Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №127/27213/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27213/25

Провадження № 2/127/5945/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №782876175 від 05 червня 2023 року в розмірі 118380 грн, мотивуючи позовні вимоги тим, що 05 червня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №782876175 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором. Зазначає, що відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору та добровільно без примусу чи тиску заявив про своє бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Вказує, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV59G2P, який відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту в сумі 25000, 00 грн на умовах строковості, зворотності та платності.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01. Надалі до даного договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі й щодо продовження терміну його дії, відповідно до цього договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №782876175 від 05 червня 2023 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №243 від 08 серпня 2023 року.

27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси» було укладено договір факторингу №27/0524-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №782876175 від 05 червня 2023 року. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали реєстр прав вимоги №1 від 27 травня 2024 року, за яким було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором №782876175 від 05 червня 2023 року, укладеним з відповідачем.

08 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія» «ЕЙС» було укладено договір факторингу №08/07/25-Е. Відповідно до реєстру боржників б/н до договору факторингу №08/07/25-Е від 08 липня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 118380,00 грн.

Позивач зазначає, що кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за його користування не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 118380,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000, 00 грн та судовий збір в сумі 2422, 40 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачами відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив, а також витребувано додаткові докази.

14 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_1 надала суду відзив на позовну заяву (вх. №90178), згідно якого просила відмовити у задоволенні позові, з огляду на наступне.

Так, відповідач вказує, що наявний у матеріалах розрахунок заборгованості є неналежним та таким, що не дозволяє перевірити правильність здійснених нарахувань процентів, не зрозуміло за якою процентною ставкою та в який період нараховувалися проценти. Згідно розрахунку, проведеного ТОВ «Таліон Плюс», розмір процентів станом на 08.08.2023 становив 30055,00 грн, а далі починаючи з 08.08.2023 по 01.11.2023 розмір відсотків в день становив 745 грн, що становить 2,98% від 25000,00 грн. При цьому відповідач вказує, що ТОВ «Таліон Плюс» взагалі не мав права проводити розрахунок заборгованості за період з 05.06.2023 по 01.11.2023, адже договір факторингу було укладено лише 27.05.2024.

Крім того, відповідач вказує, що позивач не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом за ставкою більшою ніж 1%, оскільки такі обмеження на час укладення договору діяли на підставі ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» та ч. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Натомість із розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» вбачається, що проценти нараховувалися у розмірі 2,89%.

На думку відповідачки, договори факторингу є нікчемними, так як доказів того, що станом на момент їх підписання позивач мав право на здійснення факторингових операцій, також мав ліцензію на здійснення фінансових послуг матеріали справи не містять, тобто відсутні докази того, що позивач мав право придбати право вимоги до відповідача.

Крім того, відповідач зауважив, що у договорі визначено строк надання кредиту 30 днів, 05.07.2023 є рекомендованою (необов`язковою) датою повернення, у той час як кінцева дата повернення кредиту – 05.02.2028, тобто договір містить взаємовиключні положення щодо строку користування та кінцевої дати повернення кредиту. Позивач не надав суду доказів пред`явлення вимоги кредитора, що свідчить про передчасність звернення з цим позовом.

Відповідач також зазначає, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 93380,00 грн не є співрозмірною сумі кредиту у 25000,00 грн, суперечить принципам розумності та доброчесності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 відсотків) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, тому навіть за наявності підстав для задоволення позову, су має задовольнити цей позов частково. Вказуючи не те, що сума вимог (118380 грн) більш ніж у чотири рази перевищує тіло кредиту (25000,00 грн), відповідач просила застосувати норми про зменшення несправедливих штрафних санкцій та процентів.

Відповідач заперечує отримання нею тіла кредиту у сумі 25000,00 грн, разом з тим зазначає, що жодних належних, достатніх та допустимих доказів того, що сума кредиту була зарахована на її поточний рахунок позивачем не надано.

Позивачем не доведено факту належного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, тому, як вказує відповідач, позивач не набув статусу законного кредитора щодо неї. За відсутності такого повідомлення боржник не зобов`язаний виконувати зобов`язання новому кредитору, а первісний кредитор залишається єдиним належним кредитором у зобов`язанні. Зважаючи на викладене відповідач вважає, що позивач не довів належного правонаступництва та не має правових підстав вимагати у неї виконання грошового зобов`язання.

