Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №697/1578/22 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 697/1578/22

провадження № 51-3972 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

засудженої ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника

ОСОБА_6 на вирок Черкаського апеляційного суду від 31 липня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022250000000178, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

с. Горобіївка Черкаського району Черкаської області, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Канів Черкаського району Черкаської області, в силу ст. 89 КК України не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 червня 2024 року засуджено ОСОБА_7 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 310 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки кожного.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 та ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на них обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Запобіжний захід обвинуваченим до набрання вироку законної сили ухвалено не обирати.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Черкаський апеляційний суд, задовольнивши частково апеляційні скарги прокурора та захисника, скасував вказаний вирок у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок від 31 липня 2025 року, яким призначив ОСОБА_7 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 310 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки кожному.

З мотивувальної частини вироку виключено покликання суду, як на доказ на підтвердження встановлених судом обставин, пояснення обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_7 , наданих ними під час проведення огляду місця події від 24 серпня 2022 року, щодо обставин кримінального правопорушення.

В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України та на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 та ОСОБА_7 у строк відбування покарання їх попереднє ув`язнення з 24 по 26 серпня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_7 перебування їх під цілодобовим домашнім арештом з 27 серпня 2022 року по 13 грудня 2022 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту затримання обвинувачених у порядку виконання даного судового рішення.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 та ОСОБА_7 визнано винуватим в тому, що вони спільно, маючи умисел на незаконне вирощування рослин конопель, усвідомлюючи протиправність своїх дій, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» за невстановлених дату, час та обставин, здійснювали вирощування рослин конопель та вживали заходів щодо їх росту, шляхом поливу, підживлення, прополювання, прорідження, з метою доведення до стадії дозрівання на земельній ділянці в лісовому масиві, що розташована поблизу будинку № 10 по вул. Лугова в с. Горобіївка Черкаського району Черкаської області до 24.08.2022.

В цей день, в період часу з 19 год 11 хв. по 21 год 44 хв., працівниками поліції в ході проведення огляду місця події на земельній ділянці в лісовому масиві (координати 49.574643, 31.390574), що розташована поблизу вказаного будинку, виявлено та вилучено з ґрунту насадження коноплі в загальній кількості 147 рослин, які є рослинами роду коноплі (Cannabis L), що містять психотропну речовину.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не оспорюючи доведеності винуватості у вчиненні кримінального правопорушення та правильності кваліфікацій дій засуджених за ч. 2 ст. 310 КК України, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й їх особам через суворість.

Вважає, що з огляду на обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме незавершеність злочину, неотримання вигоди та відсутність матеріальної шкоди, а також дані про осіб засуджених: ОСОБА_7 - перебування на її утриманні матері пенсіонерки та малолітньої доньки, працевлаштування оператором лінії ТОВ «Борисфен-Трейд», наявності постійного місця проживання; ОСОБА_7 - інвалідності 3-ої групи, наявності постійного місця проживання, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами сторони захисту та прокурора, безпідставно не погодився із висновком місцевого суду про можливість звільнення обвинувачених від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджена ОСОБА_7 касаційну скаргу підтримали, просили змінити вирок апеляційного суду, на підставі ст. 75 КК України звільнити засуджених від відбування покарання з випробуванням.

Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив оскаржуваний вирок залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації їх дій ч. 2 ст. 310 КК України, у касаційній скарзі не заперечуються.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

У статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також дані про особу ОСОБА_7 та ОСОБА_7 , які мають постійне місце проживання, за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимі, обвинувачений є пенсіонером та має інвалідність 3-ї групи, а обвинувачена має на утриманні малолітню дитину, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, дійшов до висновку про призначення кожному покарання у виді

4 років позбавлення волі зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

Не погодившись із вироком суду прокурор та сторона захисту звернулися з апеляційними скаргами, за результатами розгляду яких, приймаючи рішення про скасування вироку суду в частині призначеного ОСОБА_7 та ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд зазначив, що при застосуванні інституту звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції формально вказав, що враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, та дані про особи обвинувачених.

Разом з тим зазначено, що місцевим судом не взято до уваги фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме кількість рослин роду коноплі, які обвинувачені вирощували - 147 штук, вчинення цього кримінального правопорушення спільно двома особами.

З урахуванням наведеного, на переконання суду апеляційної інстанції, у вироку судом не наведено переконливих обставин, які дають достатні підстави для звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.

За приписами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При призначенні покарання апеляційним судом враховано ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, за характером є суспільно небезпечним та поширеним у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що свідчить про його надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, відомості про осіб обвинувачених, відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставини, що обвинувачені за місцем проживання характеризуються позитивно, не перебувають на обліку у лікарів психіатра та нарколога, мають постійне місце проживання, а також вік обвинуваченого та його інвалідність 3-ої групи, наявність у обвинуваченої на утриманні малолітньої дитини, 2013 року народження, апеляційний суд визнав такими, що не можуть бути підставами для звільнення їх від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання вказаний суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про осіб засуджених, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, та призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, при цьому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особам засуджених, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Черкаського апеляційного суду від 31 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в їх інтересах - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3