Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №175/8167/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/8167/25

Провадження № 2/175/1828/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"05" лютого 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Яшиної М.В,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення різниці вартості спадкового майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення різниці вартості спадкового майна, в обґрунтування якого вказує на те, що 05.12.2024 року уклав з відповідачкою договір про поділ спадкового майна, в якому було передбачено зобов`язання відповідачки сплатити різницю вартості спадкового майна в сумі 440 000, 00 грн. до 05.06.2025 року на користь позивача. Також було зроблено розписку в якому було передбачено зобов`язання відповідачки сплатити різницю вартості спадкового майна рівними частками протягом 6 місяців до 05.06.2025 року. Проте свої зобов`язання відповідачка не виконувала, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з ОСОБА_2 440 000, 00 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Представник відповідача – адвокат Холодняк В.М. подав до суду відзив, в якому заперечував проти позовних вимог, вказував, що син відповідачки - ОСОБА_3 до смерті проживав у квартирі АДРЕСА_1 та співмешкав разом із жінкою, яка за свої кошти придбала меблі в зазначену квартиру. Після повномаштабного вторгнення росії на територію України 24 лютого 2022 року, син разом із своєю співмешканкою залишили зазначену квартиру і виїхали з м. Крамторська. Після смерті сина, його співмешканка попросила ОСОБА_2 віддати їй з квартири сина, належні їй меблі. ОСОБА_4 непогоджувався їх віддавати, але ОСОБА_2 їх віддала, оскільки вони неналежали синові, а належали його співмешканці. За те, що ОСОБА_2 віддала з квартири меблі, яка за домовленістю мала перейти по спадщині онуку, останній вимагав сплати йому кошти, які ОСОБА_2 були сплачені в сумі 15000 доларів США. Таким чином під час підписання Договору 05.12.2024 і виникло питання щодо занесення до його змісту суми 440000 грн. і сторони мали на увазі що це кошти за мебель, які ОСОБА_2 пообіцяла сплатити ОСОБА_5 . Сторона відповідача звертає увагу на те, що за змістом Договору про поділ спадкового майна від 05.12.2024 ніяким чином невизначено вартість кожного спадкового майна, а тому сума 440000 грн. нічим непідтверджена щодо вартості саме майна про яке обумовлено в Договорі. Оцінка вартості спадкового майна непроводилася. Відповідач зазначає, що Позивач звертаючись до суду бажає стягнути з ОСОБА_2 суму коштів, яка нею вже була сплачена Позивачу. Таким чином відповідач за даним позовом вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Представник позивача – адвокат Гур`єв В.М. подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначав, що свої зобов`язання по поверненню грошових коштів Відповідач не виконав, що змусило позивача звертатися до суду. На теперішній час відповідач позовні вимоги не визнає і згідно наданого відзиву стверджує про наявність якихось інших домовленостей які були між нею та позивачем. При цьому свої доводи відповідачка нічім не підтверджує, а саме головне не оскаржує договір про поділ спадкового майна.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заперечував проти позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до Договору про поділ спадкового майна укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори Краматорського районного округу Донецької області Полянських В.В. 05.12.2024 року реєстровий №2134, вбачається, що:

сину – ОСОБА_1 переходить на праві особистої власності: автомобіль, марки – TOYOTA, модель – LANDCRUISER PRADO, тип – легковий універсал, рік випуску – 2008, д.н.з. – НОМЕР_1 ; квартира загальною площею 65,4 кв.м., житлова площа 38,7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

матері – ОСОБА_2 переходить на праві особистої власності: нежитлове приміщення вбудоване в житловіий будинок (магазин-бар), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок та допоміжні будівлі та споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка, площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно Договору про поділ спадкового майна укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05.12.2024 року, вбачається, що різниця вартості майна сплачується ОСОБА_2 в сумі 440 000 гривень 00 копійок, які остаточно повинні бути сплачені до 05.06.2025 року. Факт остаточного розрахунку буде підтверджений відповідною заявою сторін, яка підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до написаної ОСОБА_2 розписки про отримання коштів, відповідачка брала на себе зобов`язання виплатити грошові кошти рівними частками протягом шести місяців до 05.06.2025 року.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1278 Цивільного кодексу України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом (стаття 1267 Кодексу).

Відповідно до вимог частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Таким чином, суд вважає договір про поділ спадкового майна укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05.12.2024 року, сторонами визначено, що різниця вартості майна сплачується ОСОБА_2 в сумі 440 000 гривень 00 копійок, які остаточно повинні бути сплачені до 05.06.2025 року.

Суд критично ставиться до посилання відповідачки, що сума 440000 грн., які ОСОБА_2 пообіцяла сплатити ОСОБА_1 , це кошти за мебель, оскільки договором про поділ спадкового майна від 05.12.2024 року такого передбачено не було, проте було передбачено, що факт остаточного розрахунку буде підтверджений відповідною заявою сторін, яка підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, під час розгляду справи було встановлено, що факт невиконання умов Договору про поділ спадкового майна укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05.12.2024 року, не спростований відповідачкою, будь-яких доказів сплати за договором або відсутності обставин, наведених позивачем, ОСОБА_2 не надала.

З урахуванням викладеного, урахувавши зміст Договору про поділ спадкового майна укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05.12.2024 року, визначені договором обов`язки, суть спору між сторонами, суд дійшов висновку про наявність встановлених законом підстав для розірвання договору стягнення різниці вартості спадкового майна.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 4 400 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 4, 11, 19, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення різниці вартості спадкового майна – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , різницю вартості спадкового майна згідно умов договору про поділ спадкового майна від 05.12.2024 року у розмірі 440 000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , сплачений судовий збір у розмірі 4 400 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Білоусова