Зазначає, що витяг з реєстру є неналежним доказом, водночас реєстр боржників у повному обсязі до матеріалів справи не додано.

Відповідач вважає, що договір наданий позивачем не має обов`язкових критеріїв по яким він мав би вважатися укладеним в електронній формі, оскільки договір укладений в електронній формі без фізичного підпису, при цьому позивачем не надано доказів того, що зазначений у договорі одноразовий ідентифікатор було отримано та введено саме відповідачкою (відсутні лог-файли, IP-адреси, підтвердження оператора мобільного зв`язку. Так, відсутність у наданих суду примірниках договору підпису відповідача є підставою вважати неукладеним договір у електронній формі.

Відповідач категорично заперечує щодо стягнення з неї витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, вважає їх завищеними та такими, що не відповідають обсягу виконаних адвокатом робіт, фактично матеріали справи не містять доказів проведеної роботи адвокатом. У випадку якщо суд дійде висновку про задоволення позовних вимог, просила зменшити заявлені позивачем витрати на правничу допомогу.

17 жовтня 2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» позивач надав відповідь на відзив (вх. №91522) у якій вказав, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. При цьому за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним.

Підтвердженням накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначаються особисті дані позичальника, які ним самостійно вказані при поданні заявки на отримання грошових коштів. Підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач отримав свій примірник електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту , до того ж відповідач має змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з договором на сайті товариства в особистому кабінеті. Враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. Зазначив, що кожен примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 25000,00 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № 76343622-5d6b-4b49-bbb0-7a04ad813f29 від 05.06.2023 з відміткою Товариства. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. Натомість будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок не належить відповідачу ОСОБА_1 нею не надано, будь-яких належних і допустимих доказів того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку на яку зараховані кредитні кошти також не надано. Фактично відповідач не спростувала факту отримання кредитних коштів згідно платіжного доручення, а лише вказала на нібито ненадання позивачем належних доказів.

Позивач вказує, що належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Доводи відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу.

Позивач зазначає, що неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту, а лише означає виконання боржником свого зобов`язання перед кредитодавцем, з яким укладав договір. У випадку боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора.

Щодо наданих реєстрів прав вимоги, позивач зауважує, що ним надано витяги з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, 27/0524-01 від 27.05.2024 та №08/07/25-Е від 08.07.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін, тобто містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором позивач вказав, що за період від дати видачі Кредиту (05.06.2023) до 05.07.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 229,95 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,63 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, за наступною формулою: 25000,00 грн. (сума виданого кредиту)* 30 (строк Кредиту)*0,63 (процентна ставка)/100= 4725,00 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів, тобто за період 05.06.2023-05.07.2023). Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним. Нарахування відсотків здійснюється за наступною формулою: 25000,00 грн. (сума виданого кредиту)* 2,98 (процентна ставка)/100 = 745,00 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 06.07.2023 08.08.2023 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). Після відступлення права вимоги за договором факторингу №28/111801 від 28.11.2018 до ТОВ «Таліон Плюс» здійснило донарахування відсотків за процентною ставкою 2,98% за період з 09.08.2023 по 01.11.2023. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Отже, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, утворилась загальна заборгованість у сумі 118 380,00 грн, яка складається з: 25000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 93380,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

Позивач зазначає, що всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. За умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: за користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором; за користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення. Згідно п. 4.3 Кредитного договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. При цьому кредитним договором №156151052 від 20.03.2024 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Разом з тим, позивач наголосив, що у свої позовній заяві користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України. Як вже зазначалося сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії кредитного договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (відповідно до п.12.4. Кредитного договору). Враховуючи порушення відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. У Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст. 1048 ЦК України), так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України).

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу позивач зауважує, що належне виконання наданих адвокатом послуг підтверджується долученим актом прийому-передачі виконаних робіт відповідно до п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025 року.

21 жовтня 2025 відповідачем подано до суду заперечення (вх. №93043) у яких зауважила, що позивачем не доведено, що станом на момент здійснення розрахунку заборгованості (серпень-листопад 2023року) ТОВ «Таліон Плюс» мав право вимоги за кредитним договором, зважаючи, що договір факторингу ним було укладено лише 27 травня 2024 року. Матеріали справи не містять розрахунку заборгованості проведеного позивачем чи первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка медична допомога». До того ж, зазначила, що позивачем не доведено виконання вимог стосовно направлення повідомлення боржнику про відступлення права вимоги, що фактично визнається позивачем у відзиві. Натомість відсутність доказів того, що позивач дійсно придбав право вимоги до відповідача автоматично тягне за собою відсутність підстав для задоволення позову. Крім того вказує, що позивачем не доведено наявність у нього ліцензії на надання фінансових послуг. Також не доведено настання строку виконання зобов`язання, що в свою чергу вказує на передчасність звернення з даним позовом. Відповідач вважає, що відсоткова ставка у розмірі 2,98% суперечить принципам рівності сторін у договірних відносинах та свідчить про спробу отримання неправомірної вигоди за рахунок вразливої сторони – споживача. На думку відповідача, внутрішні документи ТОВ «Манівео» не можуть бути прийняті судом як допустимі докази. З огляду на викладене, відповідач вважає наведені позивачем доводи голослівними та такими, що не підтверджені належними й допустимими доказами, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів та про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

27 жовтня 2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» позивач надав до суду додаткові пояснення (вх. №95191), згідно яких наголосив, що позивачем доведено перехід прав вимоги за договорами факторингу. Не повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги не є підставою для звільнення боржника від виконання кредитного договору, як стверджує відповідач, а лише означає виконання боржника свого зобов`язання перед кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано. Позивач зауважив, що підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги №243 від 08.08.2023 до договору факторингу №28/111801від 28.11.2018, Реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024, Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 Наголосив, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Тобто розрахунки заборгованості, долучені до матеріалів справи в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі. Крім того, позивач зазначає, що його діяльність цілком відповідає чинному законодавству України, оскільки ТОВ «ФК «ЕЙС» внесене до Реєстру фінансових установ та має чинну ліцензію Національного банку України на провадження факторингової діяльності, дата початку дії ліцензії - 21.05.2020 та строк її дії - безстрокова. На підтвердження наявності вказаної ліцензій позивачем надано копію розпорядженням Нацкомфінпослуг № 512 від 19.03.2020 про надання послуг з факторингу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом установлено, що 05 червня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №782876175 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до п. 2.1 договору, товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 25000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.

Згідно п.п. 2.3-2.6 договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 25000,00 грн - 05 червня 2023 року. Другий транш та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду користування на умовах передбачених цим договором. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строк дії договору. Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника.

Умови продовження дисконтного періоду позичальником, пролонгації сторони визначили в Розділі 3 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2 договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії на строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняться дата укладення договору щодо дати надання першого траншу за договором.

Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в дому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30-(X-Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо у Y > Х, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.3 договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 4725,00 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.

Відповідно до п. 3.4 договору продовження строку дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов договору в бік погіршення для позичальника. Всі істотні умови, які застосовуються протягом всього строку дії цього договору зазначенні в цьому договорі в момент його укладення. Оскільки пролонгація не є зміною істотних умов договору, зокрема, строку дії договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до договору, в тому числі пролонгація не потребує застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ініціювання позичальником пролонгації є конклюдентною дією, спрямованою на застосування тих чи інших, передбачених цим договором умов користування кредитом без зміни строку дії договору.

Відповідно до п. 5.1 договору кожен окремий транш надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .

Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 05 липня 2023 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником (п.7.1 договору).

Відповідно до п.п. 7.2-7.3 договору в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 05 липня 2028 року.

Згідно п. 7.4. проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Відповідно до Розділу 8 договору відповідач за користування кредитними коштами зобов`язаний сплачувати товариству проценти за його користування. Загальні витрати та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки відповідача і прораховується в порядку викладеному у Розділі 8. Зокрема, за період від дати видачі кредиту до 05 липня 2023 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 229,95 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,63 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі, якщо позичальник вчинить дії, описані в п.3.2 договору щодо продовження дії дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів за період з наступного дня після 05 липня 2023 року проценти нараховуються за ставкою 383,25 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,05 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (далі – індивідуальна процентна ставка).. Після закінчення дисконтного періоду користування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Згідно п. 11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті www.moneyveo.ua (п. 14.1 договору).

