільки позивачем не доведено належними, достовірними і достатніми доказами наявності передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України обставин й юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у нього могло виникнути право на спадкування у першу чергу, зокрема, здійснення нею протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем, матеріального його забезпечення, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані.

Надані позивачкою докази не містять відомостей про матеріальне утримання нею ОСОБА_3 до його смерті. Періодичне перебування спадкодавця у медичному закладі на стаціонарному лікуванні достовірно не свідчать про його безпорадний стан у розумінні частини другої статті 1259 ЦК України, також надані медичні документи жодним чином не свідчать про утримання позивачкою ОСОБА_3 власним коштом та про її належний догляд за ним як за безпомічною особою.

Отже, як убачається з матеріалів справи, самі по собі звернення ОСОБА_3 до лікарів та проходження лікування в умовах стаціонару не свідчать про те, що він не міг самостійно забезпечити умови свого життя, перебував у безпорадному стані. Висновків судово-медичних експертів про наявність такого стану у ОСОБА_3 , під час якого він був неспроможним самостійно забезпечувати свої потреби, а отже перебував у безпорадному стані, матеріали справи не містять.

Колегія суддів зауважує, що з наданої директором Будинку культури та дозвілля Косівської міської ради довідки № 6/2 від 29.05.2025 року вбачається, що ОСОБА_3 працював з 2007 року по 2023 рік і його трудову діяльність було припинено ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв`язку із смертю, а також з відповіді ГУ Пенсійного фону України встановлено, що спадкодавець отримував пенсію по інвалідності, мав доходи, з яких забезпечував себе.

Твердження ОСОБА_1 про те, що вона здійснювала опіку над ОСОБА_3 , який тривалий час знаходився у безпорадному стані, колегія суддів не приймає до уваги, адже належних доказів на підтвердження цього матеріали справи не містять, доказів не надано і при розгляді апеляційної скарги, позов ґрунтується виключно на її власній позиції.

Апеляційний суд доводи апеляційної скарги не може взяти до уваги, оскільки такі доводи не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції та встановлених судом фактичних обставин справи, враховуючи, що нових обставин та письмових доказів апелянтка не надала, які б не були досліджені судом першої інстанції та яким не було б надано належної правової оцінки.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність обставин, на які посилається позивачка як на підставу своїх вимог через відсутність належних доказів, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

Позивач не надала суду належних, допустимих, достовірних доказів на підтвердження обставин, які входять до предмета доказування за вимогами про зміну черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , тобто не надала доказів на підтвердження тривалого опікування, матеріального забезпечення померлого спадкодавця, надання нею іншої допомоги йому, тяжкої хвороби або каліцтва ОСОБА_3 , через які він був у безпорадному стані тощо.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржене судове рішення цілком відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення складено 09 лютого 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

І.О. Максюта