Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №686/11022/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/11022/25

Провадження № 22-ц/820/285/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.

секретар судового засідання – Дубова М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/11022/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Малькутом Олександром Олександровичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2025 року, у складі судді Хараджі Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Хмельницької міської ради, про встановлення факту самостійного утримання та виховання неповнолітніх дітей,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила встановити факт самостійного утримання та виховання матір`ю ОСОБА_1 неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають окремо від свого батька.

В обґрунтування позовної заяви зазначала, що 29.08.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено шлюб, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 06.11.2024 року. Від даного шлюбу є двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Фактично утриманням, вихованням, організацією навчання, лікуванням дітей займається лише мати ОСОБА_1 , що підтверджується наявними у справі доказами.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі №686/206461/24 від 06.11.2024 підтверджено факт, що батько ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 та неповнолітніми дітьми не проживає, не бере участі у вихованні та утриманні неповнолітніх дітей. Неповнолітні діти постійно проживають з позивачкою та перебувають на її повному фінансовому та матеріальному утримані. Відповідач з 08.05.2025 року і по теперішній час перебуває за кордоном, що підтверджується копією його закордонного паспорту. У ОСОБА_1 як матері, що самостійно виховує двох дітей, виникла необхідність у встановленні факту самостійного виховання та утримання дітей.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.

Суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок батьків виховувати та утримувати дітей є невід`ємним, а встановлення факту протилежного у позовному провадженні можливе лише під час вирішення спору про позбавлення батьківських прав, тому суд не вбачає необхідних та достатніх умов для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини матір`ю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник адвокат Малькут О.О., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнення доводів апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано всі обставини, що впливають на право та обов`язки позивачки. При цьому судом не враховано, що батько дітей тривалий час перебуває за кордоном, позивачка розлучена та здійснює виховання дітей сама. На думка апелянта це є виключними елементами на підтвердження факту самостійного виховання неповнолітніх дітей у конкретній життєвій ситуації, які не були належно досліджені судом. У матеріалах справи відсутній письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору про встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачкою неповнолітніх дітей.

Процесуальні дії апеляційного суду

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 19 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апелянтка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_2 , представник третьої особи – органу опіки та піклування - служби у справах дітей виконавчого комітету Хмельницької міської ради повідомлені належним чином про дату, час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню.

Мотивувальна частина

Встановлені фактичні обставини справи

Встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2024 року розірвано шлюб, зареєстрований 29 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно із актом про фактичне проживання особи, виданого від 28.01.2025, затвердженого головою правління ОСББ «Джерело», ОСОБА_1 фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.11).

Відповідно до акту обстеження житлового приміщення від 05.02.2025, затвердженого головою ОСББ «Джерело», ОСОБА_1 проживає і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та доглядає, утримує, виховує дітей, які проживають з нею – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , 21.10.2012, без участі батька ОСОБА_2 (а.с.10).

Відповідно до довідки комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №10 Хмельницької міської ради» №01-38/09 від 13.01.2025 ОСОБА_4 навчається у 3-Б класі Хмельницького ліцею № 10 Хмельницької міської ради. Впродовж навчання мати цікавиться успіхами та поведінкою дитини, підтримує зв`язок з класним керівником, постійно відвідує класні батьківські збори. Батько учениці в школі останній навчальний рік не з`являвся, з класним керівником не спілкувався.

Відповідно до довідки комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №10 Хмельницької міської ради» № 01-38/10 від 13 січня 2025 року ОСОБА_3 навчається у 7-Б класі Хмельницького ліцею № 10 Хмельницької міської ради. Впродовж навчання мати цікавиться успіхами та поведінкою сина, підтримує зв`язок з класним керівником, постійно відвідує класні батьківські збори. Батько учня в школі останній навчальний рік не з`являвся, з класним керівником не спілкувався.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 112 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною пятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини матір`ю необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав батька обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Такі правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Позивачка просить установити факт самостійного виховання нею дітей то їх утримання, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для батька дитини.

Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Доведення факту одноосібного виховання дитини позивачкою пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких батько не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Подання позову про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. Такий факт у подальшому може бути використаний як преюдиційний, наприклад, у справах про позбавлення батьківських прав, визначення способу участі у вихованні дітей, визначення місця проживання.

З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, то питання, заявлене позивачкою у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до суду з вимогою про встановлення факту самостійного утримання та виховання нею неповнолітніх дітей, однак у позовній заяві не зазначила порушеного права, для якого необхідне встановлення такого факту у судовому порядку та не вказала за захистом якого порушеного, невизнаного або оспорюваного права звертається позивачка.

Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, суд встановлює юридичні факти лише за умови, що такі факти мають самостійне правове значення, породжують, змінюють або припиняють цивільні права чи обов`язки особи, а також у разі, якщо позивач обґрунтує мету їх встановлення та відсутність іншого порядку підтвердження відповідних обставин.

У даному випадку заявлена вимога фактично зводиться до констатації певного сімейного стану, який сам по собі не породжує для позивачки жодних нових прав чи обов`язків, не змінює правового статусу батька дітей та не вирішує конкретного правового питання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звернення з позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей не може використовуватися з метою створення преюдиції для подальшого вирішення можливого спору про право, зокрема у справах щодо позбавлення батьківських прав, визначення способу участі одного з батьків у вихованні дітей чи вирішення інших сімейних спорів.

Не заслуговує на увагу посилання апелянтки на обов`язковість отримання письмового висновку органу опіки та піклування з таких мотивів.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до суду з вимогою про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей, обґрунтовуючи позов тим, що батько дітей тривалий час проживає за кордоном, фактичної участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей не бере, у зв`язку з чим усі обов`язки щодо їх утримання та виховання здійснює мати.

Відповідно до положень статті 19 СК України обов`язкова участь органу опіки та піклування із наданням письмового висновку передбачена у справах, де суд вирішує спір щодо прав та обов`язків батьків і дітей або втручається у сферу здійснення батьківських прав. Так, відповідно до частин 4, 5 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Заявлена позовна вимога не спрямована на вирішення спору щодо батьківських прав чи обов`язків, наприклад, про визначення місця проживання дітей, позбавлення або обмеження батьківських прав, визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини чи іншими питаннями, для вирішення яких законом передбачена необхідність отримання письмового висновку органу опіки та піклування.

Колегія суддів звертає увагу, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини не тягне за собою правових наслідків у вигляді припинення або обмеження батьківських прав, не позбавляє батька можливості реалізовувати свої права у майбутньому та не змінює встановленого законом обсягу його обов`язків.

Отже, відсутність письмового висновку органу опіки та піклування не може розцінюватися як порушення норм матеріального чи процесуального права, оскільки суд першої інстанції не вирішував питання, для яких такий висновок є обов`язковим.

Оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення суду з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Судові витрати

Згідно з ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Малькутом Олександром Олександровичем, залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 лютого 2026 року.

Судді: Т. В. Спірідонова

Р. С. Гринчук

А. М. Костенко