Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №466/9868/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/9868/25 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 33/811/120/26 Доповідач: Головатий В. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року суддя cудової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Головатий В. Я., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Квака В. В., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Квака В. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП,

встановив:

постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.

Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 08.10.2025 о 20:26 год. у м. Львові на вул. Щурата, 9, керуючи транспортним засобом марки «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце пригоди, не повідомивши про це орган чи підрозділ поліції, чим порушив вимоги п. 2.10 а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

На зазначену постанову захисник Квак В. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що матеріалами справи не доведено вину останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Зазначає, що ОСОБА_1 під час виїзду у вечірній час з подвір`я не відчув, не чув і не бачив факту дотику, удару чи контакту свого автомобіля з будь-якими іншими транспортними засобами, а відтак продовжив рух по вулиці, нічого не підозрюючи про можливе ДТП, що підтверджується відеозаписом з місця події. Звертає увагу, що ОСОБА_1 не усвідомлював, що він є учасником ДТП, а відтак в його діях відсутня вина, як обов`язковий елемент складу правопорушення. Зазначає, що ОСОБА_1 заперечує сам факт вчинення ДТП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи захисника Квака В. В., які підтримали апеляційну скаргу, пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, окрім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Крім цього, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання суду апеляційної інстанції, при розгляді даної справи судом першої інстанції не дотримано вищенаведених вимог закону.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 482982 від 14.10.2025 року, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він 08.10.2025 о 20:26 год. у м. Львові на вул. Щурата, 9, керуючи транспортним засобом марки «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце пригоди, не повідомивши про це орган чи підрозділ поліції, чим порушив вимоги п. 2.10 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він 08.10.2025 виїжджав з подвір`я в темну пору доби, рухався з мінімальною швидкістю, не чув і не бачив факту дотику, удару чи контакту свого автомобіля з будь-якими іншими транспортними засобами, а відтак продовжив рух по вулиці, нічого не підозрюючи про можливе ДТП. Зазначив, що не мав наміру залишати місце дорожньо-транспортної пригоди.

Диспозиція ст.122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення – передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він включає в себе об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону.

Згідно з п. 1.10. ПДР України, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Як вбачається з відеозапису з місця ДТП, ОСОБА_1 , виїжджаючи на своєму автомобілі з подвір`я, рухаючись заднім ходом, зачепив припаркований транспортний засіб марки «Honda Accord» та продовжив рух далі з мінімальною швидкістю руху.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що автомобіль марки «Ford Mondeo», під керуванням ОСОБА_1 , не здійснив жодного зміщення корпусу та не здійснив зупинки після зіткненням з припаркованим транспортним засобом, а водій такого не виходив зі свого автомобіля, не перевіряв наявності пошкоджень на транспортних засобах, що свідчить про те, що водій автомобіля марки «Ford Mondeo» не відчув жодного удару.

Вказані обставини підтверджують версію сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не залишав місця ДТП, оскільки не усвідомлював свою причетність до неї, а його дії не були спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, є недоведеною.

Відтак, за наявності вищевказаних обставин, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

постановив:

апеляційну скаргу захисника Квака В. В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2025 року скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з недоведеністю вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Головатий В.Я.