Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №398/7993/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/7993/25

провадження №: 2/398/1318/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"09" лютого 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк», представник позивача адвокат Лойфер Антон Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

Акціонерне товариство «Сенс Банк» 12 грудня 2025 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 90 909,65 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 736,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.12.2021 між АТ «Альфа-Банк» (яке змінило найменування на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 шляхом підписання оферти було укладено кредитний договір № 491060237 на суму 37 185,27 грн. Банк виконав свої зобов`язання, надавши грошові кошти, однак відповідач не виконав належним чином обов`язки щодо повернення кредиту та сплати процентів. Внаслідок порушення умов договору станом на 29.09.2025 утворилася заборгованість у розмірі 90 909,65 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту — 36 936,68 грн та заборгованості за нарахованими відсотками — 53 972,97 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 5 січня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в окремому клопотанні просив проводити розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом надсилання повістки поштою за адресою його реєстрації, до суду повернулося зворотне поштове повідомлення з розпискою про вручення. Від відповідача не надійшло відзиву, інших заяв чи клопотань.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд цієї справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Укладення кредитного договору та видача коштів.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту від 29.12.2021 р. ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування, а АТ «Альфа-Банк» виконало обов`язок надати інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій, що підтверджується його підписом.

29.12.2021 року між АТ «Альфа-Банк» (яке пізніше змінило найменування на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 укладено Угоду про надання споживчого кредиту № 491060237, відповідно до якої Банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 37 185,27 грн, а відповідач зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредитний договір укладено шляхом підписання відповідачем оферти та підписання Банком акцепту пропозиції на укладення Угоди. Оферта і акцепт підписані представниками банку і ОСОБА_1 .

Договором встановлені такі умови кредитування:

сума кредиту — 37 185,27 грн;

строк кредиту — 60 місяців (дата повного повернення — 30.12.2026);

процентна ставка — 39,90% річних (фіксована);

порядок повернення — щомісячними платежами згідно з графіком у розмірі 1 438,24 грн.

Метою кредитування було визначено повернення заборгованості за іншим кредитним договором відповідача № 630985856 від 07.08.2018 року, що підтверджується змістом оферти та заявою про реструктуризацію.

На виконання умов зазначеного кредитного договору Банк видав відповідачу кошти у розмірі 37 185,27 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 819120144 від 30.12.2021 року, випискою по позичковому рахунку № НОМЕР_1 та випискою по рахунку для повернення заборгованості № НОМЕР_2 .

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 491060237 від 29.12.2021 року, здійснив лише один платіж 21 січня 2022 року у розмірі 1485 грн, порушивши таким чином умови щодо строків та сум щомісячних платежів, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 29.09.2025 року загальна заборгованість відповідача становить 90 909,65 грн та складається із:

- заборгованості за тілом кредиту — 36 936,68 грн;

- заборгованістю за нарахованими відсотками — 53 972,97 грн.

Відповідно до наданих позивачем виписок з рахунку відповідача і розрахунку заборгованості нарахування заборгованості за процентами проводилося у період з 29.12.2021 по 29.09.2025. Заборгованість нарахована в межах визначеного договором строку кредитування, оскільки дата повного повернення кредиту згідно з умовами кредитного договору встановлена до 30.12.2026 року.

11.04.2025 року позивач надіслав відповідачу письмову вимогу про усунення порушень (вих. № SBV12-20250403-1224), у якій повідомив про наявність заборгованості, що станом на 24.03.2025 становила 82 399,73 грн, та висунув вимогу про її погашення протягом 30 календарних днів з моменту отримання листа. У вимозі було зазначено,

банк вимагає від ОСОБА_1 протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов Кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, – достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме: 82399,73 UAH. Направлення вимоги підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 11.04.2025.

Аналіз наданого розрахунку заборгованості свідчить про те, що позивач продовжував нарахування відсотків після пред`явлення вимоги про дострокове повернення заборгованості та закінчення встановленого у ній строку для добровільного виконання, а сума позову (90 909,65 грн станом на 29.09.2025) перевищує суму, вказану у вимозі від квітня 2025 року суму заборгованості (82 399,73 грн).

