Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №398/5581/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5581/25

провадження №: 2/398/517/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"26" січня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Шинкаренко І.П., за участю секретаря судового засідання Черткова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «ФК «Факторінгс» звернулося до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 69214,44 грн, а також понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.02.2008 між ВАТ КБ «НАДРА» (ПАТ КБ «НАДРА») з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, було укладено Кредитний договір №764322/МБ, згідно умов якого позичальник отримала кредит у сумі 15000,00 доларів США строком до 04.02.2015. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.09.2011 по цивільній справі № 2-1384/11, стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «НАДРА» заборгованість за кредитним договором у розмірі 123586,72 грн. Судове рішення відповідачем не виконується. 15.07.2020 між ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» (ідентифікаційний код 40696815) та ПАТ «КБ «НАДРА» було укладено Договір №GL48N718070_I_1 про відступлення прав вимоги, які передбачали відступлення Банком прав на користь ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» за Кредитним договором. 20.07.2020 між ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» (ідентифікаційний код 40696815) та ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» було укладено Договір №20/07/2020 про відступлення прав вимоги, а також Додаток №4 до Договору відступлення прав вимоги. Позивач здійснює нарахування 3% та сум інфляційних втрат за період 02.04.2017 до 29.10.2021 включно, загальний розмір яких становить 69215,44 грн., з яких 52251,89 грн - інфляційне збільшення, 16963,55 - 3% річних. Крім цього, у позовній заяві зазначає, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

Ухвалою судді від 05.09.2025 відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачам визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 08.09.2025 суд перейшов від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

07.12.2025 представник відповідача – адвокат Гулий А.В., подав до суду відзив на позовну заяву просив суд відмовити в задоволенні позову ТОВ «ФК «Факторінгс», стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати, справу розглянути у відсутності відповідача. Зазначив про відсутність в матеріалах справи документів, які б підтверджували набуття ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» усіх прав кредитора за кредитним договором, а саме доказів виконання ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» вимог встановлений п. 2, 4 Договору № GE48N718070_I_1 про відступлення права вимоги від 15.07.2020 року. Крім того наполягав, що відповідач не отримував від ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором, отже відповідач мав право не виконувати свого обов`язку новому кредитору ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП».

Згідно витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження ПАТ “КБ"НАДРА” двічі відкривали виконавчі провадження проти відповідача і станом на сьогодні вони обидва завершені та відповідач не перебуває в реєстрі боржників.

З посиланням на п. 6-1 Розділу IV"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування», п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зазначив, що нарахуванні позивачем інфляційні втрати та 3% річних мають бути списані починаючи з 24 лютого 2022 року, а тому ці суми не можуть бути стягнуті з відповідача.

Зазначив, що приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред`являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовної давності, а кредитора - обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги.

Зазначив про порушення позивачем позовної давності, оскільки рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.09.2011року по цивільній справі №2-1384/11, набрало законної сили12 жовтня 2011 року, тобто позичальник 12 жовтня 2011 року повинен був сплатити заборгованість повністю, але не сплатив, із цієї дати банк довідався про порушення свого права на отримання всієї суми заборгованості та мав право впродовж строку позовної давності звернутися до суду за захистом своїх прав, проте пред`явив позов тільки у серпні 2025 року, тобто з пропуском позовної давності.

12.12.2025 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати просив суд покласти на відповідача, подав до суду докази оплати ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» договору про відступлення права вимоги. Зазначив, що відповідач отримував повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ«ФК«ФАКТОРІНГС», а тому був обізнаний про обставини заміни кредитора у зобов`язанні. Звернув увагу суду, що чинне законодавство та судова практика чітко визначають, що при розгляді справ щодо стягнення 3% річних та сум інфляційних втрат, які нараховані через невиконання боржниками судового рішення, не має значення факт наявності чи відсутності відкритого виконавчого провадження та перебування/не перебування виконавчого листа на виконанні. Крім того вважає, що є завідомо помилковою позиція відповідача, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат згідно статті 625 ЦК України не можуть бути задоволені через сплив трирічного строку з часу ухвалення судового рішення, або через відсутність відповідача у Реєстрі боржників, або через відсутність відкритого виконавчого провадження.

Звернув увагу суду, що позивачем заявлено період з 02.04.2017 року до 29.10.2021 року включно, а тому твердження відповідача про те, що позивач з 24.02.2022 року повинен списати інфляційні втрати та 3% річних є помилковим. Зазначив, що у позивача не може виникнути обов`язку щодо списання відповідачу інфляційних втрат та 3% річних починаючи з 24.02.2022 року, бо такі вимоги позивачем не заявлені.

В цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, перебіг цього строку є зупиненим і до тепер внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану.

Подання ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» позову без обмеження останніми трьома роками, що передували його подачі, є обґрунтованим, що підтверджується чинним законодавством України та судовою практикою.

Щодо пред`явлених позивачем вимог за період тривання карантину, зазначив, що на період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками),однак не звільнив від відповідальності,визначеної статтею 625 ЦК України, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону №540-ІХ. На період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками),однак не звільнив від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, що навмисно проігноровано відповідачем.

Констатував факт того, що оскільки основна вимога кредитора захищена у судовому порядку шляхом ухвалення рішення, за яким з відповідача стягнено заборгованість за вказаним кредитним зобов`язанням, тому грошове зобов`язання ОСОБА_1 жодним чином не можна вважати натуральним чи задавненим, як про те каже відповідач у відзиві.

