Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №639/8646/25 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа №639/8646/25

Провадження №3/639/18/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2026 року м. Харків

Суддя Новобаварського районного суду міста Харкова Кісь Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративний матеріал, який надійшов із Управління патрульної поліції в Харківській області, у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 508459 від 09.11.2025, 09 листопада 2025 року о 23:08 водій ОСОБА_1 керувала автомобілем «Mazda CX5» номерний знак НОМЕР_1 в м. Харкові, по вул. Полтавський Шлях, 175, в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом продуття спеціального технічного засобу газоаналізатора «Drager Аlcotest 7510», результат якого був позитивний - 0.25‰, своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 пояснила, що 09.11.2025 року приблизно о 23 год. 10 хв. вона, перебуваючи у тверезому стані, керуючи автомобілем свого друга MAZDA CX-5, номерний знак НОМЕР_1 , рухалась по вул. Полтавський шлях у м. Харкові від поста с. Пісочин у напрямку м. Харкова. Алкогольні напої вона не вживала. У вказаний час поблизу будинку № 175 по вул. Полтавський шлях у м. Харкові її зупинив автомобіль патрульної поліції. На вимогу інспектора поліції вона надала своє посвідчення водія. При цьому поліцейський не повідомив їй конкретну причину зупинки її автомобіля з детальним поясненням підстав, з яких патрульні вимагають документи. У процесі спілкування співробітник поліції повідомив їй, що у неї є ознаки алкогольного сп`яніння і запропонував їй пройти огляд на стан сп`яніння на місці з використанням приладу Драгер. Вона дала свою згоду. Потім вона, на вимогу інспектора поліції, 6 разів продула в трубку приладу Драгер, і тільки на 6-й раз прилад показав результат 0,25 проміле. З результатами приладу Драгер вона не погоджується. Вона була абсолютно твереза, будь-які ознаки алкогольного сп`яніння у неї були відсутні. Після цього співробітник поліції склав щодо неї протокол за ст. 130 ч. 1 КУпАП за керування ТЗ у стані алкогольного сп`яніння. Свою провину у скоєнні правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП вона не визнає повністю. Вважає дії співробітників поліції упередженими та незаконними. Цього правопорушення вона не вчиняла. Протокол щодо неї складено необґрунтовано та незаконно.

Захисник Тарасов О.С. просив провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог захисник посилався на недоведеність належними та допустимими доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а відтак і порушення нею вимог п. 2.9 «а» ПДР.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи ОСОБА_1 та її захисника – адвоката Тарасова А.С., суд приходить до таких висновків.

За змістом ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Системний аналіз вищезазначених положень КУпАП дає підстави вважати, що, керуючись законом, суддя зобов`язаний оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

В пункті 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від від 10 жовтня 2001 р. № 1306(далі за текстом - ПДР) встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 2.9. «а» ПДР України водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 508459 від 09.11.2025 додано: довідка інспектора ВАП УПП в Харківській області, згідно якої ОСОБА_1 отримувала посвідчення водія; диск з відеозаписами, зокрема здійсненого за допомогою портативного відеореєстратора патрульного поліцейського, на якому зафіксовано процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння; роздруківка дослідження з використанням газоаналізатора «Drager Аlcotest 7510» та акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в яких зафіксовано результат огляду - 0,25 ‰; направлення на медичний огляд до КНП ХОР «ОКНЛ» водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння від 09.11.2025; рапорт поліцейського УПП щодо виявленого правопорушення.

Надаючи оцінку доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9. «а» ПДР та скоєнні адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі, суд виходить з такого.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляд визначається Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (далі за текстом – Інструкція №1452/735), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року (далі за текстом – Порядок №1103).

Так, згідно з п. 2 Порядку №1103 - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції №1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п.п. 1, 4, 7 розділу ІІ Інструкції №1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Як вбачається з долученої захисником Тарасовим О.С. інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу «Drager Аlcotest 7510» (розділ «Проведення вимірювань») - при виявленні алкоголю у видиху рекомендується через 10-15 хвилин провести повторний вимір для підтвердження результатів.

Натомість з дослідженого відеозапису, здійсненого за допомогою портативного відеореєстратора патрульного поліцейського вбачається, що на пропозицію патрульних поліцейських Сорока Л.В. 6 разів продувала газоаналізатор «Drager Аlcotest 7510», і тільки на 6-й раз прилад показав результат 0,25 ‰. При цьому, не дивлячись на пограничний, близький до дозволеного показника (0,2 проміле) результат, та наявну похибку газоаналізатора «Drager Аlcotest 7510» - 0,017‰, що наведена у інструкції з його експлуатації, ОСОБА_1 не було запропонованопровести повторний вимір для підтвердження результатів.

