Вирок від 08 лютого 2026 р. у справі №464/4905/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4905/25

пр.№ 1-кп/464/258/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025142410000277 від 16.07.2025, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лейпциг Німеччина, українця, громадянина України, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

ОСОБА_3 використав завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.

Кримінальне правопорушення вчинене за наступних обставин.

ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом направленим на отримання водійського посвідчення, яке видається установою, що має право видавати такі документи, всупереч Положенню про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до. керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340, достеменно знаючи, що п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 10.09.2001 №1306, передбачено обов?язок водіїв механічних транспортних засобів мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб час та місці надав невстановленій досудовим розслідуванням особі, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, свої особисті дані для виготовлення підробленого посвідчення водія категорії «В», при цьому усвідомлював, що зазначена невстановлена особа не має право видавати такий документ.

Надалі, при невстановлених обставинах, невстановленою особою, за допомогою комп?ютерної техніки з використанням термопринтера кольорового відтворення зображень термосублімаційним способом друку, з використанням отриманих анкетних даних від ОСОБА_3 , виготовлено підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 23.03.2024, із зазначенням органу, що видав ТСЦ 1242, на ім?я ОСОБА_3 , яке в дійсності йому не видавалось.

Після цього, у невстановлений час та день 2024 року, але не пізніше 15.07.2025, діючи з тим же умислом, ОСОБА_3 , перебуваючи у відділенні «Нова Пошта» №l в м. Лиман отримав посилку від невстановленої досудовим розслідуванням особи, в якій знаходилось зазначене посвідчення водія.

Окрім того, ОСОБА_3 15.07.2025 приблизно о 22:00 год., перебуваючи на вул. Трильовського, 1 у м. Львові, знаходячись за кермом транспортного засобу Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_3 , діючи з прямим умислом, спрямованим на підтвердження права керування транспортним засобом категорії «В», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та наслідки, які можуть настати після їх вчинення, з метою реалізації свого протиправного умислу на використання завідомо підробленого документа – посвідчення водія серії НОМЕР_4 від 23.03.2024, виданого на його ім?я, надав дане підроблене посвідчення на законну вимогу інспектора взводу 1 роти. 2, батальйону 3, УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , тим самим використав його.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 вину у вчиненому визнав повністю, та підтвердив, що вчинив злочини за обставин викладених в обвинувальному акті. Повідомив, що є військовослужбовцем, та у 2024 проходив військову службу у АДРЕСА_2 , де в нього виникла потреба в отриманні посвідчення водія. Через додаток «Фейсбук» він натрапив на повідомлення про виготовлення такого. До цього він ніколи не отримував посвідчення водія так як не мав автомобіля. Йому відомо, що для того щоб отримати посвідчення водія необхідно дотриматися певних умов, зокрема, пройти навчання тощо. Однак, за допомогою повідомлень з невідомою особою він з`ясував, що для того, щоб отримати посвідчення водія, йому необхідно надати своє фото, дані про особу та взірець підпису, здійснити оплату за послугу. Підроблене посвідчення водія він отримав через Нову пошту. Він розумів та усвідомлював, що вказане посвідчення водія не видавалося у порядку та спосіб передбачений чинним законодавством. Після отримання підробленого посвідчення водія, він ним користувався. Зокрема, 15.07.2025 він перебував у відпустці за місцем проживання, а саме в АДРЕСА_2 . Близько 22 год, коли він знаходився у автомобілі, до нього підійшли працівники поліції, та мали намір встановити його особу, оскільки був виклик через шумну поведінку. З метою ідентифікації його особи, він пред`явив підроблене посвідчення водія, яке в нього в подальшому було вилучене. Він щиро шкодує за скоєне, та йому дуже соромно за такі дії. У вчиненому щиро розкаюється, розуміє, що вчинив неправильно, просить суворо не карати. Із матеріалами кримінального провадження ознайомлений, жодні докази не оспорює, правильно розуміє обставини за яких його обвинувачено, з якими повністю погоджується та просив суд проводити скорочене судове слідство у справі.

Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що клопотання сторони обвинувачення та сторони захисту про проведення скороченого судового слідства підлягає до задоволення, оскільки показання ОСОБА_3 узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту та обставин вчинення інкримінованих злочинів, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. У суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого. Обвинуваченому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавленим права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, а прийняте рішення про скорочений судовий розгляд свідчитиме про те, що обставини, які сторонами не оспорюються, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

При цьому, за основу суд бере до уваги покази обвинуваченого, вважає такі належними, допустимими та достовірними, послідовними, котрі у взаємозв`язку доводять фактичні обставини використання ним завідомо підробленого документу.

