Вирок від 08 лютого 2026 р. у справі №715/151/26 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/151/26

Провадження № 1-кп/715/106/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.2026 с. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42025266010000292 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , 18 грудня 2025 року близько 10 години 00 прибув на MПП «Порубне-Сірет», що розташований у с. Тереблече Чернівецького району Чернівецької області з метою перетнути Державний кордон України на виїзд з України. У ході проходження паспортного контролю, відповідно до Постанови КМУ №57 від 27.01.1995 року працівники ДПС України повинні здійснювати опитування ОСОБА_4 , як водія, який внесений у базу «Шлях» під час перетину кордону з метою підтвердження мети поїздки. Знаючи це та розуміючи, що не зможе належним чином підтвердити мету своєї поїздки, що призведе до відмови йому у перетині державного кордону України, ОСОБА_4 вирішив вплинути на працівника Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 , який перевіряв його документи. А саме, діючи умисно, незаконно, усвідомлюючи, що ОСОБА_5 , який на той час був одягнений у формений одяг, є працівником ДПС України та здійснює виконання свої службових обов`язків, є відповідальним за дотримання правил перетину Державного кордону України та уповноважений надати йому дозвіл на перетин державного кордону України або відмовити у цьому, з метою схилення останнього до вчинення дій всупереч його службовим обов`язкам, не зважаючи на попередження про кримінальну відповідальність за такі дії, надав останньому грошові кошти у сумі 4000 гривень як неправомірну вигоду за прийняття рішення щодо дозволу ОСОБА_4 перетнути державний кордон України, тобто виїхати з України.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України - надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, підтвердив обставини, які викладені в обвинувальну акті, повідомив обставини скоєння кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому та просив суд суворо не карати.

За згодою учасників судового процесу, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались. Обвинувачений правильно розуміє фактичні обставини справи, що підтверджується його показаннями, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, а тому суд, згідно вимог ч. 3 ст.349 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та оголошенням матеріалів кримінальної справи, які характеризують обвинуваченого.

Суд вважає доведеним, що викладене в обвинуваченні діяння мало місце і містить склад злочину. Встановлено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 є склад злочину, передбаченогоч. 1 ст. 369 КК України, а саме надання неправомірної вигоди службовій особі за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Вирішуючи питання про розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України належить до нетяжких злочинів, особу винного, дані про його перебування на обліку у лікарів нарколога чи психіатра відсутні, також відсутні відомості які його негативно характеризують, майновий стан, зі слів обвинуваченого працює водієм та має стабільний дохід, до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Як пом`якшуючі покарання ОСОБА_4 обставини, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає: визнання вини, щире каяття у вчиненому та активне сприяння у розкритті злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, відсутні.

З огляду на викладені обставини, в даному випадку суд не вбачає підстав для застосування вимог ст.69 КК України, при цьому вважає за необхідним призначити обвинуваченому покарання у вигляді мінімального штрафу в межах санкції статті по якій він обвинувачується.

Призначення вказаного покарання, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам правопорушення, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.

Запобіжний захід на досудовому слідстві обвинуваченому не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374, 377 КПК України КПК України суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, і призначити йому міру покарання, у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави.

Речові докази:

-грошові кошти у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень, вісьмома купюрами номіналом 500 (п`ятсот) гривень кожна із серійними номерами: ГА7507154, ЕП5349125, ХБ3707516,ЄВ1994317,ЄБ1452834, АЕ2489916, ЕЗ9473348,ЄА2902972, поміщених до сейф пакету CRI 1085222, які зберігаються у відділенні № 2 (м. Герца) СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області - конфіскувати в дохід держави;

-нагрудну боді-камеру номер S908150, яка зберігається у ДПС України – залишити ДПС України;

-відеозапис з нагрудної камери прикордонника на одному цифровому носії інформації – залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

СУДДЯ: