Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №173/3290/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3290/25

Провадження №2/173/573/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 лютого 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» про виділення в натурі в окремий об`єкт та визнання права власності на будинок

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» про виділення в натурі в окремий об`єкт та визнання права власності на будинок.

Згідно з поданою позовною заявою позивач просить виділити в натурі належну їй частку спільного майна, що складається з 1/2 частини житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці № 1221010100:09:008:0039, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та виділити ОСОБА_2 в натурі належну їй частку спільного майна, що складається з 1/2 частин житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та просить припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на таке: 24 вересня 1997 року вона отримала в дар 1/2 частину ідеальних частини житлового будинку садибного типу розташований за адресою : АДРЕСА_1 .

Інший співвласник ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 мала 1/2 частини житлового будинку садибного типу. Після її смерті право власності на частину будинку набула ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що має бажання продати будинок, однак через визначену частину житлового будинку і цілу частину земельної ділянки, яка є у власності останньої, виникли проблеми з продажем вказаного майна.

Письмове запрошення позивача з`явитися до нотаріальної контори для вирішення питання щодо виділення в окремі частки належного майна, відповідачем проігноровано.

Позивач зазначає, що протягом багатьох років намагалась вести діалог з проханням навести лад в документах, однак інший співвласник не бажає вести діалог.

Згідно з висновком щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, виданого 20 лютого 2025 року ТОВ «Верхньодніпровське БТІ», за технічними показниками об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 може бути виділено в окремий об`єкт.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 05.12.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі за вказаним позовом.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 12.01.2026 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Відповідач в судове засідання не з?явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки в удове засідання не повідомила.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Між сторонами виникли правовідносини із визнання права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Договору дарування, посвідченого 24.09.1997 р. приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу, є власником частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією відповідного договору.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.02.2021 р. у справі № 279/4966/16-ц (з посиланням на постанови ВСУ від 16.11.2016 р., справа № 6-1443цс16 та від 03.04.2013 р., справа № 6?12цс13), у законодавстві закріплено загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Відповідно до копії Державного Акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 075279 позивачу належить земельна ділянка, площею 0,1571 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Інша земельна ділянка площею 0,130 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності ОСОБА_3 .

В лютому 2025 року позивач звернувся до КП «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації», яким виготовлений технічний паспорт на будинок садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та надано висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості майна, оціночна вартість об`єкта за результатами оцінки становить 101000 грн.

В натурі житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не поділений та знаходиться у спільній частковій власності.

Відповідно до висновку судового експерта за результатами провеедення будівельно-технічної експертизи № 1152/08/23 за технічними показниками частина об`єкта нерухомого майна може бути виділена в натурі. Склад новоутворених об`єктів нерухомого майна: об`єкт № 1: АДРЕСА_2 ( ОСОБА_1 ), об`єкт № 2: АДРЕСА_1 ( ОСОБА_2 ).

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 сформульовано висновок про те, що визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Власниці частини будинку, ОСОБА_1 , в житловому будинку садибного типу належать: літ. А1: кухня 1-3 (було 2-2) площею 14,5 кв.м.; жила 1-4 (було 2- 3) площею 17,8 кв.м.; жила 1-5 (було 2-4) площею 10,4 кв.м. В прибудові до житлового будинку а1: кухня 1-2 (було 2-1) площею 8,1 кв.м. В прибудові до житлового будинку а2: тамбур 1-1 (було І) площею 3,8 кв.м. Загальна площа: 55,1 кв.м. в т.ч. жила 28,7 кв.м. Літня кухня В2, Сарай В1, Сарай М1, Прибудова до сараю м1,Навіс м2, Гараж Г1, Навіс П1, Вбиральня Т, Літній душ Р1, Навіс У1, Паркан № 3,Паркан № 6, Паркан № 7, Паркан № 8, Хвіртка № 4,Ворота № 5, Мощення І, зливна яка з/я.

Власниці частини будинку, ОСОБА_2 (спадкоємиця), в житловому будинку садибного типу належать: літ. А1: кухня 1-2 площею 14,1 кв.м.; жила 1-3 площею 18,3 кв.м., жила 1-4 площею 8,9 кв.м. В прибудові до житлового будинку літ. аЗ : кухня 1-1 площею 13,0 кв.м., кладова 1-5 площею 2,0 кв.м. Загальна площа 56,3 кв.м., жила 27,2 кв.м. водогін № 2, хвіртка № 9, паркан № 10.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦПК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України, є спільною частковою власністю.