Кваліфікуючи діяння ОСОБА_3 , суд враховує наступне.

За диспозицією ч. 4 ст. 358 КК України передбачено, що кримінально карними є діяння з використання завідомо підробленого документа.

Згідно з приміткою до вказаної норми КК України під офіційним документом у цій статті слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Аналізуючи положення ст. 1 Закону України «Про інформацію», положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, зважаючи на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 20 червня 2011 року, та беручи до уваги позицію ВС зазначену у постанові від 21 березня 2019 року у справі № 127/4109/16-к, що документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер – підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків, суд бере до уваги, що за своїм юридичним значенням та функціональним призначенням посвідчення водія, відповідають визначенню поняття «офіційний документ» і є різновидом офіційних документів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI зі змінами та доповненнями (Відомості Верховної Ради, 2014, № 36, ст.1190) документом, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус є посвідчення водія.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , з метою виготовлення підробленого посвідчення водія, у 2024 році вступив у змову з невстановленою особою, матеріали щодо котрої виділено в окреме провадження, котрій надав дані, необхідні для цього. З даного приводу, судом встановлено обставини ухвалою від 29.01.2026, згідно котрої обвинуваченого звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України. В подальшому, усвідомлюючи, що посвідчення водія є підробленим, з метою встановлення його особи працівниками поліції, надав таке суб`єкту правоохоронного органу, тим самим використав підроблений офіційний документ.

За таких обставин, суд дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікує за ч. 4 ст. 358 КК України оскільки останній використав завідомо підроблений офіційний документ.

У роз`ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7(зі змінами), зокрема в п. 1, звертається увага на те, що суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а в п. 3 наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали).

У зв`язку із цим, при призначенні покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з яким, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, за якими кваліфіковано дії обвинуваченого, кримінальним проступком.

Суд, при вивченні особи обвинуваченого встановив, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Лейпциг Німеччина, українець, громадянин України, одружений, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , на обліках у КНП ЛОР «ЛОМЦП та ТУ», КНП ЛОР «ЛОКПД» не перебуває, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

До обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України, суд відносить визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , стороною обвинувачення не встановлено.

При визначенні виду ти міри покарання ОСОБА_3 суд враховує відомості про його особу, що такий є військовослужбовцем, брав участь у виконанні бойових завдань, під час котрих отримував бойові поранення, посередню характеристику, ставлення до вчиненого, зокрема визнання вини, щире каяття, характер поведінки під час досудового розслідування, що розцінюється стороною обвинувачення як активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, поведінку під час судового провадження, те, що останній вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою працездатною, у зв`язку із чим приходить до переконання, що необхідним та виправданим є покарання у вигляді штрафу в максимальній межі у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченому оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості злочину та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Запобіжний захід обвинуваченому в даному кримінальному провадженні не обирався.

Питання процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст. 124 КК України.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у справі понесені процесуальні витрати за проведення експертизи у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованої державної установи.

Так, 24.07.2025 у кримінальному провадженні експертом проведено судову технічну експертизу документів №СЕ-19/114-25/17133-ДД, вартість якої становить 3 565,60 грн.

Таким чином, суд, з урахуванням положень ч. 2 ст. 124 КПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта у розмірі 3 565,60 грн.

Питання речових доказів слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

Встановлено, що речовими доказами у даному кримінальному провадженні визнано диск білого кольору за 20.07.2025, посвідчення водія серії НОМЕР_4 , видане 23.03.2024 ТСЦ 1242 на ім`я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 24.07.2025 накладено арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_4 , видане 23.03.2024 ТСЦ 1242 на ім`я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, ч. 4 ст. 358 КК України, керуючись ст. ст. 368, 369-371, 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Речові докази у справі після набрання вироком законної сили, а саме:

-диск білого кольору за 20.07.2025 – залишити зберігати при матеріалах досудового розслідування кримінального провадження №12025142410000277 від 16.07.2025;

-посвідчення водія серії НОМЕР_4 , видане 23.03.2024 ТСЦ 1242 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – знищити.

Після набрання вироком законної сили зняти арешт з посвідчення водія серії НОМЕР_4 , видане 23.03.2024 ТСЦ 1242 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Головуючий ОСОБА_1