Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №695/5371/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

м. Черкаси

Справа № 695/5371/25

Провадження № 22-ц/821/468/26

Категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересована особа – Виконавчий комітет Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Бочарова Олександра Михайловича на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Бочаров О. М. звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява подана через підсистему «Електронний суд» та підписана адвокатом Бочаровим О. М., який діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії СА № 1140248 від 20.11.2025.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.12.2025 заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявниці десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

Залишаючи без руху заяву, суд першої інстанції виходив з того, що посилаючись на необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу із спадкодавцем з метою оформлення спадкових прав, заявницею не надано доказів звернення до нотаріуса з приводу оформлення спадщини та неможливості її оформлення з зазначених у заяві підстав.

Також, суд першої інстанції зазначив, що звертаючись з даною заявою, заявниця визначила заінтересованою особою – виконавчий комітет Піщанської сільської ради, однак, з урахуванням положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належною заінтересованою особою у такій справі за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом є територіальна громада, у даному випадку – Піщанська сільська рада Золотоніського району Черкаської області, а не її виконавчий орган.

Крім того, вказав що адвокат Бочаров О. М. не долучив належних документів на підтвердження своїх повноважень щодо представництва заявника.

Так, адвокатом долучено до заяви ордер про надання правничої допомоги, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги. Однак, суд зазначив, що в даному випадку повноваження адвоката щодо підписання заяви та звернення з заявою до суду повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Проте, до заяви не долучено договір про надання правничої допомоги, а тому суд дійшов висновку про те, що адвокатом Бочаровим О. М. не надано документ, який би беззаперечно свідчив про повноваження представника на підписання від імені заявниці ОСОБА_1 даної заяви.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.12.2025 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про встановлення факту, що має юридичне значення повернуто заявнику на підставі ч. 5 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги ухвали про залишення заяви без руху від 08.12.2025, у встановлений судом строк, заявником не виконані.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Бочаров О. М. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.12.2025 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування зазначено, що оскаржувана ухвала винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відтак, вважає, що ордер є належним документом на підтвердження повноважень адвоката як представника і додатково не потрібно надавати договір про надання правничої допомоги.

Також зазначає на помилковість посилання суду першої інстанції, що заявницею не надано суду вмотивованої відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, а саме постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, яка б слугувала підставою для звернення до суду із даною заявою, оскільки постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину не може видаватися протягом встановленого строку для прийняття спадщини.

Вважає, що твердження суду про необхідність наявності в справі обґрунтованої постанови нотаріуса є безпідставним, оскільки наявність постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом необхідна при розгляді справи в порядку позовного провадження, а не окремого провадження, якою є справа про встановлення вказаного юридичного факту, про що сам і зазначив в ухвалі суду від 08.12.2025.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 294 ЦПК України визначено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Статтею 318 ЦПК України Глави 6, яка регламентує розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено, що у заяві повинно бути зазначено:1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;3) докази, що підтверджують факт.До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).

У ч. ч. 3, 4, 8 ст. 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог ст. 62 ЦПК України, до заяви, поданої адвокатом Бочаровим О. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на підтвердження повноважень було надано ордер про надання правничої допомоги серії СА № 1140248 від 20.11.2025.

Відповідно до п. 3 Положення про ордер про надання правничої допомоги, яке затверджено рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 зі змінами на 20.09.2024, в Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України, згідно додатку № 1.

Згідно з п. 2 Положення ордер на надання правничої допомоги – письмовий документ (в паперовій або електронній формі), що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.

Відповідно до п. 4 Положення ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Згідно з п. 5 Положення ордер встановленої форми є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

В п. 11 Положення зазначено, що ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Згідно з п.п. 12.1-12, 13 п. 12 Положення ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога; посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав; номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер; обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої допомоги; дату видачі ордера; підпис адвоката (власноручний або електронний) який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі «Адвокат»); підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням; двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ.

Відповідно до п. 2 ст. 64 ЦПК України обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Наданий представником ОСОБА_1 – адвокатом Бочаровим О. М. ордер відповідає вимогам законодавства, оскільки містить всі необхідні реквізити, передбачені п. 12 Положення про ордер на надання правничої допомоги.

У вказаному ордері є примітка, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при зверненні до суду із заявою представником заявниці адвокатом Бочаровим О. М. були подані достатні докази на підтвердження його повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 при розгляді справи у Золотоніському міськрайонному суді Черкаської області.

А відтак, заява залишена без руху та в подальшому повернута судом першої інстанції безпідставно, з формальних причин.

Щодо посилання суду першої інстанції на необхідність надання адвокатом крім ордеру, ще і належним чином оформленого договору про надання правничої допомоги, колегія суддів звертає увагу на висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 9901/736/18.

Зокрема, «ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що виходячи зі змісту ч. ч. 1, 3 ст. 26 Закону № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 Кримінального кодексу України). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист».

Колегія суддів зауважує, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність документу, що беззаперечно свідчив та містив у собі делеговане заявником право представнику на підписання даної заяви, оскільки, наданий представником ордер про надання правничої допомоги серії СА № 1140248 від 20.11.2025 є належним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що належною заінтересованою особою у такій справі за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом є територіальна громада – Піщанська сільська рада Золотоніського району Черкаської області, а не її виконавчий орган, колегія суддів акцентує увагу, що ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №183/4366/24).

Незазначення заявником заінтересованої особи у справах окремого провадження не може бути правовою підставою для залишення заяви без розгляду. Заінтересовані особи в окремому провадженні повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 235/1547/24).

Крім того, на думку суду першої інстанції, заявником не виконані вимоги ч. 3 ст. 175 ЦПК України, оскільки, до заяви не було додано доказів звернення заявниці до нотаріуса з приводу оформлення спадщини та неможливості її оформлення з зазначених у заяві підстав.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Згідно ч. 4 ст. 318 ЦПК України до заяви, зокрема додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Аналіз наданих учасниками справи доказів, здійснюється судом при вирішенні заяви по суті (ст. 319 ЦПК україни), а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову (заяви) без руху.

Разом з тим, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не звернув увагу і на те, що у відповідності до ч. 2 ст. 294 ЦПК України з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази, та дійшов передчасного висновку про повернення заяви заявникові.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції безпідставно повернуто заяву заявнику.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції (рішення у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 16.12.1992 у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 760/26376/19 зазначив, що «ненадання відповідних доказів, які вимагає суд на стадії відкриття провадження у справі, не може бути підставою для повернення позовної заяви позивачу, оскільки останній звернувся до суду за захистом прав та надав відповідні докази, які вважав за потрібне для підтвердження своїх вимог та які вважав достатніми, указане повинно вирішуватися при ухваленні судового рішення по суті».

На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19.

Відтак, апеляційний суд вважає, що повернення заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, закріпленого ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Згідно з ч. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Бочарова Олександра Михайловича – задовольнити.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2025 року у даній справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. М. Новіков

Т. Л. Фетісова