Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №192/2368/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/2368/25

Провадження № 2/175/3594/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"09" лютого 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Зубченка Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ: 42640371) через свого представника звернулося до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 31.07.2024 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ЕКО ФІН» кредитний договір №37577899, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн. 00 коп. із зобов`язанням повернути кредит 30.07.2026 року. Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка становить 17779 грн. 96 коп., з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) – 3 959 грн. 60 коп.; заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 13503 грн. 60 коп. 11.08.2025 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 11-08/25, відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №37577899.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 року справу було передано до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.10.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду подала відзив, у якому зазначила, що не ухиляється від обов`язку сплачувати основну суму кредиту, проте не має фінансової можливості сплачувати відсотки та штрафні санкції у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем. На підставі викладеного відповідач просила суд звільнити її від сплати відсотків та штрафних санкцій, посилаючись на їх неспівмірність із сумою основного боргу, а також просила врахувати її соціальні та життєві обставини.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, 31.07.2024 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ЕКО ФІН» договір про споживчий кредит №37577899, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором ZmRjY2E4.

Відповідно до умов кредитного договору кредит надається в загальному розмірі: 4000 грн., строк користування кредитними коштами складає 730 (днів), який починається з 31.07.2024 року та закінчується 30.07.2026 року (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 13.08.2024 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 30.07.2026 року.

Згідно п. 2.6 договору, проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі — 365% відсотків річних (денна процентна ставка 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду.

З наданої виписки по картковому рахунку за період з 31.07.2024 року по 11.08.2025 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти у сумі 4 000 грн. У подальшому за вказаним рахунком здійснювалося нарахування відсотків за користування кредитом, а також мала місце часткова сплата заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, що становить 17779 грн. 96 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 3 959 грн. 60 коп.; заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 13503 грн. 60 коп.

11.08.2025 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 11-08/25, відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №37577899.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 628 ЦК України Договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано договір про споживчий кредит №37577899, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, позивачем було належним чином доведено укладення між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит, та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 4000 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Дослідивши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши докази, суд доходить висновку, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вимога про стягнення заборгованості в розмірі 3959 грн. 60 коп. за тілом кредиту є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 13820 грн. 36 коп. суд виходив з наступного.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 5 ч. 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Так, згідно пункту 2.6. укладеного договору про споживчий кредит було встановлено, що проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі - 365% відсотків річних (денна процентна ставка 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду.

Пунктом 2.7. договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) ставкою в розмірі – 365 % відсотків річних від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Суд звертає увагу, що в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року по справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

Також відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 13820 грн. не є співрозмірною сумі тіла кредиту у розмірі 4000 грн., що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зменшити розмір процентів за вказаним договором до 4000 грн.

Отже, загальна сума, що підлягає стягненню за договором, з урахуванням зменшення суми заборгованості за процентами складає 7959 грн. 60 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1355 грн 55 коп.

Щодо витрат на правову допомогу, суд виходив з наступного.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Крім того, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, а також беручи до уваги складність справи та обсяг наданих послуг, тривалість судових засідань, критерій реальності адвокатських витрат, розумність розміру витрат, суд доходить висновку, що витрати відповідача на оплату послуг адвоката у сумі 9000 грн є завищеними, у зв`язку з чим, вважає за необхідне зменшити їх розмір до 5000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.19, 27, 89, 141, 274-275, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ: 42640371) заборгованість за договором №37577899 від 31.07.2024 року у сумі 7959 грн (Сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень) 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ: 42640371) сплачений судовий збір у розмірі 1355 грн 55 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ: 42640371) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель