Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №487/8434/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8434/25

Провадження № 2/487/626/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29.01.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді – Нікітіна Д.Г., при секретарі – Сідлецькій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2025 року представник позивача ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійснимта просила суд визнати дійсним Договір № 9581 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (зі сторони Продавців) та ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (зі сторони Покупців) по 1/2 частці кожному, зареєстрований на Південній товарній біржі за № 9581 від 22 січня 1999 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.11.2025 року відкрито провадження по справі та ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача подала заяву про слухання справи за його відсутності.

В судове засідання відповідачі не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного:

Як встановлено судом, 22 січня 1999 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - Продавці) уклали з ОСОБА_5 , яка діяла за себе та від імені свого неповнолітнього сина - ОСОБА_1 (надалі - Покупці) Договір № 9581 купівлі-продажу нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Цей Договір був зареєстрований на Південній товарній біржі в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» за реєстровим № 9581 від 22.01.1999 р.

Право власності на вищевказану квартиру було зареєстроване Покупцями - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по 1/2 частці за кожним від 26.01.1999 р. за реєстровим № 20171 в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, яке на момент придбання квартири, згідно з п. 1.4 р.1 «Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995 р. здійснювало державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна.

До укладення зазначеного вище Договору купівлі-продажу нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 належала Відповідачам у справі на підставі «Свідоцтва про право власності на житло» від 06.09.1996 р. за № 1754, зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації від 15.11.1996 р. за реєстровим № 20171.

01 листопада 2000 року ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_7 (її донька, моя сестра) прийняла в дар 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, Добриновою Л. А. від 01.11.2000 р. за реєстровим № 7200.

Правочин обома сторонами повністю виконаний. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв.

Усі умови Договору сторонами були повністю виконані, однак, нотаріально Договір не було посвідчено. Станом на дату подання позовної заяви жодна зі сторін ніяких вимог щодо порушення їх прав не заявляла, ніякого спору з цих питань у сторін не виникало. Договір підписаний сторонами власноруч.

Позивач відкрито володіє та користується вказаним нерухомим майном більше двадцяти п`яти років для постійного проживання. Позивач зареєстрований за вказаною адресою, регулярно сплачує комунальні платежі та утримує квартиру в належному санітарно-технічному стані.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про товарну біржу", товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Крім того, ст.2 Закону України "Про товарну біржу" встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Відповідно до ст.5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Враховуючи, що спірні правовідносини виникли в 1999 році, для їх врегулювання слід застосовувати ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору стаття 47 цього Кодексу.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Частиною 2 ст.47 ЦК УРСР (1963 р.) передбачено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Право позивача, на звернення до суду за захистом своїх майнових прав пов`язаних з правом володіння власністю не може бути обмежено позовною давністю.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі.

Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов`язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, договір зареєстрований в Миколаївському бюро технічної інвентаризації, тому позивач на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набула право власності на квартиру і правомірно володіє нею.

З огляду на зазначені обставини суд вважає, що позивачем надані належні докази на підтвердження факту укладення вищевказаного договору купівлі-продажу квартири, її виконання та обставини, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, а відтак приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу спірної квартири.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту посвідчення договору, або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору дійсним, якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, ст. 47 ч.2 ЦК України ( у редакції 1963р.), суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним Договір № 9581 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (зі сторони Продавців) та ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (зі сторони Покупців) по частці кожному, зареєстрований на Південній товарній біржі за № 9581 від 22 січня 1999 року.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354,355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення .

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Суддя Д.Г. Нікітін