Норми права, які застосував суд.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також суд застосовує висновок, викладений у постанові ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12: припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що між АТ «Альфа-Банк» (яке пізніше змінило найменування на АТ «Сенс Банк») та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 491060237 від 29.12.2021 року, укладеного шляхом підписання відповідачем оферти та її подальшого акцепту Банком. Відповідач ознайомився з умовами кредитування, зокрема з нарахуванням відсотків за фіксованою ставкою 39,90% річних, та погодився з ними, що підтверджується його підписом на оферті, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів.

Належне виконання Банком своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів у сумі 37 185,27 грн підтверджується меморіальним ордером № 819120144 від 30.12.2021 року та випискою по позичковому рахунку. Кошти були спрямовані на рефінансування попередньої заборгованості відповідача за іншим кредитним договром за його заявою.

Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. 526, 1054 ЦК України, зобов`язання належним чином не виконував. Після внесення одного платежу у розмірі 1 485,00 грн (21.01.2022), з яких на погашення тіла кредиту було спрямовано лише 248,59 грн, відповідач припинив сплату щомісячних платежів.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, суд враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється не лише зі спливом визначеного договором строку кредитування, а й у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення заборгованості згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. У такому разі строк виконання основного зобов`язання вважається таким, що настав, і кредитор має право лише на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

Суд встановив, що 11.04.2025 року позивач надіслав відповідачу письмову вимогу № SBV12-20250403-1224, якою зобов`язав протягом 35 календарних днів з моменту надсилання вимоги усунути порушення та погасити заборгованість, а у разі невиконання — достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі. Таким чином, позивач скористався правом на зміну строку виконання зобов`язання, і після спливу встановленого у вимозі терміну, а саме з 17.05.2025 року, право банку на нарахування договірних відсотків (39,90% річних) припинилося.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок заборгованості та встановив, що станом на 24.03.2025 року борг складав 82 399,73 грн. Враховуючи нарахування відсотків за квітень 2025 року (1 227,60 грн) та за 16 днів травня 2025 року (633,55 грн) до моменту закінчення строку на добровільне виконання вимоги, обґрунтованою сумою заборгованості є 84 260,88 грн. Подальше нарахування Позивачем договірних відсотків до 29.09.2025 року (у загальній сумі 90 909,65 грн) є безпідставним, оскільки відбулося поза межами встановленого Банком строку дострокового повернення кредиту.

Вимог про стягнення відсотків зк відповідальності за порушення грошового зобовґязання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК УКраїни позивач не заявляв.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу про стягнення заборгованості станом на 16.05.2025 року законною та обґрунтованою. За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 84 260,88 грн, з яких: 36 936,68 грн — заборгованість за тілом кредиту та 47 324,20 грн — заборгованість за нарахованими процентами. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог (на суму 84 260,88 грн, що становить 92,68% від заявленої ціни позову), відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 245,23 грн (92,68% від фактично сплаченої суми 2 422,40 грн).

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд дійшов таких висновків.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав Договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року, Довіреність № 024529/25 від 22.07.2025 року на ім`я адвоката Лойфера Антона Едуардовича та Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 000963 від 01.08.2018 року. Відповідно до умов п. 3.1 зазначеного Договору та розрахунку, викладеного у позовній заяві, позивачу Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» надано послуги професійної правничої допомоги (що включають підготовку позовної заяви, отримання рішення суду та комісійну винагороду) на загальну суму 7 736,41 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Верховний Суд у справі №873/212/21 дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а саме те, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного провадження, позовна заява є типовою, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково (на 92,69%), витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких судом з урахуванням обставин справи та критеріїв співмірності визначено у сумі 5000 грн, мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 4634,50 грн (5000 грн ? 92,69% = 4634,50 грн).

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 491060237 від 29.12.2021 року у розмірі 84 260 (вісімдесят чотири тисячі двісті шістдесят) гривень 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2 245 (дві тисячі двісті сорок п`ять) гривень 32 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 634 (чотири тисячі шістсот тридцять чотири) гривні 50 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 09 лютого 2026 року.

Учасники справи:

- позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100);

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Орловський