Рішення від 22 вересня 2025 р. у справі №488/1891/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1891/25

Провадження № 2-а/488/55/25

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2025 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Чемерової Н.В.,

за участю: представника відповідача Середи Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2025 до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла вказана вище позовна заява ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 за № 196/2025 від 17.04.2025 він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Цією ж постановою нього накладений штраф у розмірі 17 000 грн. Постанова мотивована тим, що 02.03.2025 о 14.00 год. позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою № 2548782, хоча був належним чином оповіщений відповідно до п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Цю постанову позивач вважає безпідставною і такою, що була винесена з порушенням чинного законодавства.

Вказує, що 03.04.2025 в Уманській філії Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет», де він здобуває освіту, йому вручили повістку про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних 11.04.2025.

11.04.2025 уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_2 молодший сержант ОСОБА_3 склав протокол № 196/2025 про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке полягало у тому, що 02.03.2025 о 14.00 год. позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою № 2548782. Постановою № 196/2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф.

Вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення без участі позивача, не надав можливості подати докази, порушили його процесуальні права.

Зазначає, що повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 02.03.2025 не отримував, оскільки за задекларованим місцем проживання не проживає з початку повномасштабного вторгнення.

Посилаючись на викладене просив оскаржувану постанову визнати неправомірною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Ухвалою судді від 12.05.2025 позовна заява залишена без руху, а позивачу встановлено строк для усунення її недоліків.

Після усунення недоліків позовної заяви позивачем, ухвалою судді від 03.06.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні. Призначене перше судове засідання.

19.06.2025 представник відповідача подав відзив, у якому заперечував проти позову через його необґрунтованість та безпідставність, просив відмовити у його задоволенні та посилався на те, що позивач був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності при обставинах, що викладені в оскаржуваній ним постанові.

У судовому засіданні 23.09.2025 представник відповідача підтримала заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву, у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові докази, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII) визначено, що мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до ч. 3 статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Крім того, частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, крім іншого:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Положеннями частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Об`єктивною стороною вказаного правопорушення є порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період, відмова від отримання повісток, проходження медичного огляду, тощо.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до приписів ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи, як і на момент вчинення позивачем вищенаведених дій та винесення оскаржуваної постанови, правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з повісткою № 2548782 від 20.02.2025, сформованою ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 мав з`явитися 02.03.2025 о 14.00 год. для уточнення даних до вказаного ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до протоколу № 196/2025 від 11.04.2025 уповноважена посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 – відповідальний виконавець мобілізаційного відділення молодший сержант ОСОБА_3 встановив, що 11.04.2025 о 09.00 год. в приміщенні мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 під час звірки військово-облікових документів було виявлено, що ОСОБА_1 не прибув 02.03.2025 за повісткою № 2548782 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , хоча був належним чином оповіщений відповідно до п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 10.00 год. 17.04.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У протоколі наявний підпис позивача, примітка про відсутність питань щодо змісту протоколу та розписка про отримання другого примірника протоколу.

Постановою № 196/2025 від 17.04.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено, що 02.03.2025 о 14.00 год. позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою № 2548782, хоча був належним чином оповіщений відповідно до п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Цією ж постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 грн. Постанова підписана т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 .

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об`єкту; б) об`єктивної сторони; в) суб`єкту; г) суб`єктивної сторони.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року був затверджений «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок). Згідно з п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Судом встановлено і не заперечується позивачем, що він не з`явився 02.03.2025 о 14.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 і не повідомив про причини своєї неявки чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Статтею 235 КУпАП визначено, що адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Стаття 280 КпАП України встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.

На виконання ст. 254 КУпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Процедуру складання протоколів визначає Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3.

Відповідно до пунктів 1-6 розділу ІІ цієї Інструкції, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол складається українською мовою. Не допускаються закреслення чи виправлення записів, що вносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписано особою, щодо якої він складений. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляється прочерк.

У протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст статті 63Конституції України та роз`яснюються права та обов`язки, передбачені статтею 268КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.

Уповноважена посадова особа, яка склала протокол, пропонує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознайомитися із складеним протоколом, дати письмове пояснення по суті вчиненого правопорушення із проставлянням свого підпису та дати. Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, можуть бути викладені на окремому аркуші з відміткою про це в протоколі.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право робити зауваження і надавати пояснення щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу уповноважена посадова особа, яка складала протокол, робить про це відповідний запис та засвідчує його своїм підписом із зазначенням дати. Відмова від пояснення або підписання протоколу також може підтверджуватися підписами свідків. Відмова від підписання протоколу, а також відсутність свідків не є підставами для припинення складання протоколу.

До протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

З огляду на досліджені судом матеріали справи про адміністративне правопорушення, протокол у справі № 28/2025 складений відповідно до вимог вказаної Інструкції. Тому є безпідставними посилання позивача його представника на те, що позивач неналежним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а його відмова від підписання протоколу не оформлена належним чином.

Керуючись ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, судом встановлено що позивач до ІНФОРМАЦІЯ_6 о 14:00 год. 02.03.2025 не з`явився, про причини своєї неявки ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та наведених вище приписів щодо завдань КУпАП, дії відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення та ухвалення оскаржуваної постанови розцінені, як добросовісні та такі, що направлені на реалізацію відповідачем своїх повноважень встановлених КУпАП.

Дослідивши оскаржувану постанову, встановлено що вона відповідає вимогам законодавства, оскільки містить всі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно до ст. 283 КпАП України, а позивач порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що передбачає адміністративну відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог і його скасування не вбачає.

Всебічно дослідивши обставини справи, а також надані сторонами докази кожен окремо та у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5-6, 8-9, 11, 241-245, 250, 262, 293, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складено 23 вересня 2025 року.

Суддя Я.В. Щеглова