Крім того з наведеного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 після проведення дослідження за допомогою газоаналізатора неодноразово висловлювала свою незгоду з результатами огляду, відмовляючись підписувати акт огляду.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Також за змістом п. 7 розділу І Інструкції №1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Згідно п. 6 Порядку №1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Системний аналіз вищезазначених положень діючого законодавства свідчить, що належними доказами керування водієм транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та порушення ним саме вимог п. 2.9. «а» ПДР є: 1) результати огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проведений на місці зупинки, у разі згоди водія з такими результатами; 2) результати огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, у випадку незгоди водія з результатами огляду, проведеного працівником поліції на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів.

У випадку ж, якщо особа незгодна з результатами огляду, проведеного працівником поліції на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, але відмовляється від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, то вона порушує вимоги п. 2.5. ПДР, та може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Не дивлячись на це, працівники поліції не запропонували у встановлений законодавством належний спосіб ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а почали запевнювати її, що це «оптимальний для неї варіант». Зокрема, один з працівників патрульної поліції зазначив: «якщо водій відмовляється, то зараз їдемо до лікарні, там лікар вже підтверджує точний факт, там вже вибору не буде. Я сказав, який вибір оптимальний.».

Cуд зазначає, що водій має вільно користуватись наданими законом правами, зокрема таким правом є в даному випадку право не погодитись з результатом огляду та пройти повторно огляд у медичному закладі.

В той же час, суд вважає що процедура роз`яснення поліцейським особі її прав не повинна мати таку форму, коли він проявляє ініціативу та виступаючи «радником» цієї особи, висловлює власну думку стосовно доцільності або недоцільності використання особою її прав, і у такий спосіб фактично схиляє її до дій, які за умови відсутності таких «порад» особою би не вчинялись.

Працівник поліції належним чином не роз`яснив права ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, навпаки, зазначивши, що проходження такого огляду матиме для ОСОБА_1 негативні наслідки, порівняно з підписанням нею результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного працівниками поліції на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів.

Таким чином своїми діями та висловлюваннями працівники поліції фактично ухилися від виконання вимог п. 6 Порядку №1103, створивши у ОСОБА_1 впевненість у безперспективності проходження огляду у закладі охорони здоров`я.

У постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18 зазначено, що правова процедура (fair procedure — справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Верховний Суд у цій постанові також вказав, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.(ч. 5 ст. 266 КУПАП)

Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакцій проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Європейський суд з прав людини у п. 77 Рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, MessegueandJabardo v. Spain) від 06 грудня 1988 року звернув увагу, що зміст принципу презумпції невинуватості, який закріплено п. 2 ст. 6 Конвенції, вимагає щоб тягар доведення покладався на сторону обвинувачення і будь-який сумнів тлумачився на користь обвинуваченого.

Під час розгляду справ про адміністративні правопорушення судам необхідно дотримуватися принципів диспозитивності, свободи в поданні учасниками справи суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення права на захист, верховенства права, а також прецедентної практики Європейського суду з прав людини, спрямованої на додержання положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої стандарти та вимоги кримінального провадження поширюються на провадження у справах про адміністративні правопорушення ( справа "Надточій проти України" рішення від 15.05.2008 року, справа Озтюрк проти Німеччини " рішення від 21.02.1984 року, Маліге проти Франції рішення від 23.09.1998 року, Гурепко проти України від 08.04.2010 року).

Конституційний суд України в абзаці 2 п. 4 Рішення від 26.02.2019 р. № 1-р/2019 також вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «IN DUBIO PRO REO», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищенаведених обставин, допущених працівниками патрульної поліції порушень процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, невиконання ними вимог п. 6 Порядку №1103, відсутності в матеріалах справи висновку закладу охорони здоров`я про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, за умови її незгоди з результатами огляду, проведеного на місці зупинки працівниками патрульної поліції, а також суттю правопорушення, зазначеного у протоколі серії ЕПР 1 № 508459 від 09.11.2025 – порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9. «а» ПДР (керування транспортними засобом в стані алкогольного сп`яніння), на переконання суду, матеріалами справи не доведено належними доказами вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зазначеного в протоколі.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до положень п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з вищенаведеного, провадження у даній справі підлягає закриттю у зв`язку відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

На підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити, за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги через Новобаварський районний суд міста Харкова до Харківського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Суддя Д.П. Кісь