Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №932/18057/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

ЄУН 932/18057/25

Провадження №2-а/932/278/25

РІШЕННЯ

Іменем України

09.02.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Салькової В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача, позиція відповідача

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в обґрунтування якого вказав, що постановою поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Іванова Я.А. ЕНА №5992216 від 22.10.2025 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України з накладенням штрафу в сумі 340,00 грн за порушення п.8.4 ПДР.

Так, 22.10.2025 близько 13-30 у м. Дніпрі по вул. Старокозацькій його без причини було зупинене під час керування транспортним засобом екіпажом патрульної машини №9982, зупинка виконана ним на вимогу у вигляді увімкнення червоних проблискових вогнів. Після надання ним документів та півгодинного виховання поліцейськими з приводу неповаги до поліції йому було висунуте звинувачення у неправильній зупинці та прийнято оскаржувану постанову.

З постановою та відповіддю на його звернення до Департаменту патрульної поліції від 30.10.2025 він не згоден. Первісні звинувачення поліцейських полягали в тому, що він начебто не пропустив поліцейський автомобіль на перехресті вулиць Короленка та Старокозацької, при цьому поліцейський автомобіль, порушуючи ПДР, стояв біля пішохідного переходу та виконував рух заднім ходом, тим самим перегороджував останню з трьох смуг для проїзду автомобілів.

Факту вчинення ним порушення п.8.4 ПДР не було, зупинка його автомобіля поліцією була безпідставна, поліцейський діяв упереджено.

Поліцейський автомобіль слідував за ним містом декілька кілометрів, і лише після проїзду ним знаку «Зупинка заборонена» увімкнув червоні вогні, вимагаючи його зупинитися. Він не міг проігнорувати вимогу поліцейських та зупинився, то ж, підстава для притягнення його до відповідальності була створена штучно. Зауважує, що така вимога є пріоритетною відносно дії дорожніх знаків, і в разі її невиконання ним було б порушене п.2.4 ПДР щодо обов`язку водія зупинитися на вимогу поліцейського. Просив суд скасувати оскаржувану постанову та закрити справу.

У відзиві на позов відповідачем зазначено про невизнання вимог ОСОБА_1 . Так, дії поліцейських відповідали вимогам закону, а наявний відеозапис підтверджує зупинку автомобіля позивача в зоні дії забороняючого знаку 3.34. При цьому поліцейські одразу повідомили водієві про суть вчиненого порушення, а він чітко визнав, що стоїть в зоні дії знаку. Будь-які перешкоди, які б унеможливлювали зупинку в дозволеному місці, відсутні. ПДР не дають права водієві порушувати вимогу заборонного знаку через вимогу поліцейського про зупинку, оскільки за змістом п.2.4 ПДР водій зобов`язаний зупинитися з дотриманням ПДР. Крім того, твердження позивача про упередженість поліцейських не підтверджені жодними доказами. Зважаючи на необхідність уникання надмірного формалізму при вирішенні справи, просить суд відмовити у задоволенні позову.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до суду 07.11.2025, зареєстрована 10.11.2025 та та була автоматично розподілена між суддями 17.11.2025.

Ухвалою від 25.11.2025 вона була залишена без руху для виправлення виявлених недоліків, які були виправлені позивачем 01.12.2025.

03.12.2025 ухвалою відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.12.2025 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Постановою ЕНА №5992216 від 22.10.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України за те, що 22.10.2025 о 13-46 в м. Дніпрі по вул. Старокозацькій, 66а, він, керуючи транспортним засобом LEXUS RX 450H, д/ НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та здійснив зупинку в зоні дії знаку, порушивши вимоги п.8.4.в ПДР. На ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. Додатком до постанови є відеозапис з бодікамери поліцейського.

23.10.2025 ОСОБА_1 на ім`я начальника УПП в Дніпропетровській області подано заяву про скасування прийнятої щодо нього 22.10.2025 постанови.

30.10.2025 листом заступника начальника УПП в Дніпропетровській області позивачеві направлене рішення про залишення оскаржуваної постанови без змін, а скарги – без задоволення.

Так, рішенням від 29.10.2025 визначене, що дії поліцейських при складанні постанови не містять ознак дисциплінарного проступку або порушень вимог чинного законодавства, постанова залишена без змін.

ІV. Оцінка суду

Стаття 9 КАС України в якості принципів адміністративного судочинства вказує, зокрема, диспозитивність та змагальність сторін, відповідно до яких розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України обов`язок доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, покладений на сторону, яка на такі обставини посилається. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даній справі предметом доказування є правомірність прийняття посадовою особою відповідача оскаржуваної постанови від 22.10.22025 за наведених позивачем обставин.

Частиною 1 статті 122 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та правил зупинки, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі – 340,00 грн).

Оскаржувана постанова в якості правопорушення, інкримінованого позивачеві за ч.1 ст.122 КпАП України, вказує на невиконання вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та здійснення зупинки в зоні дії знаку, що визначене порушенням п.8.4.в ПДР.

Згідно з п.8.4.в Правил дорожнього руху заборонні дорожні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Згідно з розділом 33 ПДР заборонний дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

За нормою п.1 ст.247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

З наданих відповідачем відеозаписів вбачається, що поліцейськими зупинене автомобіль під керуванням позивача, якого потім звинувачене в зупинці в зоні дії дорожнього знаку «Зупинка заборонена».

Разом з тим, на відеозаписі не зафіксоване місце встановлення даного дорожнього знаку, зйомка здійснена таким чином, що на записі не відображено наявності даного знаку. То ж, суд не може з наданих відповідачем доказів встановити наявність події адміністративного правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того, на відеозаписі поліцейський вказує позивачеві, що той був зупинений за порушення правил проїзду перехрестя, але сам зазначає, що доказів цьому немає, тому ОСОБА_1 буде притягнуто до відповідальності за порушення прави зупинки.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши обставини справи та її матеріали, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем як наявності підстав для зупинки ОСОБА_1 , так і правомірності прийняття оскаржуваної постанови, та констатує, що посадовою особою відповідача при прийнятті постанови не виконані вимоги ст.251 КпАП України щодо обов`язку збирання доказів у справі, що є підставою для задоволення позову в межах заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на викладене, позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття справи.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, судові витрати у вигляді судового збору, понесені ОСОБА_1 в сумі 484,48 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11,77,242-246 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов – задовольнити.

Постанову серії ЕНА №5992216 від 22.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України – скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України – закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (код за ЄДРПОУ 4010864612) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок, сплачений позивачем платіжною інструкцією №1.388389305.1 від 06.11.2025.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду виготовлене 09.02.2026.

Суддя: В.С. Салькова