За приписами ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном,що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 583/2924/20 зазначено, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні ст.181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється самостійні об`єкти майна.

Частина будинку з господарськими будівлями та спорудами, що пропонується до виділу, розташована на земельній ділянці, яка належить позивачу.

Визначальним для виділу/поділу будинку, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу/поділу будинку відповідно до часток співвласників. До такого висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 р. у справі № 545/3753/16-ц.

Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

При вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18), у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19) та у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року в справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21) вказано, що «кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому.

Згідно з статтею 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Тобто за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ (ст. 367 ЦК України) з визначенням розміру виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися в результаті його поділу й належать позивачеві та відповідачеві.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження N 61-22087св19) зроблено висновок, що "відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ВП Верховного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 поділ спільного майна (ст. 367 ЦК України) відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні (ст. 364 ЦК України) тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Тобто, за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві (п. 6.19.3. постанови ВП ВС від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20).

Згідно зі статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість і справедливість суду.

Ухвалена Європейська хартія про Закон «Про статус суддів» (Страсбург, 8-10 липня 1998 року) установлює, що цей закон має на меті забезпечення компетентності, незалежності та неупередженості, яких кожна особа законно очікує від судових органів і від кожного судді, якому доручено захищати її права, і він виключає будь-яке положення чи будь-яку процедуру, які могли б похитнути довіру до цієї компетентності, незалежності й неупередженості.

У постанові від 26 червня 2018 року у справі № 809/1231/16 Верховний Суд зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

До початку розгляду судом справи по суті позивач має право у спосіб подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 264/4263/16-ц).

Право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі № 819/1420/15).

За приписами статті 5 ЦП України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За таких обставин, за наявності лише двох співвласників спірного майна та з огляду на те, що при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого співвласника визначається автоматично і в подальшому зміні не підлягає, суд, з метою недопущення порушення прав відповідача, частково задовольняє позов та замість виділу частки у натурі присуджує поділ спільного майна із визначенням конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися в результаті такого поділу та належать кожній зі сторін.

За приписами ст. 372 ЦП України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Враховуючи, що позивачем не заявлялось вимоги щодо розподілу судових витрат суд вважає за можливе понесені судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» про виділення в натурі в окремий об`єкт та визнання права власності на будинок – задовольнити частково.

Поділити в натурі будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 в натурі належну їй частку спільного майна, що складається з частини житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що складається із: житлового будинку садибного типу загальною площею – 55,1 кв. м., житлова площа – 28,7 кв.м. з привласненням окремої поштової адреси. В житловому будинку садибного типу літ. А1: кухня 1-3 площею 14,5 кв.м.; жила 1-4 площею 17,8 кв.м.; жила 1-5 площею 10,4 кв.м. В прибудові до житлового будинку а1: кухня 1-2 площею 8,1 кв.м. В прибудові до житлового будинку а2: тамбур 1-1 площею 3,8 кв.м. Літня кухня В2, Сарай В1, Сарай М1, Прибудова до сараю м1,Навіс м2, Гараж Г1, Навіс П1, Вбиральня Т, Літній душ Р1, Навіс У1, Паркан № 3,Паркан № 6, Паркан № 7, Паркан № 8, Хвіртка № 4,Ворота № 5, Мощення І, зливна яма з/я.

Поділити в натурі будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_2 в натурі належну їй частку спільного майна, що складається з частини житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що складається із: житлового будинку садибного типу загальною площею – 56,3 кв.м., житлова площа – 27,2 кв.м. В житловому будинку садибного типу літ. А1: А1: кухня 1-2 площею 14,1 кв.м.; жила 1-3 площею 18,3 кв.м., жила 1-4 площею 8,9 кв.м. В прибудові до житлового будинку літ а3: кухня 1-1 площею 13,0 кв.м., кладова 1-5 площею 2,0 кв.м., водогін № 2, хвіртка № 9, паркан № 10.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Суддя О.А. Кожевник