Як слідує з матеріалів справи спірний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV59G2P.

Відповідач 05 червня 2023 року також підписала електронним цифровим підписом паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №782876175 від 05 червня 2023 року, який містить інформацію про умови кредиту (строк, ставку, розмір, інші додаткові послуги).

На підтвердження укладення договору позивач надав також заявку на отримання грошових коштів в кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 05 червня 2023 року, яка містить відомості про відповідача (номер телефону, електронну адресу, серію та номер паспорта, дату його видачі та РНОКПП), адресу реєстрації та проживання відповідача, номер її банківської картки, суму кредиту, строк надання кредиту, дату укладення договору та номер договору оферти. Також надано довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в якій окрім відомостей, що містяться в заявці, також зазначено, що ідентифікатор «MNV59G2P» відправлено позичальнику 05 червня 2023 року о 20:18:23 год. на номер телефону НОМЕР_2 , ідентифікатор введено 05 червня 2023 року о 20:18:46 год., а перерахування грошових коштів позичальнику мало місце 05 червня 2023 року о 20:19:06 год. (зворотній бік а.с. 51, а.с. 51).

Факт отримання коштів позичальником підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №76343622-5d6b-4b49-bbb0-7a04ad813f29 від 05 червня 2023 року, згідно якого на банківську картку, маска картки НОМЕР_1 , вказану позичальником в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 05червня 2023 року перераховано 25000,00 грн (а.с. 52).

Згідно повідомлення АТ «Акцент-Банк» №20.1.0.0.0/7-20250930/0140 від 09.10.2025 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , фінансовий номер на який відправляється інформації НОМЕР_5 та знаходиться в анкетних даних клієнта (а.с. 108).

Згідно виписки по рахунку та платіжної інструкції № 278525550639 від 05 червня 2023 року, наданих «Акцент-Банк» на виконання вимог ухвали суду від 29 вересня 2025 року, 05 червня 2023 року на картку ОСОБА_1 було зараховано 25000,00 грн (а.с. 109-111).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №782876175 від 05 червня 2023 року відповідачем ОСОБА_1 укладено шляхом його підписання разом з додатками електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV59G2P.

У справі №524/5556/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Відповідно, використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2023 року у справі № 757/22453/20-ц, від 26 лютого 2024 року у справі № 752/6020/21.

З урахуванням наведеного, суд, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка відповідачу не належить, дійшов висновку про факт укладення 05 червня 2023 року кредитного договору №782876175.

Подібні правові за змістом висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі №757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21.

Відповідно до розрахунку заборгованості до кредитного договору №782876175 від 05 червня 2023 року, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 08 серпня 2023 року відповідач має заборгованість у сумі 24957, 80 грн, з яких: 25000,00 грн - тіло кредиту, 30055,00 грн - нараховані проценти (зворотній бік а.с. 34).

Відповідно до п. 9.1.1.5 договору кредитодавець має право в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01. Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс», зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не змінює попередній. Право вимоги переходить до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги. Підписанням Реєстру права вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром прав вимоги (п.2.1, п.2.2, п. 4.1 договору) (зворотній бік а.с. 16-18).

Згідно з п. 1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно пункту 8.2 договору, строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до цього договору та продовжено строк його дії до 31 грудня 2020 року, інші умови залишено без змін (а.с. 19).

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року було викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року), строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року (зворотній бік а.с. 19-21).

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с. 22).

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року (а.с. 22).

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (зворотній бік а.с. 19-22).

Тобто сторони погодили відступлення не лише існуючих прав вимоги, але й тих прав, які виникнуть в майбутньому, що відповідає положенням статей 514 та 1078 ЦК України.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Предметом договору факторингу згідно ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Сторони цього договору підписали Реєстр прав вимоги №243 від 08 серпня 2023 року, який містить інформацію щодо права вимоги за договором №782876175 від 05 червня 2023 року на загальну суму 30055,00 грн (а.с. 23-24).

