Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №930/2095/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 930/2095/25

Провадження № 2/727/397/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі Аниськовій К.В.

за участю:

представника позивача Головенко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Головенко Євген Васил-ьович, до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

встановив:

До Шевченківського районного суду м. Чернівці 22.10.2025 року надійшла за під-судністю справа за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Головенко Євген Васильович, до ОСОБА_2 про змен-шення розміру аліментів.

Позов мотивує тим, що відповідачка ОСОБА_2 є повнолітньою донькою позивача. При цьому, рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 30.04.2025 року на користь ОСОБА_2 з позивача, ОСОБА_3 , стягуються аліменти на її навчання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 27.02.2025 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-ох років.

При цьому, позивач вказує, що його матеріальний стан змінився, а саме: він пере-буває у шлюбі з ОСОБА_4 , від спільного подружнього життя в них є дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, в його родині народилась друга дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стверджує, що він не мав можливості оскаржувати рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30.04.2025 року, оскільки вказані обставини суд не досліджував.

Зазначає, що його дружина ОСОБА_4 з 19.06.2025 року пере-буває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку. Звертає увагу суду, що відповідачка навчається на денній формі навчання за держзамовленням.

Оскільки матеріальний стан позивача змінився, враховуючи вищевикладене, про-сить зменшити розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на її навчання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітків щомісячно, починаючи з 27.02. 2025 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-х років, призначених рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 30.04.2025 року у справі №930/546/25, на 1/8 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-х років, а також припинити стягнення за рі-шенням Немирівського районного суду Вінницької області від 30.04.2025 року у справі №930/546/25.

Позивач ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача, адвокат Головенко Є.В., в судовому засіданні позовні ви-моги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином. У відзиві на позовну заяву про-сила в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки обставини, наведені позивачем у позовній заяві – були відомі останньому на момент ухвалення рішення Немирівським районним судом Вінницької області від 30.04.2025 року у справі №930/546/25. Також зазначила, що у вказаній справі, батько, як відповідач, по-зовні вимоги визнав у повному обсязі. При прийнятті рішення просила врахувати, що вона дійсно продовжує навчання на денній формі у Буковинському державному ме-дичному університеті, при цьому не отримує стипендії та несе значні витрати, пов`я-зані з придбанням харчування, медичного одягу, навчальних матеріалів, платою за проїзд, тощо.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрун-туються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обста-вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господар-ській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказують-ся при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , позивач, ОСОБА_3 , є батьком відповідачки, ОСОБА_2 (а.с.9).

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 30.04.2025 року вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її навчання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомі-сячно, починаючи з 27.02.2025 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-х років (а.с.10-11).

Відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішен-ням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклав шлюб зі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 14 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Немирівського районного уп-равління юстиції у Вінницькій області зроблено актовий запис №101 (а.с.17).

Також, відповідно до копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.18-19).

Згідно довідки, виданої 14.08.2025 року Вінницькою філією Товариства з обме-женою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», ОСОБА_4 -рівна, яка працює фахівцем з обслуговування клієнтів (рецепція) центру обслугову-вання клієнтів ТОВ «Газорозподільні мережі України», з 19.06.2025 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку (а.с.20).

Відповідно до довідки №30 від 14.01.2025 року, ОСОБА_2 є студенткою 1-ого курсу 2024/2025 навчального року медичного факультету та навча-ється на денній формі навчання за держзамовленням за спеціальністю «222 – медицина (магістр)» з 01.09.2024 по 31.08.2025р. (а.с.16).

Відповідно до частин 1 та 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положенням ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністра-тивними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, мо-рального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1 ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духов-ного і соціального розвитку.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом ос-новної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства»).

В силу ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається од-накова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

У відповідності до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`яз-ки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розір-вання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх-ніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утри-мувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати ма-теріальну допомогу.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у част-ці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина 3 статті 181 СК України).

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначе-ний за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріаль-ного чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рі-шенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням мате-ріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріаль-не становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непра-цездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, воло-діння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інте-лектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути мен-шим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі вста-новлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оп-лати.

Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при роз-гляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що ви-рішуючи питання стосовно розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у нього інших неповно-літніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України. Що ж до макси-мального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частини тре-тьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен переви-щувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить – 3328,00 грн.

Крім того, суд наголошує, що інтереси дитини превалюють над майновим стано-вищем платника аліментів. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, які ви-кладені у постанові від 16 червня 2021 року, справа №643/11949/19.

Судом встановлено, що позивач є здоровою, працездатною особою. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перебування у нього на утриманні дружини, яка знаходиться у декретній відпустці, оскільки у ма-теріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо фактичного доходу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а томусуд не приймає до уваги твердження позивача про пе-ребування у нього на утриманні непрацездатної дружини через його недоведеність.

При вирішенні заявленого позову суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, відпо-відно до якого зміна сімейного стану позивача, а саме народження дітей, не є безумов-ною підставою для зміни розміру аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порів-няно з іншою.

У зв`язку з вищевикладеним, суд не вважає народження другої та третьої дитини достатньою підставою для зменшення обсягів обов`язків позивача ОСОБА_3 щодо утримання його повнолітньої дитини, яка продовжує навчання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Суд критично оцінює твердження позивача щодо неможливості сплачувати алі-менти на користь старшої дитини саме у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, оскільки позивачем не було документально підтверджено, що він перебу-ває у скрутному матеріальному становищі або отримує сукупний дохід, який не дозво-ляє сплачувати аліменти саме у визначеному розмірі.

Також, суд приймає до уваги визнання позивачем позовних вимог до нього щодо стягнення аліментів саме у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно під час розгляду справи №930/546/25 та враховує, що на момент прийняття рішення по вказа-ній справі позивачу було достеменно відомо про зміну сімейного стану.

Щодо перебування відповідачки на бюджетній формі навчання суд вважає необ-хідним зауважити, що законодавець не визначає перебування повнолітньої особи на бюджетній формі навчання як обставину, що звільняє або зменшує обов`язок батьків щодо її утримання.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки ар-гументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає прин-цип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших орга-нів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рі-шення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказу-вання в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що пози-вачем не було доведено та обґрунтовано необхідність зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на утримання відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , а тому в задоволенні позовних вимог щодо зменшення розміру стягуваних аліментів – необхідно відмовити.

Як передбачено ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим суд вважає необхід-ним стягнути судові витрати саме з позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ад-вокат Головенко Євген Васильович, до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеля-ційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну части-ну судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судо-вого рішення.

Повний текст рішення суду складено 09 лютого 2026 року.

Суддя: О.Є.Терещенко