Вирок від 08 лютого 2026 р. у справі №638/14865/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/14865/25

Провадження № 1-кп/638/1062/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань- ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченої – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025226050000063 від 06 квітня 2025 року, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізюм Харківської області, громадянки України, заміжньої, не працюючої, раніше не судимої, не є особою з інвалідністю, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні осіб похилого віку не має, зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 01 квітня 2025 року (точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе) в порушення вимог Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року, діючи умисно, реалізовуючи протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання для особистого вживання без мети збуту, особливо небезпечної психотропної речовини «PVP», перебуваючи за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Аеродромна, буд. 55, за допомогою свого мобільного телефону, в інтернет мережі «Instagram», здійснила замовлення особливо небезпечного наркотичного засобу «PVP», шляхом доставки у відділення № 3 ТОВ «Нова пошта», яке знаходиться за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Гоголя, 12.

В подальшому ОСОБА_4 05.04.2025 року (точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалось за можливе), реалізовуючи свій протиправний умисел направлений на придбання особливо небезпечної психотропної речовини для особистого вживання без мети збуту, отримала посилку у відділенні №3 ТОВ «Нова пошта», яке знаходиться за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Гоголя 12, та в подальшому перебуваючи на автобусній зупинці, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пр-т. Незалежності, навпроти будинку № 32 була зупинена працівниками Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області.

Так, 05 квітня 2025 року, в період часу з 21 години 13 хвилини по 21 годину 52 хвилин, під час проведення слідчої дії, а саме огляду місця події на автобусній зупинці, розташованій за адресою: Харківська область, м. Ізюм, по проспекту Незалежності, напроти будинку № 32, ОСОБА_4 добровільно видала полімерний пакет прозорого кольору, в якому знаходився зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору масою 2,7560 грам, яка згідно висновку експерта № CE-19/121-25/9175-ЗПРАП від 24.04.2025 містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в складі наданої речовини становить 1,9572 грама, що згідно наказу Міністерства охорони здоров?я України від 01.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», являється великим розміром.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст.309 КК України визнала повністю та пояснила, що вчинила злочин, який їй інкриміновано при викладених вище обставинах, обставини злочину не оспорювала, пояснила причини та обставини скоєного. Зазначила, що належні висновки для себе зробила і більше подібного не повториться.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення - злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до вимог ч.3,4 ст. 349 КПК України.

Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_4 та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 309 КК України, а саме як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у великих розмірах.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної та обставини які пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч.4 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 309 КК України є нетяжким злочином.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, не є особою з інвалідністю, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні осіб похилого віку не має, заміжня, офіційно не працевлаштована, зареєстрована та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судима.

В якості обставини, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , на підставі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , на підставі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових кримінальних правопорушень".

Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи вищевикладене відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений кримінального правопорушення лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальній правопорушень.

Так, в справі "Скополла проти Італії" від 17.09.2009, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Так, санкція ч. 2 ст. 309 КК України передбачає такі види покарання: штраф та позбавлення волі.

Розглядаючи питання про призначення покарання обвинуваченій у виді штрафу, суд враховує вимоги п. 2 вищевказаної Постанови щодо врахування майнового стану обвинуваченої, бере до уваги те, що остання не працює.

Тобто, на думку суду, обвинувачена ОСОБА_4 , буде неспроможна виконати покарання у виді штрафу, а тому такий вид покарання призначити неможливо.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжкого злочину, конкретні обставини за яких вчинене дане правопорушення, особу винуватої, наявність обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченій та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій, і вважає за необхідне призначити їй покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі.

При цьому, враховуючи приведені обставини, тяжкість правопорушення, особу обвинуваченої, суд приходить до висновків про можливість виправлення обвинуваченої без відбуття покарання, однак в умовах здійснення контролю за її поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України.

Саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нею кримінальних правопорушень.

Згідно з абзацом третім пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання. При цьому частиною першою статті 165 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Захід забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_4 у кримінальному провадженні не застосовувався.

Враховуючи те, що під час підготовчого судового засідання та судового розгляду кримінального провадження клопотань про застосування запобіжного заходу від прокурора на розгляд суду не надходило, підстав, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_4 згідно ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. 12, 65, 67, 70, 72 КК України, ст. ст. 100, 349, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї в силу ст.76 КК України обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили, не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/121-25/9175-НЗПРАП, які складають 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 20 коп.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: сейф-пакет № 6063575 з пояснювальним написом та об?єктом дослідження який знаходиться на зберіганні в УЛМТЗ ГУНП в Харківській області – знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1