Отже, підписавши 08 серпня 2023 року цей Реєстр первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» діяли у відповідності до приписів статті 1078 ЦК України та умов договору факторингу, який був чинним, та ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №782876175 від 05 червня 2023 року.

При цьому, згідно п. 2.2 договору факторингу, разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором.

ТОВ «Таліон Плюс» здійснило нарахування процентів за кредитним договором №782876175 від 05 червня 2023 року з 09 серпня 2023 року по 01 листопада 2024 року.

Згідно розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Таліон плюс», заборгованість за договором №782876175 від 05 червня 2023 року станом на 01 листопада 2023 року становить 118380,00 грн, з яких: 25000,00 грн - тіло кредиту, 93380,00 грн - нараховані проценти (а.с. 35).

27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшли права грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 25-27).

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

27 травня 2024 року сторони цього договору підписали Реєстр прав вимоги №1 від 27 травня 2024 року, який містить інформацію щодо права вимоги за договором №782876175 від 05 червня 2023 року, укладеним з відповідачем, на загальну суму 118380,00 грн (зворотній бік а.с. 27-28).

08 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору (зворотній бік а.с. 29-31).

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід`ємною частиною цього договору.

08 липня 2025 року сторонами договору факторингу підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е (а.с. 33).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №08/07/25-Е від 08 липня 2025 року заборгованість відповідача за кредитним за договором №782876175 від 05 червня 2023 року становить 118380,00 грн, з яких: 25000,00 грн - тіло кредиту, 93380,00 грн - нараховані проценти (а.с. 32).

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок, згідно з яким належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Договори факторингу є правомірним, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги за реєстром прав вимоги №243 від 08 серпня 2023 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (зворотній бік а.с. 24), платіжну інструкцію щодо сплати фінансування по реєстру прав вимоги №1 від 27 травня 2024 року до договору факторингу №27/0524-01 від 27 травня 2024 року (а.с. 29), платіжні інструкції щодо оплати фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №08/07/25-Е від 08 липня 2025 року (зворотній бік а.с. 33-34), що підтверджують фінансування на кожному етапі переходу права вимоги.

Акт звірки взаєморозрахунків є документом, що підтверджує погодженість сторонами даних бухгалтерського обліку та відображає фактичний стан виконання зобов`язань у межах господарських відносин. Його підписання уповноваженими представниками сторін свідчить про перевірку та прийняття ними інформації щодо наявності або відсутності заборгованості.

Подані позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги є самостійними та достатніми доказами заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують факт сплати фактором суми фінансування клієнту, що вказує на узгодженість та послідовність правової позиції позивача.

Отже, суд вважає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги, платіжні інструкції щодо оплати фінансування за відступлення прав вимоги, а також акт звірки взаєморозрахунків є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах і в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

При цьому за висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові №6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

У даній справі в порушення умов кредитного договору, а також вимог статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав. Доказів сплати заборгованості будь-кому з кредиторів відповідачем не надано.

Отже, сам по собі факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору, за умови невиконання грошового зобов`язання перед будь-ким із кредиторів, не може вважатися підставою для звільнення відповідача від виконання договірних обов`язків, та не свідчить про відсутність права вимоги у позивача.

Доводи відповідача щодо відсутності у позивача ліцензії на здійснення фінансових послуг спростовуються наявними у справі доказами, зокрема розпорядженням Нацкомфінпослуг № 512 від 19.03.2020 про видачу ТОВ «ФК «Ейс» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, крім того така інформація є загальнодоступною на сайті НБУ: https://kis.bank.gov.ua/search-fu , з якої вбачається, що позивач внесений до реєстру фінансових компаній 05 березня2020 року.

Отже до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право кредитора за кредитним договором за договором №782876175 від 05 червня 2023 року, що підтверджується дослідженими судом доказами.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість за договором №782876175 від 05 червня 2023 року становить 118380,00 грн, з яких: 25000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 93380,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

Оскільки ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду із вказаним позовом.

Судом установлено укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору та погодження істотних умов. Матеріали справи містять достатньо доказів отримання відповідачем кредитних коштів та їх використання.

Разом з тим, відповідач неналежно виконує умови кредитного договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 в п. 95-108 вказано щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Так, за змістом п. 3.1 кредитного договору, позичальнику надається дисконтний період кредитування, який складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору, встановлений в п.3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно з п. 3.3 договору, для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 4725 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.

