Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №490/9326/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1107/2026 Справа № 490/9326/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Могила Д.І., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 з вимогами про стягнення з нього пені за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 158 914 ,80 грн за період з 01 лютого 2022 по 31 жовтня 2025 року.

Свої вимоги позивачка мотивує наступним. Так, з 30.12.2015 року до 26 жовтня 2021 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі , від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва по справі № 490/2948/19 від 20.05.2019 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04 квітня 2019 року і до досягнення ним повноліття.

Проте відповідач свої зобов`язання не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість по аліментах 158 914 грн 80 коп згідно розрахунку заборгованості, наданого державним виконавцем. Вказана заборгованість, як вважає позивачка, виникла саме з вини відповідача, який мав можливість сплачувати аліменти, проте ухилявся від своїх обов`язків.

Відповідч вже шість років працює за кордоном, має стабільну заробітгну плату не менше 3000 євро на місяць.

У зв`язку з простроченням сплати аліментів на підставі ст. 196 Сімейного кодексу України Позивачка просить стягнути з Відповідача пеню за прострочення сплати аліментів. За її розрахунком загальний розмір пені складає 643 046, 90 гривень, проте розмір пені не може перевищувати загальний розмір заборгованості боржника, отже цю суму вона просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 10.11.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по аліментам. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

26.01.2026 року до суду надійшла заява від відповідача , в якій просить розглядати позов за його відсутності, повністю не згоден з позовними вимогами.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, від до суду надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність, просить задвольнити позов в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

З 30 грудня 2015 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва по справі № 490/2948/19 від 20.05.2019 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Миколаїв Миколаївської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04 квітня 2019 року і до досягнення ним повноліття, допустивши негайне виконання рішення в розмірі суми платежу за один місяць.

Центральним ВДВС було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва по справі № 490/2948/19 .

Як вбачається з розрахунку заборгованості від 31.10.2025 року Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві у межах виконавчого провадження про стягнення з платника аліментів ОСОБА_2 - 1/6 частки від доходів - станом на день розрахунку складає заборгованість 101 255 гривень.

Також загальна сума штрафів , накладенизх державним виконавцем на борджника, складає 57659,80 грн.

Згідно наданого розрахунку заборгованості по аліментам, злютого 2022 року відповідачем жодного разу не спдлачено аліменти на утримання дитини.

Загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: р=(А1 х 1 %xQ 1) + (А2х l%xQ2)+………(Anxl%xQn), де: р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову: Al - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Таким чином, загальна сума пені за несвоєчасну сплату аліментів за виконавчим провадженням № НОМЕР_4 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , 2017 р.н., з ОСОБА_2 становить: за лютий 2022 року - 14 374,50 грн ( 1050 грн х 1% х 1369 дні просторочення).

Отже, суд повністю погоджується із розрахунком пені позивачки , який здійснено у відповідності діючого законодавства та загальна сума пені за період з лютого 2022 року по жовтень 2025 року складає 643 046,88 грн.

Разом з тим, сума пені до максимальної межі 100% сукупного розміру заборгованості зі сплати аліментів має становити відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, а отже 101255, 00 грн .

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначені СК України. Обов`язок матері, батька утримувати дитину та виконання указаного обов`язку регламентовано нормами глави 15 СК України, до яких належать і норми ст. 196 Кодексу, якою передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках,що регламентовано ч. 1 ст. 13 ЦПК України

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в нормах СК України або за домовленістю в договорі сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи ( постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21, постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 206/4992/21).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 181 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Так, у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного правового висновку. Передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується наступним чином. Заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, формула така: заборгованість за місяць * кількість днів заборгованості * 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, вважаючи, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Відповідно до положень п.22 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3, передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням.

Згідно із частиною 4 статті 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Оскільки відповідач безпідставно не сплачував на користь позивачки аліменти на утримання дитини та за період злютого 2022 по жовтень 2025 у повному обсязі , то у нього утворилась заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, то у зв`язку з цим позивачка має право на стягнення з нього неустойки (пені).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача по сплаті аліментів на утримання сина становить101 255 грн.

У відповідності до ст. 196 СК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 може бути стягнута пеня за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в розмірі, що є не більше 100 відсотків заборгованості, яка існувала станом на дату подання позову до суду. А тому, заявлена позовна вимога щодо стягнення пені є частково обґрунтованою у розмірі 101 255 грн.

Суд звертає увагу, що розмір штрафу , який також по суті є штрафними санкціями за несвоєчасну сплату аліментів платником, не входить до сукупного розміру заборгованості саме зі сплати аліментів, отже не має враховуватися до граничної суми пені відповідно ст. 196 СК України.

Враховує суд і пріоритетність інтересів дитини, яка продовжує зростати і кожного дня потребує утримання та виховання і майнових вкладень у духовний розвиток; різноманітність потреб сина відповідача, який перебуває у малолітньому віці, задоволення яких потребує значних майнових видатків на його утримання.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки пені по сплаті аліментів підлягають частковому задоволенню.

Доказів, які б спростовували висновки суду, матеріали справи не містять. Відповідач не надав суду жодних доказів чи пояснень стосовно відсутності вини у несплаті аліментів на утримання малолітнього сина.

Зважаючи на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.12,81,141,247,263-265,279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів згідно рішення Центрального районного суду м. Миколаєва по справі № 490/2948/19 від 20.05.2019 року, за період з 01 лютого 2022 року по 31 жовтня 2025 в розмірі 101 255 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_5 ) на користь держави 1211 грн 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 09 лютого 2026 року

Суддя О.А. Гуденко