Вирок від 28 січня 2026 р. у справі №953/11457/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/11457/25

н/п 1-кп/953/502/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221130001577 від 21.10.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньо-технічною освітою, не одруженого, військовозобов`язаного, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 10.02.2017 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 (три) роки, 19.03.2025 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік; 03.10.2025 ухвалою Київського районного суду м. Харкова скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено для відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_3

обвинувачений – ОСОБА_2

секретар судового засідання – ОСОБА_4

у с т а н о в и в:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1.1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої, кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично вчиняв психологічне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він проживає в одній квартирі, що призвело до психологічних страждань останньої, а також погіршення якості її життя, що виразилось у формі втрати енергійності, втомі, фізичному дискомфорті, втраті повноцінного сну та відпочинку.

Так, 23.07.2025 близько 15:00 годині ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї матері ОСОБА_5 , що полягало у висловлюванні нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, кидався в бійку, внаслідок чого, завдано шкоду психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої. За вказані дії постановою Київського районного суду м. Харкова від 11.08.2025 ОСОБА_2 визнано винуватим, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 340,00 (триста сорок гривень) грн.

Крім того, 10.09.2025 близько 21:00 годин ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї матері ОСОБА_5 , що полягало у висловлюванні нецензурною лайкою, погрозі фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої. За вказані дії постановою Київського районного суду м. Харкова від 14.10.2025 ОСОБА_2 , визнано винуватим, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.173-2 КУпАП, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

Таким чином, ОСОБА_2 , будучи особою, яка неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП щодо особи з якою винний перебуває у близьких відносинах, вчинив умисний злочин проти життя та здоров`я особи за наступних обставин:

Так, 20.10.2025 приблизно о 14:30 ОСОБА_2 , знаходячись за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де діючи умисно, систематично та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер та наслідки своїх протиправних дій і бажаючи їх настання, вчинив психологічне та економічне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 , що виражалося у вигляді словесних образ, які полягали у висловлюваннях на її адресу нецензурною лайкою та проханням надати грошові кошти на алкогольні напої, погроз спричинити матеріальні збитки помешканню та погроз застосування відносно неї фізичного насильства. Своїми діями ОСОБА_2 подавив волю до супротиву потерпілої ОСОБА_5 та остання була вимушена виконати його вимоги та надати ОСОБА_2 грошові кошти на алкоголь у сумі 50 грн. Внаслідок таких систематичних дій ОСОБА_2 потерпіла ОСОБА_5 постійно піддається залякуванням, приниженням, психологічним стражданням, перебуває у стані емоційного пригнічення, суттєво погіршилася якість її життя, у неї спостерігається погіршення психологічного самопочуття, зниження самооцінки, втрата позитивних емоцій та жаги до життя.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиції сторони обвинувачення та захисту.

2.1.1. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та, не оспорюючи фактичних обставин, місця, часу та способу його вчинення, про яке зазначено в обвинувальному акті з приводу пред`явленого йому обвинувачення, вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та просив призначити мінімальне покарання.

2.1.2. Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим, тому просила суд визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.

2.1.3. На підставі ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведений за відсутності потерпілої ОСОБА_5 .

2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

2.2.1. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 визнав винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи, правильно розуміє зміст цих обставин, сумніви щодо добровільності та істинності його позиції відсутні, вислухавши думки сторін кримінального провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглянув кримінальне провадження у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

2.2.2. За таких обставин суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення встановлена та доведена у повному обсязі, та кваліфікує його дії за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного та економічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних, психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. Пом`якшуючі обставини - це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним кримінального правопорушення й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу кримінального правопорушення і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення покарання.

3.1.1. Щире каяття – це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

За правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51-5093км23) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення кримінального проступку. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею кримінального правопорушення (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

3.1.2. Під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу органам дізнання, досудового слідства і суду у встановленні істини у справі, з`ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття кримінального правопорушення. Це може полягати, зокрема, у повідомленні про всі відомі епізоди й обставини вчинення кримінального правопорушення; викритті інших співучасників; визначенні ролі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення; повідомленні про їхнє місцезнаходження; поданні допомоги в їх затриманні; видачі знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, майна, здобутого злочинним шляхом.

3.1.2. Тож, при встановленні обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку, протягом усього строку досудового розслідування також визнавав свою винуватість та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що виразилося у повній співпраці з органом досудового розслідування.

З огляду на обставини кримінального провадження та поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування, а також під час судового розгляду, суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно п. 1) ч. 1 ст. 66 КК України, - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

3.3. Обставиною, яка обтяжувує покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується, як нетяжкий злочин, його вид, суспільну небезпечність та наслідки. Також, суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який має середньо-технічну освіту, не одружений, військовозобов`язаний, офіційно не працевлаштований, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має зареєстроване та фактичне місце проживання, раніше судимий.

4.3. У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку, передбаченому статтями 69, 69-1 КК України, не встановлено.

4.4. З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Також, обвинуваченим ОСОБА_2 не відбуте покарання, призначене вироком Київського районного суду м. Харкова від 19.03.2025, яким останній засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, та 03.10.2025 ухвалою Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, з направленням для відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відтак, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, суд до призначеного за цим вироком покарання частково приєднує невідбуту частину призначеного ОСОБА_2 за вироком Київського районного суду м. Харкова від 19.03.2025 покарання, і остаточно визначає ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.

4.5. Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

5. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

5.1. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

6.1. Речові докази.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

6.3. Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

6.4. Заходи забезпечення кримінального провадження.

6.4.1. Запобіжний захід.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у кримінальному провадженні не застосовувався.

Ураховуючи те, що під час підготовчого та судового розгляду кримінального провадження клопотань про застосування запобіжного заходу від прокурора на розгляд суду не надходило, підстав, передбачених ст. 177 КПК України, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 19.03.2025, остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, - не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя - ОСОБА_1