Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №204/8995/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/8995/25

Провадження № 2/204/542/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого – судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

20 серпня 2025 року АТ «ПУМБ» звернулося до суду із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 в якій прохає стягнути із неї заборгованість за кредитним договором № 2001695637901 у розмірі 39 204 гривні 55 копійок (а. с. 1-3).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 28 вересня 2020 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001695637901, за яким останній банком надано кредит у сумі 7 500 гривень, який у подальшому було збільшено до 25 000. Зазначено, що відповідачка свої кредитні зобов`язання належним чином не виконує довготривалий строк. Заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 09 квітня 2025 року становить 39 204 гривні 55 копійок, яка складається: із заборгованості за кредитом – 24 468 гривень 74 копійки, заборгованості за процентами – 14 735 гривень 81 копійка та заборгованості за комісією – 0 гривень.

Ухвалою суду від 25вересня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а. с. 62), копія якої надіслана сторонам у справі за вихідним № 23849/25-вих/2/204/4269/25 від 25 вересня 2025 року (а. с. 63).

Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року у справі здійснено перехід від розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, до спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а. с. 70).

Представниця позивача в судове засідання не з`явилася, у позові, з-поміж іншого, прохала про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі (а. с. 8).

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 84), в якій позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247 ЦПК України, ухвалив рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що 28 вересня 2020 року відповідачка звернулася до позивача з заявою № 2001695637901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а. с. 9).

Так, зі змісту вказаної заяви вбачається, що підписанням цієї заяви клієнт підтвердив отримання Публічної пропозиції на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті послуг, які можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Відповідачка просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку миттєвого випуску (не персоніфіковану) НОМЕР_2 та встановити на поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 3 000 гривень зі сплатою, зокрема, відсотків за користування кредитним лімітом відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки; розрахунковий день 30 число місяця, платіжна дата 30 число місяця.

Згідно з приписами розділу «Підтвердження та запевнення» даної заяви, клієнт підтвердив, зокрема, що ознайомлена з ДКБО, Тарифами банку та цілком згодна, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, … до підписання заяви отримав у письмовій формі інформацію згідно ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на сайті банку. В дату підписання цієї заяви йому надано ДБКО (як публічну частину договору) за посиланням: ДКБО, а також шляхом розміщення на сайті банку, зокрема у розділі «Звернення та безпека» за закладкою «Документи».

10 квітня 2025 року позивач звернувся до відповідачки з письмовою вимогою (повідомленням) № КНО-44.2.2/580 про повернення кредитних коштів за кредитним договором, при цьому зазначивши суму заборгованості станом на 09 квітня 2025 року у розмірі 39 204 гривні 55 копійок .

З наданої позивачем виписки по особовим рахункам відповідачки (а. с. 22 на звороті - 24 та на звороті) вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами та, частково здійснювала платежі на погашення заборгованості за тілом кредиту й відсотками за його користування, що в подальшому призводило до автоматичної рекласифікація стандартної заборгованості за основним боргом в прострочену, договірне списання коштів на погашення кредитного договору, автоматичне погашення строкової заборгованості, договірне списання коштів на погашення заборгованості та надходження грошових коштів для погашення заборгованості.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до наданого банком розрахунку у відповідачки станом на 09 квітня 2025 року включно існує заборгованість у розмірі 39 204 гривні 55 копійок , яка складається: із заборгованості за кредитом – 24 468 гривень 74 копійки, заборгованості за процентами – 14 735 гривень 81 копійка та заборгованості за комісією – 0 гривень (а. с. 21-22).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи (а. с. 22 на звороті – 24 та на звороті), може бути належним доказом щодо заборгованості відповідачки за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Отже, виписка по картковому рахунку у сукупності з іншими доказами є підтвердженням чи користувався відповідач кредитними коштами, якщо користувався, то в якому розмірі, чи здійснював повернення кредитних коштів позивачу, якщо здійснював, то в якому розмірі, та чи не перевищує сума повернутих відповідачем кредитних коштів суму отриманого ним кредиту.

Дослідивши надані банком докази, суд вважає, що заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками є таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а відтак позовні вимоги в підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення на користь АТ «ПУМБ» із ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 2001695637901 від 28 вересня 2020 року заборгованості у сумі 39 204 гривні 55 копійок , яка складається: із заборгованості за кредитом – 24 468 гривень 74 копійки, заборгованості за процентами – 14 735 гривень 81 копійка та заборгованості за комісією – 0 гривень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене, суд здійснює розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача 50% сплаченого ним при зверненні до суду судового збору, а також повертає 50% судового збору позивачу із Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «ПЕРШИЙУКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙБАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; ЄДРПОУ 14282829) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість за кредитним договором № 2001695637901 від 28 вересня 2020 року заборгованості у сумі 39 204 (тридцять дев`ять тисяч двісті чотири) гривні 55 (п`ятдесят п`ять) копійок, яка складається: із заборгованості за кредитом – 24 468 (двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят вісім) гривень 74 (сімдесят чотири) копійки, заборгованості за процентами – 14 735 (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять) гривень 81 (вісімдесят одна) копійка та заборгованості за комісією – 0 (нуль) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Повернути Акціонерному товариству «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна