Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №331/3491/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 09.02.2026 Справа № 331/3491/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/3491/25

Провадження №22-ц/807/659/26

Головуючий в 1-й інстанції – Яцун О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,

суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Рукавкової Лілії Богданівни на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2025 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

До Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області про визнання права власності. Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 23 червня 2025 року дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області про визнання права власності, визнано неподаною та повернуто позивачу.

Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Рукавкової Лілії Богданівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду, матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що повертаючи заяву, суд першої інстанції не надав належної оцінки документам доданим до заяви про усунення недоліків та допустив вихід за межі ст.ст. 175, 177 ЦПК України розглядаючи питання наявності розбіжностей у прізвищах позивача та померлої особи.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана без додержання вимог передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а зазначені в ухвалі суду недоліки позовної заяви позивачем не усунуто.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такі висновки суду не ґрунтуються на законі.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною 2 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

За правилами, передбаченими ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції повертає заяву, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2025 року, позовна заява ОСОБА_1 до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області про визнання права власності залишена без руху з підстав того, що квитанція про сплату судового збору № 9371-4357-3530-2771 від 03.03.2025 року не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі, так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову. Крім того, письмові докази, які позивач додав до заяви, на обґрунтування заявлених вимог, а саме: копія одного із договорів міни, а також копія одного із технічних паспортів є неналежної якості, що позбавляє суд можливості ознайомитись зі змістом зазначених документів (доказів). Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грушицькою В.В. було заведено спадкову справу № 8/2022, однак вказану особу до участі у справі в якості третьої особи не залучено. Також, наявні розбіжності у прізвищах позивача ОСОБА_1 і померлої ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 14 жовтня 2025 року позивачу було продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 23 червня 2025 року, та позивачу було встановлено п`ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Роз`яснено позивачу, що у випадку невиконання ним вимог, викладених в ухвалі суду від 23 червня 2025 року, позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Вищевказану ухвалу суду від 14 жовтня 2025 року було направлено представнику позивача до його електронного кабінету. Відповідно до довідки про доставку електронного документу, представник позивача отримав вказану вище ухвалу суду 06 грудня 2025 року.

09 грудня 2025 року, на виконання вимог ухвали Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 23 червня 2025 року, представником позивача ОСОБА_4 , яка дії на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АН № 1859530 від 09 грудня 2025 року, було подано до суду через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви та було додано копію договору міни, копію технічного паспорту, квитанцію про сплату судового збору, висновок експерта.

Документам наданим на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху не було надано належної оцінки. Зі змісту оскаржуваної ухвали не зрозуміло, чи прийняті такі документи судом, чи усунуті недоліки позову в частині, чи повністю.

В оскаржуваній ухвалі про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу, як підставу повернення зазначено, що позивачем не було усунено розбіжності у прізвищах позивача ОСОБА_1 і померлої ОСОБА_3 .

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, обов`язок щодо доказування покладений на сторони у справі, у тому числі на позивача щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, тому суд повинен роз`яснити сторонам їхні процесуальні права щодо подання доказів та в подальшому вирішити спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів і встановлених обставин. При цьому неналежне обґрунтування позову, неподання певних доказів не є підставою для залишення позову без руху з подальшим поверненням його заявнику, оскільки питання щодо доказів, які можуть бути подані стороною в майбутньому, суд вирішує відповідно до положень статті 83 ЦПК України.

Окрім того, відповідно до абз. 4 ч. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Отже, відсутність доказів на підтвердження вимог, викладених у позовній заяві може бути підставою для відмови у позові, але аж ніяк не може бути підставою для повернення позовної заяви.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним»(Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії).

З огляду на те, що позивач фактично виконав вимоги, зазначені судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, правові підстави, які б перешкоджали вирішенню питання про відкриття провадження в матеріалах справи відсутні.

Однак, суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково повернув позовну заяву позивачеві.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, висновок суду першої інстанції про повернення заяви є передчасним, таким, що не відповідає процесуальним вимогам та суперечить принципу доступності до судового захисту, тому згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, ухвалу слід скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Рукавкової Лілії Богданівни задовольнити.

Ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2025 року у цій справі скасувати, направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 09 лютого 2026 року.

Головуючий: С. В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

Г.С. Подліянова