Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №641/8472/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/808/2026 Справа № 641/8472/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі :

головуючого - судді Маньковської О.О.,

за участю секретаря судових засідань Микитюк В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮнітКапітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми заборгованості.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 12.09.2024 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідач уклали кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора та ознайомився з актуальною редакцією Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАКС КРЕДИТ». Після чого добровільно зареєструвався на сайті Кредитодавця, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані. Відмова відповідача від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для її проведення має наслідком відмову Кредитодавця від встановлення ділових відносин з позичальником та від укладення з позичальником кредитного договору. Таким чином, під час укладення кредитного договору первісним кредитором здійснено ідентифікацію та верифікацію відповідача згідно з вимогами, встановленими Постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами кредитного договору. В Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. На виконання умов кредитного договору, 12.09.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "Профітгід" на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від ТОВ "Профітгід" з відміткою та додатком до нього. 14.05.2025 між Первісним кредитором та позивач уклали договір факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, зокрема, до відповідача. Враховуючи, що відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 20 485,68 грн., яка складається з 12 240 грн - заборгованість по тілу кредита; 8245,68 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 4080 – заборгованість за штрафними санкціями, а також судові витрати в розмірі 2422,40 грн – судовий збір та 7000 грн. витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 04.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подано.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд за згодою представника позивача розглядає справу у відсутності відповідачів та згідно з ч.4ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.09.2024 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідач уклали кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору (а.с. 28-32).

Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора та ознайомився з актуальною редакцією Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ». Після чого добровільно зареєструвався на сайті Кредитодавця, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані. Відмова відповідача від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для її проведення має наслідком відмову Кредитодавця від встановлення ділових відносин з позичальником та від укладення з позичальником кредитного договору. Таким чином, під час укладення кредитного договору первісним кредитором здійснено ідентифікацію та верифікацію відповідача згідно з вимогами, встановленими Постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами кредитного договору. Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 2040,00 грн., порядок сплати якої визначено умовами кредитного договору. Отже, позичальнику перераховується сума в розмірі 10200 грн.

На виконання умов кредитного договору, 12.09.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "ПрофітГід" на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від ТОВ "ПрофітГід" з відміткою та додатком до нього (а.с. 18-19).

Згідно витребуваної інформації з АТ КБ «ПриватБанк», на картку НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , 12.09.2024 року зараховано переказ в розмірі 10200 грн.

14.05.2025 між Первісним кредитором та ТОВ «ЮнітКапітал» укладено договір факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 00-9960056 від 19.09.2024 року (а.с. 46-55).

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом пере направлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2ст. 615 Цивільного кодексу України)

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.

Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов`язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З огляду на викладене, в розрізі даного спору вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним 12.09.2024 року Кредитним договором № 00-9960056, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного Договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, по відсоткам за користування кредитом, а також по передбаченим Договором санкціям.

Згідно наданій позивачем виписці по особовому рахунку заборгованість відповідача за кредитним договором 24565,68 грн., яка складається з наступного: 12240,00 грн. - заборгованість по тілу кредита; 8245,68 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 4080,00 – заборгованість за штрафними санкціями.

Відповідно до частини другоїст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості, підлягає до задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредита та відсоткам.

Разом з тим, з приводу стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 4080,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно витягу з реєстру боржників, позивачем визначено штрафні санкції за порушення відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором № 00-9960056 від 12.09.2024 року в розмірі 4080,00 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Положеннями частин 1-6 статті 137ЦПКУкраїни визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року та Додаткову угоду № 25770875022 до даного Договору, Акт прийому-передачі наданих послуг.

Верховним Судом зазначено в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, згідно Постанови Верховного суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22, визначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на те, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про те, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідача на користь позивача у визначеному останнім розмірі є об`єктивними та пропорційними. Враховуючи усі обставини спірних правовідносин у їх сукупності, суд погоджується із заявленою позивачем сумою витрат на правову допомогу та приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, в розмірі 2010,59 грн. з розрахунку: 20485,68 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х100%/24565,68 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 83 % задоволених позовних вимог; 2422,40 грн (ставка судового збору) х 83 %/100% = 2010,59 грн.

Керуючись ст.ст.11, 14, 16, 526, 530, 549, 611, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 00-9960056 від 12.09.2024 року у розмірі 20485,68 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2010,59 грн., та витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн., а всього підлягає стягненню 29496 (двадцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість) гривень 27 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, вул. Лесі України, буд. 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Маньковська