Як встановлено з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 протягом 30 днів не було сплачено проценти у розмірі 4725,00 грн, а відтак пролонгація за умовами договору не відбулася, тому проценти за користування кредитом після 05 липня 2023 року стягненню не підлягають, оскільки вони нараховані поза межами визначеного договором строку кредитування.

Щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, то останні підлягають перерахунку: 25000,00 грн х 0,63% х 30 днів (з 05 червня 2023 року по 05 липня 2023 року) = 4725,00 грн, тобто заборгованість по процентам за користування кредитом у межах строку кредитування становить 4725,00 грн.

Крім того, стосовно стягнення заборгованості по процентам, нарахованим після закінчення строку надання кредитуна підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, про що наголошувалося позивачем у відповіді на відзив, суд звертає увагу на наступне.

У постанові ВС від 31.01.2024 в справі №183/7850/22, від 31.07.2024 у справі №161/11703/22 зазначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом по сьогоднішній день.

З огляду на зазначене, правові підстави для стягнення заборгованості по процентам на підставі частини другої статті 625 ЦК України під час дії воєнного стану після закінчення строку кредитування (з 05 липня 2023 року по 01 листопада 2023 року) відсутні.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором кредитної лінії №782876175 від 05 червня 2023 року становить 29725,00 грн, з яких: 25000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4725,00 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що судом встановлено факт неналежного невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, що нею не спростовано, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором кредитної лінії №782876175 від 05 червня 2023 року у розмірі 29725,00 грн, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача 608,26 грн судового збору (пропорційно задоволеним вимогам).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі №554/2586/16-ц.

Позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та в їх підтвердження надано: договір про надання правової допомоги №09/07/25-01 від 09 липня 2025 року (а.с. 36), додаткову угоду №25770730181 до даного договору (зворотній бік а.с. 36), акт прийому-передачі наданих послуг від 17 липня 2025 року (а.с. 37), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24 квітня 2012 року, виданого на ім`я Тараненко А.І. (зворотній бік а.с. 37), копію довіреності від 04 грудня 2024 року (а.с. 38).

Відповідно до п.1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу в обсязі та умовах, передбачених цим договором.

Порядок оплати послуг та їх вартість визначені в розділі 3 договору.

Додатковою угодою №25770730181 від 09 липня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09 липня 2025 року, сторони, зокрема, доповнили предмет договору як надання правничої допомоги по захисту інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості, у тому числі з ОСОБА_1 за кредитним договором №782876175 від 05 червня 2023 року.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 17 липня 2025 року, який містить детальний опис робіт, адвокатом надані послуги на суму 7000 грн, що включає: складання позовної заяви до позичальника ОСОБА_1 (2 год - 5000,00 грн), вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника (2 год - 1000,00 грн), підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування коштів за кредитним договором (1 год - 500,00 грн), підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором (1 год - 500,00 грн).

Відповідач заперечувала щодо заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, вказуючи на те, що заявлена до стягнення сума є завищено та неспівмірною.

Оцінюючи надані стороною позивача докази, суд вважає, що вони підтверджують обсяг наданих позивачу правничих послуг і їх вартість в цій справі та є достатніми для вирішення питання розподілу цього виду судових витрат.

Визначаючись з розподілом цих витрат позивача, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Тому, враховуючи результат розгляду справи, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням заяви відповідача, суд з урахування результатів розгляду справи вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1757,69 грн витрат на правничу допомогу (пропорційно розміру задоволених вимог).

Керуючись ст. 11, 15, 202, 205, 207, 512-514, 526, 530, 536, 549, 551, 610, 612, 625, 626, 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 4, 5, 12, 77-79, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Договором кредитної лінії №782876175 від 05 червня 2023 року в розмірі 29725,00 грн (двадцять дев`ять тисяч сімсот двадцять п`ять гривень), з яких: 25000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4725,00 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; а також 608,26 грн (шістсот вісім гривень двадцять шість копійок) судового збору та 1757,69 грн (одна тисяча сімсот п`ятдесят сім гривень шістдесят дев`ять копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна