Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №188/2170/25 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/2170/25

Провадження № 2/188/985/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа №188/2170/25

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Свириденко Людмила Василівна

про визнання неправомірною постанови нотаріуса, зобов`язати вчинити нотаріальну дію та встановлення факту прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , є сином померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, вчасно звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та пакетом підтверджуючих документів. Однак, 30 травня 2025 року приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Л.В. винесла постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи це тим, що договір купівлі-продажу, на підставі якого батько набув право власності на вказаний будинок, укладений через Промислово-товарну біржу, нібито є таким, що не породжує юридичних наслідків.

Підстави для задоволення позовних вимог є обґрунтованими як з юридичної, так і з фактичної точки зору. Договір купівлі-продажу, на підставі якого було набуте право власності на спірне майно, був укладений через Промислово-товарну біржу у 2001 році, зареєстрований 02.11.2001 за № 11/01-НДПП. Такий спосіб укладення договорів був законним на той момент і прямо допускався чинним тоді законодавством, зокрема Законом України «Про товарну біржу», Цивільним кодексом УРСР у редакції, чинній до 2004 року.

Право власності на зазначений об`єкт було зареєстроване в установленому порядку в органах БТІ. Це підтверджено довідкою Павлоградського МБТІ від 04.06.2025 № 20835. Відсутність електронного запису в сучасних реєстрах не скасовує дії попередньої державної реєстрації та не може бути підставою для заперечення наявності у спадкодавця правового статусу.

Водночас нотаріус, відмовляючи у видачі свідоцтва, фактично поставив під сумнів дійсність укладеного договору, посилаючись на його укладення через біржу. Така оцінка не є правом нотаріуса. Відповідно до частини четвертої статті 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не має повноважень визнавати правочини недійсними. Це є виключною компетенцією суду.

Позивач також зазначив, що є єдиним фактичним спадкоємцем, який вчинив усі необхідні дії для оформлення права на спадщину. Окрім позивача, заяву про прийняття спадщини подавала також дружина, батька позивача на момент його смерті - ОСОБА_3 . Однак, починаючи з 2012 року, вона не вчинила жодних дій, спрямованих на оформлення спадщини, не з`являлася до нотаріуса і її місце перебування наразі невідоме. Відповідно до частини першої статті 1270 Цивільного кодексу України, особа, яка не прийняла спадщину у встановлений законом строк, вважається такою, що її не прийняла.

Мати позивача - ОСОБА_4 є лише співвласницею частки зазначеного будинку, яку вона набула у власність на підставі договору купівлі-продажу разом із батьком позивача. Однак вона не є спадкоємицею, оскільки на момент смерті батька вже не перебувала з ним у шлюбі. Таким чином, частка матері не входить до складу спадкового майна.

Крім того, позивач є учасником бойових дій і забезпечення його законного права на спадкування як для військовослужбовця є не лише правовим обов`язком, а й моральним імперативом. Для позивача оформлення спадщини — це не лише реалізація його права, а й питання життєвої стабільності, пов`язаної із поверненням до мирного життя після служби.

Позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідачем у якості відзиву надано до суду письмову заяву з обґрунтуванням правомірності своїх дій.

Постанова винесена правомірно, згідно ст.49 Закону України «Про нотаріат», так як відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Статтею 47 УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2ст. 48 цього Кодексу. Тобто, УЦК УРСР 1963 року встановлена вимога щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу тільки жилих будинків. А наданий договір купівлі-продажу, зареєстрований 02.11.2001 року. Промисловою товарною біржею за р. 11/01 НДПП. Також з довідки наданої КП Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації від 04.06.2025 року, яка долучена до справи і не була надана нотаріусу, вбачається що на будинок «А» право власності зареєстроване на підставі вище зазначеного договору. А будинок "Б" - 2005 року побудови, сіни "б" - 2005 року побудови, гараж "В" - 2005 року побудови, фундамент "Е", збудовані самочинно, що також порушує норми законодавства, не подано належним чином оформлений документ, що підтверджує право власності на вище зазначені самочинно збудовані будинок та будівлі та документи, що підтверджують прийняття в експлуатацію самочинного будівництва вказаного будинку та будівель.

Видати свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я позивача на1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , буде порушенням законодавства та прав ще одної спадкоємиці, так як спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину є син померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружина померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ., яка своєчасно подала заяву про прийняття спадщини.

В судове засідання сторони надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Вивчивши позов та долучені документи, суд приходить до висновку, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.49 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3«Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України № 17-12/44 від 10 квітня 1998 року «Щодо діяльності товарних бірж» передбачено, що, беручи до уваги вимоги ст.227ЦК України (в редакції 1963 року), яка передбачає особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини), якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, недотримання цієї вимоги згідно з ст.47ЦК України (в редакції 1963 року) тягне недійсність договору, таким чином, зазначений договір набуватиме чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.227. Цивільного кодексу Української РСР, у редакції, чинній до 2004 року і на час укладання угоди про купівлю-продаж будинку, Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 ЦК УРСР

цього Кодексу).

Відповідно до Довідки від 04.06.2025 року №20835 КП Павлоградського міжміського БТІ домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з двох будинків: будинок "А", будинок "Б".

Право власності на будинок "А" по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , станом на 08.11.2001р. на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 02.11.2001р. Промисловою товарною біржею за р. 11/01- НДПП та записано в реєстрову книгу №27-147.

Дані по реєстрації права власності надані станом на 31.12.2012р.

Згідно інвентаризаційної справи встановлено, що станом на 15.05.2012р. Будинок "Б" - 2005 рік побудови, сіни "б" - 2005 рік побудови, гараж "В" - 2005 рік побудови, фундамент "Е" збудовані самочинно.

Крім того, відповідно до винесеної нотаріусом постанови належним спадкоємцем є також ОСОБА_3 , яка своєчасно прийняла спадщину.

Таким чином нотаріусом правомірно винесено постанову про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку з господарчими будівлями спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач для захисту свого права має право звернутись до суду з позовними вимогами про визнання договору купівлі-продажу дійсним, права власності на самовільно збудоване померлим нерухоме майно та визнання в судовому порядку права власності на спадкове майно за законом.

Відповідно до ст.141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пункту 13 частини 1статті 5 Закону України “Про судовий збір” від 8 липня 2011 року, який набрав чинності 1 листопада 2011 року зі змінами, від сплати судового збору звільняються позивачі - учасники бойових дій.

Враховуючи зазначене, судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.49 ЗУ «Про нотаріат», ст.227. Цивільного кодексу Української РСР, ст.ст. 4,76,89, 141, 258, 264-265, 280-282 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Свириденко Людмили Василівни про визнання неправомірною постанови нотаріуса, зобов`язати вчинити нотаріальну дію та встановлення факту прийняття спадщини відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О. М. Курочкіна