Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №686/19807/14-ц — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/19807/14-ц

Провадження № 22-ц/820/539/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.

секретар судового засідання – Кошельник В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/19807/14-цза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року, у складі судді Карплюка О.І., у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання бездіяльності державного виконавця та зобов`язання до вчинення певних дій,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у вигляді не зняття арешту з всього нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 48919326, виданий 22.12.2015, виданий ОСОБА_2 , районний відділ державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області, номер запису про обтяження: 25156640 (спеціальний розподіл), дата, час державної реєстрації: 22.12.2015 о 17:00:04; та зобов`язати Хмельницький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звільнити все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_1 з-під арешту, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 48919326, виданий 22.12.2015.

В обґрунтування скарги вказав, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2015 року задоволено позов ПАТ «Златобанк» та стягнуто на користь ПАТ «Златобанк» з приватного підприємства «Світанок-Схід», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 290642,02 грн загальної заборгованості за кредитним договором №52/13/KLMB від 15.11.2013, яка складається з наступного: заборгованості за основним боргом (кредитом) у сумі 274476,40 грн; заборгованості за процентами у сумі 4825,91 грн; пені у сумі 5624,90 грн; штрафу у сумі 5000 грн; 3% річних у сумі 714,81 грн з приватного підприємства «Світанок-Схід» за рахунок грошових коштів чи будь-якого іншого майна, виявленого державним виконавцем при виконанні судового рішення; з ОСОБА_3 за рахунок грошових коштів чи будь-якого іншого майна, виявленого державним виконавцем при виконанні судового рішення; з ОСОБА_1 виключно в межах вартості переданого предмета іпотеки, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , шляхом її продажу на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну для реалізації предмету іпотеки на рівні ціни, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, яка буде проведена суб`єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця від 22.12.2015 № 48919326 було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №686/19807/14-ц від 21.05.2015.

Постановою державного виконавця від 22.12.2015 було накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 . В межах даного виконавчого провадження 31 травня 2017 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Дізнавшись, що на майно ОСОБА_1 накладено арешт заявник звернувся до Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , на яке було накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження від 22.12.2015. Листом №59658 від 07.11.2025 начальник відділу ДВС підтвердив перебування у відділі виконавчого провадження №48919326 з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду №686/19807/14-ц від 21.05.2015, повідомив про завершення даного виконавчого провадження та відмовив у задоволенні поданої заяви у зв`язку із відсутністю підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника. При цьому, з інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, з Єдиного реєстру боржників, станом на подання даної заяви, щодо ОСОБА_1 відсутні незавершені виконавчі провадження у будь-якому відділі ДВС чи приватного виконавця. Зауважує, що стягувач своїм правом на повторне пред`явлення до виконання виконавчих документів не скористався.

Тому, накладений арешт на належне майно ОСОБА_1 за відсутності виконавчого провадження, в межах якого він накладається, є порушенням прав боржника, як власника майна, який позбавлений можливості вільно розпоряджатися належним йому майном.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року закрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання бездіяльності старшого державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Арещенкової Нелі Миколаївни щодо не зняття арешту його майна на підставі постанови від 22 грудня 2015 року та зобов`язання звільнити з-під арешту все його рухоме та нерухоме майно.

Суд виходив з того, що постановою старшого державного виконавця районного відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції Арещенкової Н.М. від 22 грудня 2015 року накледено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 . При цьому, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Тому, даний спір повинен розглядатись в порядку позовного провадження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року та постановити рішення, яким задовольнити вимоги скарги.

Узагальнення доводів апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що протягом тривалого часу, майже 8 років, не скасовано арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, що є невиправданим втручанням у право апелянта на мирне володіння своїм майном. Суд першої інстанції неповністю з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку про необхідність розгляду даного спору в порядку позовного провадження, оскільки в даному випадку, з відповідною скаргою звернувся власник майна – боржник, а не інша особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй.

Процесуальні дії апеляційного суду

Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апелянт ОСОБА_1 , представник стягувача ПАТ «Златобанк», представники Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та ПП «Світанок-Схід» повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Мотивувальна частина

Встановлені фактичні обставини справи

Встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Златобанк» задоволено. Стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Златобанк» з приватного підприємства «Світанок-Схід», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 290642,02 грн загальної заборгованості за кредитним договором №52/13/KLMB від 15.11.2013, яка складається з наступного: заборгованості за основним боргом (кредитом) у сумі 274476,40 грн; заборгованості за процентами у сумі 4825,91 грн; пені у сумі 5624,90 грн; штрафу у сумі 5000 грн; 3% річних у сумі 714,81 грн з приватного підприємства «Світанок-Схід» за рахунок грошових коштів чи будь-якого іншого майна, виявленого державним виконавцем при виконанні судового рішення:

- з ОСОБА_3 за рахунок грошових коштів чи будь-якого іншого майна, виявленого державним виконавцем при виконанні судового рішення;

- з ОСОБА_1 виключно в межах вартості переданого предмета іпотеки, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , шляхом її продажу на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну для реалізації предмету іпотеки на рівні ціни, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, яка буде проведена суб`єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.

Виселено із зняттям із реєстраційного обліку ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 , приватного підприємства "Світанок-Схід" на користь публічного акціонерного товариства «Златобанк» судовий збір у сумі по 1002,14 грн з кожного; з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Златобанк» судовий збір у сумі 1245,74 грн.

Постановою державного виконавця Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 22.12.2015 № 48919326 було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №686/19807/14-ц від 21.05.2015.

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.12.2015 в межах виконавчого провадження №686/19807/14-ц, виданого 21.05.2015, накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно боржника ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 31.05.2017 виконавчий лист №686/19807/14-ц, виданий 21.05.2015, повернуто стягувачу ПАТ «Златобанк» на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в ході примусового виконання коштів та майна, на яке можна було б звернути стягнення, не виявлено. Вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 31.05.2020.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 в розділі «актуальні відомості про державну реєстрацію обтяжень» внесено номер запису про обтяження: 25156640 (спеціальний розподіл), дата, час державної реєстрації: 22.12.2015 о 17:00:04 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 48919326, виданий 22.12.2015, виданий ОСОБА_2 , районний відділ державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області,

Бородатий М.І. звернувся до суду із скаргою про визнання бездіяльності начальника відділу державної виконавчої служби неправомірною та зобов`язання вчинити дії просив визнати бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у вигляді не зняття арешту з всього нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.12.2015.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що при прийнятті процесуальних рішень і застосуванні будь-яких процесуальних норм суд має керуватись у першу чергу основним завданням цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту прав та інтересів особи.

Досягнення завдань цивільного судочинства забезпечується за допомогою реалізації його основних засад, у тому числі принципу диспозитивності, згідно якого звернення особи розглядається судом у межах заявлених вимог.

Право на звернення до суду гарантується законом і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Установивши, що заявник ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що він повинен пред`явити позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Такий правовий висновок висловлений також у постанові Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі№904/51/19.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є необґрунтованим, оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_1 , який був боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у справі і така скарга на дії, бездіяльність державного виконавця підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права та направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Колегія суддів зазначає, що оскільки судом першої інстанції не ухвалювалося судове рішення по суті заявлених вимог, апеляційний суд позбавлений можливості розглянути скаргу та ухвалити постанову по суті вимог скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року про закриття провадження у справі скасувати, справу направити до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 лютого 2026 року.

Судді: Т. В. Спірідонова

Р. С. Гринчук

А. М. Костенко