Вирок від 08 лютого 2026 р. у справі №953/11716/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/11716/25

н/п 1-кп/953/507/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2026 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12020220490000954 від 03.03.2020 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Маріуполя Донецької області, з вищою освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2020 приблизно о 15:00 год., більш точний час встановити не видалось можливим, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись в службовому кабінеті №11 відділу розслідування злочинів в сфері транспорту Слідчого управління ГУНП в Харківській області, за адресою: вул. Маяковського, 22 м. Харкова, в ході раптово виниклого конфлікту зі старшим слідчим вищезазначеного відділу, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що зазначений співробітник поліції перебуває у своєму службовому кабінеті при виконанні своїх службових обов`язків, визначених Законом України «Про Національну поліцію», маючи прямий умисел на протидію здійсненню ним покладених на нього обов`язків та на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно схопив потерпілого за сорочку в районі грудей та силою потягнув на себе, від чого ОСОБА_5 втратив рівновагу та почав по інерції падати на ОСОБА_4 , який в свою чергу, тримаючись за сорочку потерпілого, впав разом з потерпілим на шафу, що знаходиться ліворуч від входу в кабінет. При цьому, ОСОБА_5 вдарився ліктем лівої руки об шафу. Намагаючись звільнитися від ОСОБА_4 , ОСОБА_5 розвернувся спиною до останнього, щоб відійти на безпечну відстань. В цей час ОСОБА_4 схопив слідчого за воріт сорочки ззаду, пошкрябавши при цьому нігтями шкірний покрив в області шиї ззаду, після чого ОСОБА_4 , знаходячись позаду та трохи ліворуч від ОСОБА_5 , обхопив його шию правою рукою та повалив на підлогу. ОСОБА_5 впав на правий бік та вдарився об підлогу правою рукою в області передпліччя, а тім`яною областю голови справа - об дверний прохід.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_4 , згідно з висновками судово-медичних експертиз № 09-940/2020 від 03.04.2020 та № 09-1307/2020 від 08.04.2020 ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми шиї у вигляді гематоми гортані, явища міогеного парезу голосовий зв`язок, фонастенії та зовнішніх ушкоджень в цій ділянці - трьох саден по задній поверхні шиї; синця на 3-му пальці лівої руки, що утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів за механізмом удару чи удару-здавлення, та які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дотримуючись засад кримінального судочинства, а саме доступу до правосуддя і змагальності сторін та свободи в поданні ними доказів, відповідно до вимог ст. 351 КПК України, допитана в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою провину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, пояснив суду, що скоїв злочин саме так як вказано в обвинувальному акті. Фактичні обставини справи, кваліфікацію злочину, а також наслідки злочину не оспорює. При цьому, зазначив, що в березні місяці 2020 року разом з гр. ОСОБА_6 пійшов до слідчого. В подальшому, у гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_5 в ході спілкування виник словесний конфлікт, в який він втрутиввся.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, зокрема, що в березні місяці 2020 року в його кабінеті виникла з ОСОБА_4 груба розмова, в ході якого останній схопив його та почав тягнути до себе, йому прийшлось вийти з-за столу та схопити ОСОБА_4 , внаслідок чого вони впали.

Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримала і сторона обвинувачення.

Сторони кримінального провадження під час судового розгляду клопотань про визнання доказів недопустимими не подавали.

Судом роз`яснені положення ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам процесу вони зрозумілі.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 , своєї вини, а також те, що сторони не піддають сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, допитом потерпілого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Суд проводив розгляд даного кримінального провадження лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Даними, що характеризують особу обвинуваченого встановлено, що він має вищу освіту, розлучений, не працюючий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та мешкання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочину, пом`якшуючу покарання обставину, особу ОСОБА_4 , його відношення до скоєного злочину, та вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі і застосувати ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, оскільки саме такий вид покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У ході досудового розслідування по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_4 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, 29.10.2025 обвинувачений звільнений з-під варти, у зв`язку із внесенням визначеної суми застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Враховуючи те, що під час судового розгляду кримінального провадження клопотань про зміну запобіжного заходу від сторін кримінального провадження на розгляд суду не надходило, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід до набрання вироком законної сили підлягає залишенню без змін.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_5 до обвинуваченого не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 /одного/ року позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього в силу ч. 1 ст. 76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 09.02.2026.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 28.10.2025 по 29.10.2025 (включно) виходячи з того, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді застави - залишити без змін.

Заставу у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., внесену заставодавцем ОСОБА_7 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, повернути заставодавцю – ОСОБА_7 відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий - суддя ОСОБА_1