На думку представника позивача, що оскільки досі не виконано заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.09.2011 року по цивільній справі №2-1384/11 за позовом ПАТ «КБ«Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач має беззаперечне право на подання позову у будь-який час до моменту виконання судового рішення, у тому числі позивач мав право і на пред`явлення позову у вересні 2025 року.

Сторони у судове засідання не з`явилися, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, судову практику, суд дійшов до наступного висновку.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Судом встановлено, що 04.02.2008 між ВАТ КБ «НАДРА» з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, було укладено кредитний договір №764322/МБ, згідно умов якого позичальник отримав кредит у сумі 15000,00 доларів США строком до 04.02.2015.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.09.2011, справа 2-1384/11, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» кредитну заборгованість станом на 28 березня 2011 року по договору кредиту № 764322/МБ від 04 лютого 2008 року, що складає 123 586,72 грн.

15.07.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір відступлення права вимоги №GL48N718070_І_1, згідно якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло права вимоги ПАТ «КБ «Надра» до позичальників, іпотекодавців, поручителів, зазначених у Додатку №1-5 до вказаного Договору про відступлення права вимоги, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №764322/МБ.

20.07.2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Факторінгс» був укладений договір відступлення права вимоги №20/07/2020, згідно якого ТОВ «ФК «Факторінгс» набуло права вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до позичальників, іпотекодавців, поручителів, зазначених у Додатку №1-4 до вказаного Договору про відступлення права вимоги, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №764322/МБ.

У зв`язку їз невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість.

До теперішнього часу грошове зобов`язання є невиконаним у повному обсязі, відповідач ухиляється від повернення кредитних коштів, тобто безпідставно користується грошовими коштами, а тому у позивача виникло право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до розрахунку поданого до суду позивачем загальний розмір заборгованості за період з 02.04.2017 до 28.10.2021 становить 69215,44 грн., з яких 52251,89 грн - інфляційне збільшення, 16963,55 - 3% річних.

Згідно ч. 2 п.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача у цьому зобов`язанні.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Однак, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Тобто, за змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до статті 526, 599 ЦК України. Таким чином, позивач відповідно до зазначеної норми має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання навіть після рішення суду.

Враховуючи те, що зобов`язання між сторонами встановлено рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.09.2011 по цивільній справі № 2-1384/11, а відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, що ним не спростовано, тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу за період прострочення з 02.04.2017 по 28.10.2021.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

У даній справі позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість у розмірі 69215,44 грн., з яких 52251,89 грн - інфляційне збільшення, 16963,55 - 3% річних за користування грошовими коштами, яка нарахована на підставі ст. 625 ЦУ України.

Наданий представником позивача розрахунок, відповідачем не спростований.

Стосовно доводів представника відповідача про пропуск позивачем позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для подачі позовної заяви про стягнення 3% річних та інфляційного збільшення застосовується загальна позовна давність.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року по справі № 127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину."

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцевіта перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та у період ведення воєнного стану, цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд звертає увагу, що у даній справі підлягають застосуванню пункти 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо продовження строків позовної давності.

Таким чином, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України у серпні 2025 року, тоді як його право на звернення стягнення обмежується строком загальної позовної давності тривалістю у три роки, при цьому вказаний строк, з огляду на застосування пунктів 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України підлягає продовженню у межах трьох років до введення на всій території України карантину у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, з огляду на продовження позовної давності на строк дії карантину та на період ведення воєнного стану, суд вважає, що позовна давність позивачем не пропущена, тому відсутні підстави для її застосування до спірних правовідносин.

Доводи представника відповідача щодо необхідності пред`явлення позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат разом із позовною вимогою про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат та твердження щодо закриття виконавчого провадження не мають правового значення для вирішення справи про стягнення грошових коштів в порядку ст. 625 ЦК України з огляду на те, на чинне законодавство України не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Вимога кредитора про стягнення заборгованості за кредитом вже захищена у судовому порядку, оскільки рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.09.2011 по цивільній справі № 2-1384/11, яке набрало законної сили, було стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором. З урахуванням зазначеного, позивач має право на стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі кредитного договору та було підтверджене рішенням суду від 12.09.2011 року, оскільки вимога кредитора була захищена в судовому порядку.

Суд зауважує, що відповідач не подавав контррозрахунку заборгованості та документів, які підтверджують часткове або повне погашення боргу.

Інші твердження сторін не спростовують висновків суду.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

На підставі наведеного, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» (код ЄДРПОУ 40298218, адреса місцезнаходження: 49000 м. Дніпро, вул. Крутогірний Узвіз, буд. 15А) заборгованість за період з 02.04.2017 по 28.10.2021 у розмірі 69215 (шістдесят дев`ять тисяч двісті п`ятнадцять) грн 44 коп., з яких 52251,89 грн - інфляційне збільшення, 16963,55 - 3% річних за користування грошовими коштами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» (код ЄДРПОУ 40298218, адреса місцезнаходження: 49000 м. Дніпро, вул. Крутогірний Узвіз, буд. 15А) витрати по сплаті судового збору в розмірі по 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено до 26 січня 2026 року.

Суддя І.П. Шинкаренко